Рішення № 76843040, 01.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1443/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ-РІТЕЙЛ» про зупинення видаткових операцій на рахунках платника шляхом накладення арешту, заборону відчуження рухомого та нерухомого майна, зобов’язання допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ-РІТЕЙЛ» (далі – ТзОВ «ВОГ-РІТЕЙЛ», товариство) про зупинення видаткових операцій на рахунках платника шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, заборону відчуження рухомого та нерухомого майна, зобов’язання допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ТзОВ «ВОГ-РІТЕЙЛ» рахується податковий борг з акцизного податку в сумі 1 593 150 грн 98 коп. Контролюючий орган, відповідно до вимог пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України (далі – ПК України), направив товариству податкову вимогу №78141-52 від 17 травня 2018 року, яку вручено останньому 07 червня 2018 року. У зв’язку із несплатою податкового боргу у визначені строки, Жмеринська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийняла рішення №72 від 17 травня 2018 року про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності товариства. Як визначено пунктом 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків зобов’язань, майно такого платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. На адресу відповідача було направлено повідомлення щодо виділення майна у податкову заставу №5377/10/02-32-52-03 від 17 травня 2018 року. У зв’язку із відмовою платника податків від опису його майна у податкову заставу, 02 липня 2018 року податковий керуючий склав відповідний акт №10.

Таким чином, з підстав перешкоджання виконанню податковим керуючим обов’язків щодо опису майна платника податків у податкову заставу, на підставі підпункту 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 ПК України ГУ ДФС у Вінницькій області звернулось з даним позовом до суду і просить зупинити видаткові операції на рахунках ТзОВ «ВОГ-РІТЕЙЛ» шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, заборонити відчуження рухомого та нерухомого майна, зобов’язання допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

У відзиві на позов №07/08/18 від 07 серпня 2018 року (а.с. 32-33) відповідач його вимог не визнав з огляду на те, що рішення №72 від 17 травня 2018 року про опис майна у податкову заставу, повідомлення щодо виділення майна у податкову заставу №5377/10/02-32-52-03 від 17 травня 2018 року товариство не отримувало, а податковий керуючий не відвідував ТзОВ «ВОГ-РІТЕЙЛ» з метою опису майна. Відповідач вважає, що акт №10 від 02 липня 2018 року про відмову платника податків від опису його майна у податкову заставу складений протиправно та безпідставно, оскільки податковий керуючий взагалі не звертався до товариства з метою отримання відповідних документів.

Враховуючи викладене, відповідач вважає позов безпідставним та просить в його задоволенні відмовити.

У відповіді на відзив від 10 серпня 2018 року (надійшла до суду 17 серпня 2018 року) позивач вказав, що рішення про опис майна у податкову заставу №72 від 17 травня 2018 року, повідомлення щодо виділення майна у податкову заставу №5377/10/02-32-52-03 від 17 травня 2018 року та податкову вимогу №78141-52 від 17 травня 2018 року було направлено товариству рекомендованим листом з повідомлення про вручення 04 червня 2018 року, яке отримане останнім 07 червня 2018 року, що стверджується підписом на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення. Тому, твердження відповідача про те, що податковий керуючий не звертався до товариства з метою отримання документів для опису майна у податкову заставу не відповідають дійсності, при цьому, контролюючий орган діяв на підставах, у межах та у спосіб, визначених Конституцією України, ПК України, іншими нормативно-правовими актами (а.с. 38-39).

У запереченні на відповідь на відзив №22/8/18 від 22 серпня 2018 року представник ТзОВ «ВОГ-РІТЕЙЛ» зазначив, що поштовим відправленням, надісланим на адресу товариства 04 червня 2018 року (отриманим 07 червня 2018 року) надійшла лише податкова вимога №78141-52 від 17 травня 2018 року (а.с. 42).

У клопотанні про доручення доказів від 30 серпня 2018 року (надійшло до суду 03 вересня 2018 року) ГУ ДФС у Вінницькій області вказало, що відповідно до списку №525 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, вага поштового відправлення від 04 червня 2018 року становить 20 грам, що свідчить про фактичне надісланні відповідачу вказаним поштовим відправленням окрім вимоги також і рішення про опис майна у податкову заставу, повідомлення щодо виділення майна у податкову заставу від 17 травня 2018 року (а.с. 44-46).

Ухвалою від 31 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 1).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв’язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Станом на 13 липня 2018 року у ТзОВ «ВОГ-РІТЕЙЛ» наявний податковий борг з акцизного податку всього в сумі 1 593 150 грн 98 коп., який виник 16 травня 2018 року. Вказану обставину позивач підтвердив відповідною довідкою, копіями податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року, розрахунку податкового зобов’язання (а.с. 9, 18-23).

Податковим органом, на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 ПК складено податкову вимогу №78141-52 від 17 травня 2018 року, яка направлена платнику 04 червня 2018 року та вручена останньому 07 червня 2018 року (а.с. 13).

Вказані обставини сторони не заперечують, визнають, є підтвердженими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов’язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов’язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункти 59.1, 59.3 статті 59 ПК України).

Згідно із пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів підпунктів 89.1.1 та 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до пункту 89.4 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису майна у податкову заставу, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Згідно з пунктом 91.4 статті 91 ПК України у разі, якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Аналіз вказаних положень вказує на право податкового органу звертатись до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису майна у податкову заставу, за умови прийняття рішення керівником контролюючого органу про опис майна боржника у податкову заставу.

Позивач до позовної заяви додав рішення про опис майна у податкову заставу №72 від 17 травня 2018 року (а.с. 15), також – вимогу щодо виділення майна в податкову заставу №5377/10/02-32-52-03 від 17 травня 2018 року (а.с. 14). У вказаній вимозі контролюючий орган просив протягом десяти днів з дати отримання цього листа визначити перелік ліквідних активів, які можна було б використати для погашення податкового боргу, а також підготувати копії фінансової звітності; витребувані документи надати до Жмеринського управління ГУ ДФС у Вінницькій області.

02 липня 2018 року податковий керуючий ОСОБА_1 склав акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу №10, у якому зафіксовано факт відмови ТзОВ «ВОГ-РІТЕЙЛ» у здійсненні опису майна у податкову заставу та/або ненадання документів, необхідних для такого опису (а.с. 12).

При цьому, контролюючий орган стверджує, що рішення про опис майна у податкову заставу №72 від 17 травня 2018 року, повідомлення щодо виділення майна у податкову заставу №5377/10/02-32-52-03 від 17 травня 2018 року надіслав товариству рекомендованим листом з повідомлення про вручення 04 червня 2018 року разом із податковою вимогою №78141-52 від 17 травня 2018 року. На підтвердження вказаної обставини позивач надав суду список №525 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (а.с. 46).

Із дослідженого судом списку №525 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів встановлено, що 04 червня 2018 року контролюючий орган направив ТзОВ «ВОГ-РІТЕЙЛ» (вулиця Кременецька, 38, місто Луцьк, Волинська область, 43010) рекомендований лист з повідомленням про вручення масою 20г, вартість відправлення 19 грн., відправлення №2310001418544. Жодних інших доказів факту направлення відповідачу рішення про опис майна у податкову заставу №72 від 17 травня 2018 року, повідомлення щодо виділення майна у податкову заставу №5377/10/02-32-52-03 від 17 травня 2018 року (зокрема, опису вкладення) позивач суду не надав.

При цьому, відповідач визнав факт отримання 07 червня 2018 року поштового відправлення від позивача, однак заперечив факт наявності в конверті окрім податкової вимоги №78141-52 від 17 травня 2018 року також і рішення про опис майна у податкову заставу №72 від 17 травня 2018 року, повідомлення щодо виділення майна у податкову заставу №5377/10/02-32-52-03 від 17 травня 2018 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов’язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення). Також, у пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» визначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

За встановлених судом обставин про відсутність у позивача, як орана влади, належних, достовірних та достатніх доказів, які б відповідали критеріям доведення «поза розумним сумнівом», щодо направлення на адресу відповідача рішення про опис майна у податкову заставу №72 від 17 травня 2018 року, повідомлення щодо виділення майна у податкову заставу №5377/10/02-32-52-03 від 17 травня 2018 року, а також фактів вчинення платником дій по недопуску податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу, ненадання контролюючим органом доказів вчинення ним будь-яких інших дій по виявленню та опису майна платника, що має податковий борг, не може вважатись перешкоджанням виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про зупинення видаткових операцій на рахунках платника шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, заборону відчуження рухомого та нерухомого майна, зобов’язання допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу, оскільки контролюючий орган не довів обставин щодо перешкоджання відповідачем виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом. Відтак, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, відтак, за правилами статті 139 КАС України, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДФС у Вінницькій області (211000, місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 39402165) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ-РІТЕЙЛ» 43010, місто Луцьк, Волинська область, вулиця Кременецька, будинок 38, ідентифікаційний код юридичної особи 37821544) про зупинення видаткових операцій на рахунках платника шляхом накладення арешту, заборону відчуження рухомого та нерухомого майна, зобов’язання допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер