Рішення № 76842541, 28.09.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/2937/2018

Номер справи 243/8500/18

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

«28» вересня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кобець О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрзалізниця»

вимоги позивача: про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Укрзалізниця", яку в подальшому було уточнено, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 20 листопада 2012 року його було прийнято на роботу на посаду чергового по переїзду в порядку переведення з вагонного депо Донецьк на дільницю з поточного утримання колії 2,5.3.8 околодку. 13 квітня 2016 року він звільнився з роботи на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з переведенням за домовленістю між керівниками.

У день звільнення з роботи йому не виплачена заробітна плата за період з лютого по квітень 2016 року в сумі 3172,32 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року N 200 "Про творення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", вирішено утворити ОСОБА_3 акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства "Донецька залізниця" згідно додатку N 1.

Також Кабінет Міністрів України своєю постановою від 2 вересня 2015 року за N 735 затвердив Статут ПАТ "Українська залізниця", відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця "Державне підприємство Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", та є регіональною філією даного товариства.

Водночас, відповідачем, на теперішній час, йому не сплачена заборгованість із заробітної плати з незрозумілих підстав.

Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день увільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація згідно з частиною пертою статті 1 17 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрзалізниця» на його, ОСОБА_1, користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року в сумі 3172,32 грн., а також середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 13 квітня 2016 року по 01 вересня 2018 року у розмірі 39204,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрзалізниця» - ОСОБА_4, який діє на підставі Довіреності, серія НМІ № 911107 від 02 листопада 2017 року (а.с. 31), у наданому Відзиві на позовну заяву, зазначив, що в позовній заяві про стягнення не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач посилається на те, що з 20 листопада 2012 року по 13 квітня 2016 року він працював на посаді чергового по переїзду дільниці з поточного утримання колії Торезської дистанції колії Державного підприємства «Донецька залізниця». В день звільнення 13 квітня 2016 року з Торезської дистанції колії Державного підприємства «Донецька залізниця» позивачу не була виплачена заробітна плата за період з лютого по квітень 2016 року в сумі 3172,32 грн.

ПАТ «Укрзалізниця», ідентифікаційний код 40075815, як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Постанови №200 від 25 червня 2014 року Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Статут ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735.

Відповідно до зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України ПАТ «Укрзалізниця» утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Серед таких підприємств є й Державне підприємство «Донецька залізниця», яке повинне бути відповідачем.

Відповідно до положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України, всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ «Укрзалізниця», реорганізовуються шляхом злиття.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до законодавства, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов’язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акту.

Про необхідність затвердження таких передавальній актів йдеться й у постанові Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”».

Тому положення Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 та Статуту про те, що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов’язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означають «автоматичного» правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів.

За змістом пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200, проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються) та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».

Разом з тим, в зазначеній вище постанові Кабінету Міністрів України в пункті 5 установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов’язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення (ООС) антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов’язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 Постанови КМ № 604 від 12 листопада 2014 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення (ООС) антитерористичної операції» передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов’язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення (ООС) антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення (ООС) антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”. Вищенаведені нормативно-правові акти прямо вказують, що майно (активи, власний капітал та зобов’язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення (ООС) антитерористичної операції, не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».

Таким чином, ПАТ «Укрзалізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення (ООС) антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов’язків до ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року №604 призупинена до завершення (ООС) проведення антитерористичної операції.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення (ООС) антитерористичної операції» період проведення (ООС) антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення (ООС) антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно із наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 7 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07 квітня 2014 року визначено районами проведення антитерористичної операції.

Державне підприємство «Донецька залізниця» знаходиться в зоні проведення (ООС) антитерористичної операції, залишається юридичною особою (з єдиного державного реєстру як юридична особа не виключене), свої активи і зобов’язання до ПАТ «Укрзалізниця» не передавало (відсутні первинні документи про таку передачу) і не могло в силу вищенаведених нормативно-правових актів передати, а тому Державне підприємство «Донецька залізниця» самостійно несе відповідальність за договірними зобов’язаннями.

Тим більше, що 20 грудня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон №5428 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції», 16 лютого 2018 року Закон підписано Президентом України.

Вважає, що ПАТ «Укразалізниця» є неналежним відповідачем по справі.

Просить суд відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку (а.с. 20-23).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників провадження не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до Ухвали судді від 06 вересня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, та призначено справу до спрощеного судового розгляду, запропоновано відповідачеві подати відзив проти позову із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив, а позивачеві подати відповідь на відзив відповідача, а відповідачу надати учасникам справи заперечення завчасно (а.с.15).

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами

IV. Фактичні обставини, встановлені Судом.

З копії Трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 з 20 листопада 2012 року працював у Державному підприємстві «Донецька залізниця» Торезька дистанція колії та був звільнений з роботи 13 квітня 2016 року у зв’язку з переведенням до Краснолиманської дистанції колії регіональної філії «Донецька залізниця» за домовленістю між керівниками, на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України ( Наказ № 421ОС від 13 квітня 2016 року) ( а.с. 5-8).

У відповідності до довідки №284 від 23 червня 2016 року наданої Торезькою дистанцією колії Державного підприємства «Донецька залізниця», заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 01 червня 2016 року складає 3172,32 грн. (за лютий 2016 року – 1958,41 грн., березень 2016 року - 879,61, квітень 2016 року - 334,30 грн.) ( а.с. 11)

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державне підприємство «Донецька залізниця» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 01074957, яке розташовано за адресом: Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, будинок №68.

Відомості про припинення юридичної особи, чи дані про юридичних осіб - правонаступників - відсутні. (а.с.24-27).

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно- правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч. 2 ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Як вбачається зі змісту ст. 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач визначив як відповідача ОСОБА_3 акціонерне товариство «Укрзалізниця».

При цьому позивач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятої відповідно до Закону України «про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», яке утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця», а також Постанову Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 про затвердження Статуту «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов’язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту (а.с. 1-3).

Відповідно до ч.1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Разом із цим, із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що на час розгляду даної справи Державне підприємство «Донецька залізниця» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 01074957, яке розташовано за адресом: Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, будинок №68.

Також даний витяг має відомості про строк, визначений засновниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог до 01 лютого 2015 року, однак Відомості про припинення юридичної особи, чи дані про юридичних осіб - правонаступників - у даному витязі відсутні. (а.с.24-27).

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивача на ті обставини, що належним відповідачем у справі є ОСОБА_3 акціонерне товариство «Укрзалізниця», як правонаступник усіх прав та обов’язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, оскільки відомості про припинення юридичної особи – Державного підприємства «Українська залізниця», а також відомості про правонаступника даного підприємства, у єдиному державному реєстрі відсутні.

Крім того, положення Закону та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 та Статуту про те, що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов’язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означають «автоматичного» правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів.

За змістом пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200, проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються) та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».

Разом з тим, в зазначеній вище Постанові Кабінету Міністрів України в пункті 5 встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобов’язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов’язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12 листопада 2014 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов’язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”. Вищенаведені нормативно-правові акти прямо вказують, що майно (активи, власний капітал та зобов’язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

При цьому, позивачем ОСОБА_5 про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача не заявлялось.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оскарження його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки порушуватимуться вимоги процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов'язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Зважаючи на викладене, з урахуванням того, що ОСОБА_1 працював на підприємстві Державне підприємство «Донецька залізниця» Торезька дистанція колії, а ОСОБА_3 акціонерне товариство «Укрзалізниця» не є правонаступником вищезазначеного підприємства, у зв’язку з тим, що не проведена процедура реорганізації Державного підприємства «Донецька залізниця» Торезька дистанція колії та відомості про таке у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відсутні, тому ОСОБА_3 акціонерне товариство «Укрзалізниця» не є неналежним відповідачем по справі, суд приходить до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв’язку з відсутністю підстав.

При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову про стягнення заробітної плати та у задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то суд приходить до переконання, судові витрати по сплаті судового збору необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, Конституцією України, ст. ст. 116,117 КЗпП України, Законом України “Про оплату праці”, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку – відмовити у зв’язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2018 року.

Головуючий:

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_6