Рішення № 76844640, 26.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1495/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про зобов`язання зареєструвати у встановленому Порядку комбайн зернозбиральний Claas Consul 55, 1987 р. н., заводський номер 55008701, номер двигуна НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.08.2018 року він звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області із заявою про реєстрацію комбайна зернозбирального Claas Consul 55, 1987 р.в. Вказаний комбайн він придбав у ОСОБА_4 у 2001році згідно фактури №14/2001 від 06.08.2001 року. Комбайн був ввезений на територію України згідно чинного законодавства із сплатою всіх необхідних платежів.

ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області відмовилось реєструвати даний комбайн у зв’язку з тим, що у МД-1 не вказано марки та моделі машини. Однак письмової відмови там не надали. В подальшому, він звернувся до спеціаліста з метою здійснення обстеження даного комбайна на предмет встановлення марки та моделі машини, ідентифікаційних номерів агрегатів та оригінальності супровідних документів. Після отримання висновку, він повторно звернувся до ГУ Держпродспоживслужби із заявою про реєстрацію комбайна. Проте йому повторно відмовили по тій самій причині, при чому не надали ніякої письмової відмови.

Вважає, що такі дії відповідача протиправними, оскільки він надав відповідачу всі необхідні документи, тому просить зобов’язати ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області зареєструвати у встановленому Порядку комбайн зернозбиральний Claas Consul 55, 1987 р. н., заводський номер 55008701, номер двигуна НОМЕР_1.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Вказав, що не може надати заяву з якою звертався позивач, оскільки вона залишилась у відповідача, позивач власноручно здавав її і в цій заяві вказував додатки.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 02.08.2018 року звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області із заявою про реєстрацію комбайна зернозбирального Claas Consul 55, 1987 р.в., який той придбав у ОСОБА_4 у 2001році.

Вказав, що згідно доданих до заяви квитанцій №276371 та №276372 від 12.08.2001 року комбайн був ввезений на територію України із сплатою всіх необхідних платежів.

З Декларації про відповідність «Центру з підтвердження відповідності продукції» ДП «Волиньстандартметрологія», вбачається, що комбайн зернозбиральний Claas Consul 55, 1987 р.в., серійний номер 55008701 відповідає Технічному регламенту безпеки машини, ДСТУ EN ISO 4254-1:2016.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 №209, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 13 травня 2017 р. за N 604/30472 затверджене Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві.

Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (далі - Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

Головному управлінню підпорядковуються установи та організації, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби та розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Голова відповідної місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на цей орган завдань.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_1 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держпродспоживслужби, дорученнями Голови Держпродспоживслужби та його заступників, актами місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держпродспоживслужби на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (пункти 1-3 Положення).

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань у сфері нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу, серед іншого, здійснює реєстрацію та облік тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, видачу номерних знаків та відповідних реєстраційних документів на них, ведення автоматизованого обліку зареєстрованих тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів та систематизацію відомостей про їх власників з використанням Єдиного реєстру.

Процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації (далі - реєстрація) та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів (далі - машини), здійснення інших заходів, пов'язаних з реєстрацією та веденням обліку машин визначає Порядок відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 694 від 8 липня 2009 року (далі Порядок № 694).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 694 реєстрація та зняття з обліку машин проводяться державними інспекціями сільського господарства в Автономній ОСОБА_4 Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (далі - інспекції).

До проведення реєстрації, тимчасової реєстрації (крім реєстрації, тимчасової реєстрації нових машин, які не були зареєстровані інспекціями), перереєстрації, зняття з обліку (крім зняття з обліку машини у зв'язку з вибракуванням), оформлення акта про присвоєння ідентифікаційного номера машини та видачі власнику машини або іншій особі, яка використовує її на законних підставах (далі - власник), дублікатів реєстраційних документів або номерних знаків спеціалістами з проведення обстеження машини на відповідність її ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації, які пройшли підготовку для провадження такого виду діяльності, проводиться дослідження таких машин.

Реєстрація та зняття з обліку машин здійснюються після отримання власником відповідного висновку спеціаліста з проведення обстеження машини на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації (далі - висновок спеціаліста) за встановленою Мінагрополітики формою.

Машина реєструється протягом семи днів на підставі заяви власника або уповноваженої ним особи, яка подається державному інспектору у відповідному районі, у разі, коли документи, що додаються до заяви, подані у повному обсязі.

До заяви додаються:

1) документи, що підтверджують право власності або правомірність використання машини;

2) документи, що підтверджують сплату передбачених законодавством податків, а також зборів за послуги, що надаються інспекцією;

3) копії паспорта та картки фізичної особи - платника податків про присвоєння ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платників (для фізичної особи);

4) документ, що посвідчує особу представника власника та його повноваження (у разі потреби);

5) свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про її зняття з обліку попереднім власником (якщо машина перебувала в експлуатації та була зареєстрована в інспекції чи іншому державному органі);

7) митна декларація на паперовому носії або її копія, засвідчена в установленому порядку, або електронна митна декларація, або уніфікована митна квитанція МД-1 - для машин, що ввезені на митну територію України та реєструються вперше;

8) акт про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі реєстрації машини, якій ідентифікаційний номер присвоєно відповідно до пункту 14 цього Порядку);

8 1) висновок спеціаліста;

Відповідно до підпункту 2 пункту 10 Порядку у реєстрації машини може бути відмовлено у разі коли документи подано не в повному обсязі.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У постанові від 15 грудня 2015 року (справа № 800/206/15 Верховний Суд України висловив наступну правову позицію: обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі, встановити, чи є порушення відповідного права або інтересу (встановити факт порушення).

Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

Таким чином, підставами для визнання протиправним рішення чи дії/бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність рішення чи дій/бездіяльності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу.

При цьому, обов'язковою умовою визнання протиправними рішення чи дій/бездіяльності є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі та якщо таке порушення відбулось у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах ВАСУ від 14 березня 2017 року у справі № 810/3931/16 та від 27 вересня 2017 року у справі № 813/2398/16.

З адміністративного позову вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов`язання зареєструвати у встановленому Порядку комбайн зернозбиральний Claas Consul 55, 1987 р. н., заводський номер 55008701, номер двигуна НОМЕР_1.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що дійсно позивач відвідував їх відділ, що займається реєстрацією транспортних засобів, спілкувався з ним особисто по питанню реєстрації комбайну, але ОСОБА_3 на реєстрацію заяву з документами не побажав давати. Вважає, що якби заява все-таки була зареєстрована, то позивач отримав би офіційну письмову відмову.

Позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено суду, що він фактично та об'єктивно потерпає чи потерпав від обмеження або порушення іншим чином своїх прав оскаржуваною бездіяльністю, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження звернення ОСОБА_3 до відповідача з заявою про реєстрацію комбайна.

Між тим, в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд має бути справедливим та безстороннім.

При цьому, з оглянутої судом Книги вхідної документації ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області, копія якої долучена до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_3 в період з 17.07.2018 року по 03.08.2018 року до відповідача з жодними заявами чи зверненнями не звертався.

У зв'язку з недоведеністю існування порушених прав, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З урахуванням наведених норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені, невизнані права, свободи чи інтереси такої особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У даному спорі, судом не встановлено з боку відповідача вчинення протиправних дій або допущення протиправної бездіяльності відносно позивача, а тому, в суду відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Так, суд зазначає, що позивач станом на дату звернення до суду не звертався до відповідача з відповідною заявою про реєстрацію комбайна та, як наслідок, відсутні будь-які рішення відповідача по вказаному питанню.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав та інтересів.

У даному випадку, позивачем не наведено доводів та не надано відповідних доказів, а судом не встановлено порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_3 у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №694 від 08.07.2009 року, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_5 Костюкевич

Повне рішення суду складено 01.10.2018 року.