Рішення № 76843721, 26.09.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1974/2018

Номер справи 243/5214/18

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

«26» вересня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кобець О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Концерн Стирол» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Концерн Стирол» про стягнення заборгованості по заробітній платі, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 26 червня 2017 року його було звільнено на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Концерн Стирол», що підтверджується записами у трудовій книжці. У 2017 році роботодавець перестав виплачувати заробітну плату.

На даний час, за його даними, у відповідача рахується заборгованість перед ним по заробітній платі у сумі 28746,40 грн, а саме: за січень 2017 року у сумі 4152,96 грн., за лютий 2017 року у сумі 3614,69 грн., за березень 2017 року у сумі 4316,47 грн., за квітень 2017 року у сумі 5987,18 грн., за травень 2017 року у сумі 3481,52 грн., за червень 2017 року у сумі 7193,58 грн.

Нарахування йому у 2017 році заробітної плати роботодавцем саме у таких розмірах підтверджується його індивідуальними відомостями по формі ОК-5 з Пенсійного Фонду України, з яких видно помісячне нарахування їй заробітної плати.

Вказана заборгованість по зарплаті в сумі 28746,40 грн. до цих пір не була йому виплачена.

На підтвердження суми заборгованості по зарплаті, яка стягується, надає суду індивідуальні офіційні відомості по формі ОК-5 з Пенсійного Фонду України (персоніфікацією) про нього (застраховану особу) з якої видно про помісячно нараховану йому, але невиплаченої роботодавцем заробітну плату.

Обставина того, що відповідач у 2017 році не виплачував йому нараховану заробітної плати і на даний час не провів з ним повного остаточного розрахунку при звільненні може бути підтверджена випискою з його банківського карткового зарплатного рахунку № 5167 4900 4970 1098 Ощадбанку України, куди відповідач перераховував заробітну плату у той час.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Концерн Стирол» на його користь заборгованість по заробітній платі за: січень 2017 року у сумі 4152,96 грн., за лютий 2017 року у сумі 3614,69 грн., за березень 2017 року у сумі 4316,47 грн., за квітень 2017 року у сумі 5987,18 грн., за травень 2017 року у сумі 3481,52 грн., за червень 2017 року у сумі 7193,58 грн., а всього 28746,40 грн.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_3 акціонерне товариство «Концерн Стирол» повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у строк до 26 червня 2018 року надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив (а.с.21).

Як вбачається з матеріалів справи кореспонденція, яка направляється на адресу відповідача ним отримана 17 червня 2018 року (а.с.27).

У наданому Відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Концерн Стирол» - ОСОБА_4, який діє на підставі Довіреності № 135/01-18 від 02 січня 2018 року, зазначив, що місцезнаходженням ПрАТ «Концерн Стирол», як офісних приміщень, так і виробничих потужностей, є місто Горлівка Донецької області, вул. Горлівської дивізії, 10.

З квітня 2014 року в Донецькій та Луганській областях почалися масові заворушення і заколоти, які супроводжувалися захватом адміністративних та приватних будівель, збройними сутичками, що призвели до загрози загибелі мирного населення та загальної дестабілізації ситуації.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» розпочато проведення антитерористичної операції на сході України.

У проведенні антитерористичної операції, в установленому законодавством України порядку, задіяні сили і засоби суб’єктів боротьби з тероризмом. У ході проведення антитерористичної операції уповноваженими правоохоронними органами виявляються та розслідуються чисельні кримінальні справи, які мають ознаки терористичних актів, диверсій, умисних вбивств, захоплень будівель і споруд, незаконного заволодіння транспортними засобами, незаконного позбавлення волі, захоплення заручників, пошкодження об’єктів транспортної системи тощо. Зазначені правопорушення, вчинені озброєними організованими злочинними угрупованнями та окремими фізичними особами, створюють загрозу життю і здоров’ю людей, збереженню їх майна, обмежують свободу пересування територією зазначених областей.

Приймаючи до уваги початок проведення активної фази бойових дій за місцем розташування Концерну, існуючу загрозу обстрілів і потрапляння засобів ураження по інфраструктурі підприємства та неможливість забезпечення безпеки технологічних процесів, пов'язаних з використанням особливо небезпечних речовин, а також з метою збереження життя і здоров’я як працівників концерну, так і мешканців міста, відповідно до наказу № 1341/1 від 15 квітня 2015 року, керівництвом ПрАТ «Концерн Стирол», було прийняте рішення про повну зупинку виробництва, завершенню розпочатих технологічних процесів за умови зменшення до мінімуму виходів на роботу співробітників підприємства.

Внаслідок дії вищезазначених негативних факторів та обставин, на які підприємство не може вплинути, має місце неспроможність підприємства виконувати поточні (договірні) та інші вже існуючі зобов'язання, здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток. Робітники підприємства не мають постійного доступу до своєї документації та обліку, що безпосередньо впливає на виконання підприємством його зобов’язань, щодо справляння та сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів, а також здійснення платежів за існуючими зобов'язаннями.

Відповідач був змушений припинити з Позивачем трудові правовідносини, проте не мав змоги вчасно це здійснити в порядку, передбаченому чинним Законодавством, оскільки ПрАТ «Концерн Стирол» не було вчасно повідомлене Позивачем про засоби зв’язку з ним.

Крім того, згідно з інформацією, яка міститься у витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12018050510000891 від 15 травня 2018 року правоохоронними органами відкрито кримінальне провадження за фактом захоплення ПрАТ «Концерн Стирол» невстановленими озброєними особами.

Вважає, що вказаним витягом з ЄДРДР від 15 травня 2018 року спростовуються доводи Позивача щодо виконання ним трудових обов’язків у вказаний ним спірний період, а саме: виходячи з інформації, яка міститься у вказаному документі, є неможливим здійснення Позивачем своїх трудових обов’язків у вказаний ним період, оскільки підприємство вже фактично не могло вести господарську та виробничу діяльність за місцем розташування, починаючи з червня 2014 року.

Зважаючи на дію зазначених вище обставин відповідач був змушений припинити з Позивачем трудові правовідносини, проте не мав змоги вчасно це здійснити в порядку, передбаченому чинним Законодавством, оскільки ПрАТ «Концерн Стирол» не було вчасно повідомлене Позивачем про засоби зв’язку з ним.

Згідно з інформацією, яка міститься у витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12018050510000891 від 15 травня 2018 року правоохоронними органами відкрито кримінальне провадження за фактом захоплення ПрАТ «Концерн Стирол» невстановленими озброєними особами.

Зазначає, що вказаним витягом з ЄДРДР від 15 травня 2018 року спростовуються доводи Позивача щодо виконання ним трудових обов’язків у вказаний ним спірний період, а саме: виходячи з інформації, яка міститься у вказаному документі, є неможливим здійснення Позивачем своїх трудових обов’язків у вказаний ним період, оскільки ПрАТ «Концерн Стирол» вже фактично не могло вести господарську та виробничу діяльність за місцем розташування, починаючи з червня 2014 року.

Частиною 1 статті 50 Кодексу законів про працю України встановлено, що норма тривалості робочого часу повинна становити для працівників до 40 годин на тиждень. В свою чергу, виходячи з матеріалів даної справи, Позивачем не надано жодних доказів фактичного виконання ним своїх трудових обов’язків, в тому числі тих, які б доводили використання ним робочого часу виходячи з положення ч.1 ст. 50 КЗпП України, і які б були підставою для нарахування йому заробітної плати.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», акти тероризму є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, що об’єктивно унеможливлюють виконання обов’язків, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є обставинами, що носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу особи, яка є носієм обов’язків, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. Настання цих обставин, а також їх наслідки неможливо передбачити чи уникнути за звичайних обставин при всій обачливості та турботливості такої зобов’язальної особи. Ці обставини та їх наслідки є неминучими для зобов’язальної особи, тому через такі обставини, вона не відповідає за своїми зобов’язаннями.

Терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі території міста Горлівка Донецької області, що супроводжується актами тероризму, на подолання яких у 2014 році направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції та станом на поточну дату заходи її проведення тривають, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання обов’язків, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

На господарську діяльність відповідача об’єктивно впливає дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Його виробничі потужності знаходяться на території міста Горлівка Донецької області, яка перебуває під контролем незаконних збройних формувань.

Згідно з положенням статті 153 КЗпП України, забезпечення безпечних умов праці покладається на роботодавця. Відповідачі в умовах надзвичайних обставин, за які він не відповідає та не може впливати на них, чи уникнути їх дії, не може не лише забезпечити відповідні умови праці працівникам і гарантувати при цьому безпеку їх життя та здоров’я, але й не має права вчиняти дії щодо здійснення господарської діяльності під контролем незаконних збройних формувань, що перебувають на території міста Горлівка Донецької області.

Відповідачі не може допустити при таких надзвичайних обставинах збереження трудових відносин з його працівниками на виробничих потужностях підприємства, які залишаються та не можуть бути переміщенні з території міста Горлівка Донецької області, внаслідок присутності на території заводу незаконних збройних формувань, він не може об’єктивно забезпечити їм виконання умов трудового договору і нести відповідальність перед ними. Застосування таких визначених трудовим законодавством заходів як оголошення простою або надання відпусток без збереження заробітної плати відповідно до п.18 ч. 1 ст.25 Закону України «Про відпустки» не матиме належного правового обґрунтування, оскільки подальша господарська діяльність підприємства буде здійснюватися під контролем незаконних збройних формувань. Більш того, ПрАТ «Концерн Стирол» внесено до Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки, про що видане відповідне свідоцтво територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Донецькій області

Тому, оскільки з квітня 2014 року і по цей час місто Горлівка Донецької області знаходиться в зоні антитерористичної операції, загроза виникненню техногенної та екологічної катастрофи триває щоденно. Саме ці обставини в першу чергу і зумовили зупинення виробництва Відповідачем і, як наслідок - неможливість виконання ним зобов’язань щодо виплати заробітної плати.

Згідно з положенням статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отож, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Вказані норми Цивільного кодексу України за визначеністю обставин, якими унеможливлюється виконання особою своїх зобов’язань, є повністю узгодженими із положенням наведеної вище норми статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», якою встановлюється поняття обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Із змісту наведеної вище норми статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що можливості звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов’язання передує обов’язок останнього відносно доведення того, що вказане порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В свою чергу, Торгово-промисловою палатою України було надано науково-правовий висновок № 3799/2/21-10.2 від 28 листопада 2017 року щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), в якому Торгово-промислова палата України, провівши системний аналіз наданих документів та загальновідомих фактів та керуючись чинним Законодавством України з’ясувала наступне коло обставин та дійшла до наступних висновків:

Терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, у тому числі території міста Горлівка Донецької області, що супроводжується актами тероризму, на подолання яких направлене проведення в Луганській та Донецькій областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання сторонами обов’язків, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

Зупинення господарської діяльності ОСОБА_2 акціонерним товариством «Концерн Стирол», ідентифікаційний код юридичної особи: 05761614, є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенної та екологічної катастрофи через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Донецької області, у тому числі: міста Горлівка Донецької області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через перебування під контролем незаконних збройних формувань його виробничих потужностей з квітня 2014 року та по цей час.

Втратою можливості ведення нормальної господарської діяльності на виробничих потужностях ПрАТ «Концерн Стирол», ідентифікаційний код юридичної особи: 05761614, що знаходяться за адресою: Донецька область, місто Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) фактично ОСОБА_3 акціонерне товариство «Концерн Стирол», ідентифікаційний код юридичної особи: 05761614, позбавлене можливості виконати обов’язок, передбачений законодавством України про працю, зокрема: ч.1 ст. 47, ч.1 ст.83, ст.116 КЗпП України, а саме: провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення.

У висновках судових рішень різних інстанцій за положеннями статті 117 КЗпП України наголошується, що обов’язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні та/або затримку видачі трудової книжки з записом про звільнення, тобто за невиконання власником або уповноваженим ним органом зобов’язань, передбачених ч.1 ст.47, ч.1 ст.83 і ст.116 КЗпП України, є наявність вини підприємства. Якщо виконання такого зобов’язання унеможливлено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: актами тероризму на територіях Донецької та Луганської областей, то вина такого підприємства у невиконанні зобов’язань, передбачених ч.1 ст.47, ч.1ст.83 і ст.116 КЗпП України, відсутня.

Унеможливлення виконання обов’язку, передбаченого ч.1 ст.47, ч.1 ст.83 і ст.116 КЗпП України, а саме провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення, ... спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території міста Горлівка Донецької області, яке знаходиться під контролем незаконних збройних формувань, які, починаючи з квітня 2014 року і на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.»

Таким чином, узагальнюючи встановлене вище коло обставин, Торгово-промислова палата України у науково-правовому висновку № 3799/2/21-10.2 від 28 листопада 2017 року зауважила про те, що вказані вище Відповідачем форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов’язаної сторони за трудовим договором, якою за цим висновком є ОСОБА_3 акціонерне товариство «Концерн Стирол», ідентифікаційний код юридичної особи: 05761614, вони об’єктивно впливають на її зобов’язання, передбачені ч.1 ст.47, ч.1 ст.83 і ст. 116 КЗпП України, та унеможливлюють їх виконання.

Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов’язаної сторони, якою за цим висновком є ОСОБА_3 акціонерне товариства «Концерн Стирол», ідентифікаційний код юридичної особи: 05761614, за невиконання зобов'язань, передбачених ч.1 ст.47, ч.1 ст.83 і ст. 116 КЗпП України,».

Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі (а.с. 29-32).

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Концерн Стирол» про стягнення заборгованості по заробітній платі, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 працював електромонтером у ОСОБА_2 акціонерному товаристві «Концерн Стирол» з 25 жовтня 2010 року і був звільнений з роботи 26 червня 2017 року за згодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України ( Наказ № 569к від 26 червня 2017 року) ( а.с. 6-7).

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно- правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.

В позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що він не отримував заробітну плату з 01 січня 2017 року по 26 червня 2017 року (а.с.1-2).

В той же час відповідач не надав належних доказів щодо виплати позивачу заробітної плати за вказаний період.

На підставі п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд приймає до уваги посилання представника відповідача на ті підстави, що з квітня 2014 року в Донецькій та Луганській областях почалися масові заворушення і заколоти, які супроводжувалися захватом адміністративних та приватних будівель, збройними сутичками, що призвели до загрози загибелі мирного населення та загальної дестабілізації ситуації. Внаслідок цього, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» розпочато проведення антитерористичної операції на сході України, оскільки такі обставини є загальновідомими фактами.

Внаслідок дії вищезазначених негативних факторів та обставин, на які підприємство не може вплинути, має місце неспроможність підприємства виконувати поточні (договірні) та інші вже існуючі зобов'язання, здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток. Робітники підприємства не мають постійного доступу до своєї документації та обліку, що безпосередньо впливає на виконання підприємством його зобов’язань, щодо справляння та сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів, а також здійснення платежів за існуючими зобов'язаннями.

Так, з Наказу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Концерн Стирол» № 134/1 від 15 квітня 2014 року «Про зупинення виробництва на усіх структурних підрозділах концерну» вбачається, що Головою правління ПрАТ «Концерн Стирол» було наказано здійснити повну зупинку виробництва, завершити розпочаті технологічні процеси за умови зменшення до мінімуму виходів на роботу співробітників підприємства. Даний наказ було прийнято внаслідок нестабільної та небезпечної ситуації, яка склалася внаслідок проведення бойових дій на території міста Горлівки Донецької області (а.с. 57).

Крім того, згідно з інформації, яка міститься у витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12018050510000891 від 15 травня 2018 року, на який посилається відповідач як на належні докази по справі, вбачається, що правоохоронними органами відкрито кримінальне провадження за фактом захоплення приміщень та майна ПрАТ «Концерн Стирол» у червні 2014 року невстановленими озброєними особами за повідомленням ПрАТ «Концерн Стирол» від 28 квітня 2018 року (а.с. 37).

У своїх Запереченнях проти вимог про стягнення заробітної плати представник відповідача посилається на статтю 617 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Горлівка Донецької області визнано тимчасово окупованою територією України.

Висновком Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року №3799/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з квітня 2014 року (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) ПрАТ «Концерн Стирол» відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників, як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати, також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників.

Втратою можливості ведення нормальної господарської діяльності на виробничих потужностях ПрАТ «Концерн Стирол», що знаходиться у м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії,10, внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) фактично позбавлене можливості виконати обов'язок, передбачений законодавством України про працю, зокрема ч.1 ст.47, ч.1 ст.83 і ст.116 КЗпП України, а саме, провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення (а.с. 42-54).

Таким чином, втратою можливості ведення нормальної господарської діяльності на виробничих потужностях ПрАТ «Концерн стирол», що знаходиться у м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії,10, внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) фактично позбавлене можливості виконати обов'язок, передбачений законодавством України про працю, зокрема, провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення.

З характеру заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, у справі підлягали встановленню, та входило до обов'язкового предмету доказування, зокрема, факти виходів на роботу та кількість відпрацьованих днів (годин) починаючи з січня 2017 року по 26 червня 2017 року, розмір та складові нарахованої позивачу заробітної плати за зазначений період.

Зазначені факти (обставини) за правилами частини 2 ст.76 та ч. 2 ст. 78 ЦПК України можуть бути підтверджені виключно такими засобами доказування як письмовими, речовими і електронними доказами.

Разом з тим, у визначеному процесуальним законом України порядку, отримати такі докази на час ухвалення рішення судом, неможливо у зв’язку з тим, що ПрАТ «Концерн Стирол» знаходиться у м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії,10, та із фактичним захопленням підприємства, ПрАТ «Концерн Стирол» втратив доступ до первинних документів, на підстав яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, що підлягає виплаті робітнику, як поточні виплати, так і виплати у день звільнення.

Враховуючи вищенаведені обставини, існуюча ситуація виникла внаслідок незаконних та злочинних дій проти Товариства та ніяким чином не залежать від волі ПрАТ «Концерн Стирол».

Саме ці об'єктивні обставини позбавили Відповідача можливості доступу до документації та інших даних, необхідних для з'ясування факту наявності зобов'язань перед працівниками, в тому числі і позивачем.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботі бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську - операцію.

Відповідно до п. 1.6. наказу Держкомстату України від 28 вересня 2005 року №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації належать: наказ (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

Отже табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.

Оскільки табелі обліку робочого щодо Позивача, у зв’язку з захопленням майна товариства, в розпорядженні Відповідача відсутні, тобто первинні документи, які фіксують факт виконання працівником роботи за 2017 рік, а тому суд вважає, що нарахування заробітної плати позивачу є технічно та юридично неможливим.

Наявні в матеріалах справи дані індивідуальних відомостей про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Бахмутського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України від 30 травня 2018 року містять дані щодо нарахованої заробітної плати позивачу з січня 2017 року по 26 червня 2017 року, однак такі відомості не є належними доказами щодо розміру заборгованості по заробітній платі, оскільки, як вбачається із висновку Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року № 3799/2/21-10.2, з втратою контролю і доступу до своїх виробничих потужностей відповідач втратив доступ до примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, в тому числі до Пенсійного фонду України.

При цьому сам по собі факт звільнення позивача з ПрАТ «Концерн Стирол» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справу за № 602159цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Також, суд враховує положення частин 2, 8 ст.9, частини 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з якими обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Таким чином, з наданої Індивідуальної відомості про застраховану особу позивача форми ОК-5 (дата формування виписки 30.05.2018 року) (а.с. 9) вбачається, що страхові внески страхувальником за період 2017 року не сплачені (зазначено в праві частині колонки «НІ»), а позивач, в свою чергу, не надав суду належного доказу та правовових підстав виплати йому заробітної плати, а представником відповідача заперечувався взагалі сам факт роботи позивача на підприємстві у зазначений період, оскільки перевірити дану обставину не виявляється можливим у зв’язку з відсутністю контролю адміністрацією підприємства за виходами на роботу та відпрацьованим періодом позивача.

Крім того, в матеріалах справи наявні відкориговані відомості про нарахування заробітної плати застрахованій за 2017 рік, наданий ПрАТ «Концерн Стирол» 26 серпня 2018 року до органів Державної фіскальної служби України, де були внесені зміни у сумах доходу за ряд працівників, в тому числі і стосовно ОСОБА_1 (а.с. 121,122).

Розділом V Наказу Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за № 460/26905 передбачено, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком. Якщо страхувальником до закінчення строку подання Звіту подаються за поточний звітний період лише окремі таблиці Звіту із зазначенням типу форми «скасовуюча», «додаткова», цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача у порушення вимог ст. 115 КЗпП України перед позивачем ОСОБА_1, який був звільнений в період встановлення обставин непереборної сили, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову про стягнення заробітної плати та у задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то суд приходить до переконання, судові витрати по сплаті судового збору необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 9, 263, 617 ЦК України, ст.ст. 4, 47, 83, 115, 116, 153 КЗпП України, Законом України “Про оплату праці”, Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Концерн Стирол» про стягнення заборгованості по заробітній платі – відмовити у зв’язку з відсутністю підстав.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.

Головуючий:

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_5