Рішення № 76840475, 21.09.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6052/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Лялюка Є.Д.,

з участю секретаря Станкевич Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову № 4302/20900/18 від 07.08.2018 року у справі про порушення митних правил щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 696,43 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.07.2018 року головним державним інспектором відділу митного оформлення «Скнилів» митного поста «Західний» Львівської митниці ДФС відносно ОСОБА_1 складено протокол № 4302/20900/18 про порушення митних правил за ознаками ст. 485 МК України, у якому зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів у сумі 39 898,81 грн., а саме: заявив у митній декларації № UA209190/2018/17683 неправдиві відомості щодо коду товару згідно УКТ ЗЕД, який впливає на суму митних платежів, необхідних до сплати за МД № UA209190/2018/17683. 07.08.2018 року Львівською митницею Державної фіскальної служби України винесено оскаржувану постанову, зміст описової частини якої повністю відповідає змісту протоколу про порушення митних правил. Позивач посилається на те, що посадовими особами Львівської митниці ДФС при складанні Протоколу про порушення митних правил та винесені постанови не були з’ясовані об’єктивні обставини справи, не надано належної правової оцінки факту відсутності в діях складу адміністративного правопорушення, оскільки при встановленні коду товару керувався товаросупровідними документами та поясненнями до української номенклатури товарів зовнішньоекономічної діяльності, для митного оформлення був поданий пакет документів, що був прийнятий митним органом і відповідно до якого було проведено митне оформлення, і до достовірності даних у зазначених документах зауважень не було. Інформацією щодо характеристик транспортного засобу, що дозволяла б однозначно його класифікувати вантажним за кодом УКТ ЗЕД 8704 позивач не володів, а навпаки мав одержані у встановленому порядку підтвердження для його класифікації вантажно-пасажирським (сертифікат відповідності). Вважає, що мав достатні підстави декларувати транспортний засіб як вантажно-пасажирський, що підтверджується відповідними документами. Крім того, позивач зазначає, що відсутні достатні докази умисної форми його вини у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.06.2018 року за попередньою декларацією ДКД № UA209190/2018/16271 ОСОБА_1 через пункт пропуску «Шегині-Медика» митного поста Мостиська» Львівської митниці ДФС ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «Renault Master», 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1.

19.06.2018 року для митного оформлення вищезазначеного транспортного засобу ОСОБА_1 подано митну декларацію № UA209190/2018/17683 та товаросупровідні документи на автомобіль. Відповідно до графи «31» (опис товару) митної декларації позивачем зазначено «автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: «Renault», модель: «Master», рік випуску – 2012, модельний рік – 2012, дата введення в експлуатацію – 16.03.2012, № кузова VF1MAF4DF46735206, № двигуна: невизначено, двигун-дизель, об’єм – 2299см3, потужність – 92kw, колір – білий, кузов вантажо-пасажирський, колісна формула – 4Х2, місць, включаючи водія, – 3, дверей – 4», який задекларовано як вантажно-пасажирський код товару згідно з УКТ ЗЕД – «НОМЕР_2».

20.06.2018 року з митного поста «Західний» Львівської митниці ДФС до відділу класифікації товарів УАМП Львівської митниці ДФС скеровано запит № 12 щодо вирішення складного випадку класифікації задекларованого ОСОБА_1 автомобіля «Renault».

02.07.2018 року відділом класифікації товарів прийняте рішення № КТ-UA209000-0203-2018 про визначення коду товару, згідно якого даний транспортний засіб має декларуватися за кодом товару згідно УКТ ЗЕД – «НОМЕР_3», що відповідає опису товару «автомобіль вантажний», призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, що використовувався понад 5 років, марка: «Renault», модель: «Master», рік випуску – 2012, модельний рік – 2012, дата введення в експлуатацію – 16.03.2012, № кузова VF1MAF4DF46735206, № двигуна: невизначено, двигун-дизель, об’єм – 2299см3, потужність – 92kw, повна маса – 3 500 кг, колір – білий, кузов – фургон, колісна формула – 4Х2, місць, включаючи водія, – 3, дверей – 4. Країна походження: Європейський союз (EU).

05.07.2018 року для розрахунку митних платежів, які б підлягали сплаті при ввезені вказаного вище автомобіля, митницею до управління адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС скеровано лист № 410/13-70-77-02/41.

Службовою запискою № 2782/13-70-19/46 від 10.07.2018 року управлінням адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС визначено, що загальна сума нарахованих митних платежів, яка підлягає сплаті при ввезенні вищевказаного транспортного засобу за кодом товару згідно УКТ ЗЕД – «НОМЕР_3» за митною декларацією № UA209190/2018/17683», становить – 126 187, 77 грн.

Митницею визначено суму недоборів митних платежів у розмірі 39 898,81 гривень.

19.07.2018 року головним державним інспектором митниці відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил за ознаками ст. 485 МК України № 4302/20900/18, у якому зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів у сумі 39 898,81 грн.: заявив у митній декларації № UA209190/2018/17683 неправдиві відомості щодо коду товару згідно УКТ ЗЕД, який впливає на суму митних платежів, необхідних до сплати за МД № UA209190/2018/17683.

07.08.2018 рок Львівською митницею Державної фіскальної служби України винесено постанову у справі про порушення митних правил № 4302/20900/18, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 696,43 грн.

Зміст описової частини постанови повністю відповідає змісту протоколу про порушення митних правил.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положеньУКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Відповідно до ст. 75 МК України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари; сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту; виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 257 МК України визначає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари.

Відповідно до ст. 266 МК України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Згідно ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

У відповідності до ч. 1 ст.485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

З аналізу положень ст. 485 МК України суд дійшов висновку, що склад правопорушення викладений в даній нормі передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей – неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Наявність спеціальної протиправної мети в диспозиції вказаної норми свідчить про те, що зазначене правопорушення може бути вчинене лише з умисною формою вини.

Судом встановлено, що в протоколі про порушення митних правил № 4302/20900/18 від 19.07.2018 року, а також в постанові № 4302/20900/18 від 07.08.2018 року відповідач не посилається на факт заявлення позивачем неправдивих відомостей про товар, подання недостовірних документів, надання недостовірної інформації та/або ненадання всієї наявної в нього інформації про товар, що підлягав декларуванню.

Код УКТ ЗЕД НОМЕР_3 на автомобіль уповноважений відділ митниці визначив лише за результатами перевірки, що і стало підставою для складання протоколу.

Жодних інших порушень чи невідповідностей при митному оформленні транспортного засобу митницею не виявлено: ні щодо року випуску і вартості автомобіля, ні щодо доданих до МД документів.

Відповідно до сертифікату відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу серії РС, зареєстрованого в реєстрі за № UA.005.09617-18, наданого Державним підприємством «Рівнестандартметрологія» для проведення процедури митного оформлення автомобіля придбаного за кордоном, транспортний засіб марки: «Renault», модель: «Master», № кузова VF1MAF4DF46735206 віднесено до категорії М1, до якої належить транспортний засіб, призначений для перевезення пасажирів, у якому кількість місць для сидіння, не враховуючи місця водія, не перевищує восьми (легковий автомобіль).

Згідно з Поясненнями до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженими наказом Міндоходів України від 14.01.2014 року №15, у товарній позиції 8703 термін «вантажопасажирський автомобіль-фургон», означає транспортний засіб, що має максимально 9 місць для сидіння (включаючи водія), внутрішній простір якого може без конструктивних змін використовуватися для перевезення як людей, так і вантажів.

Деякі моторні транспортні засоби цієї товарної позиції характеризуються певними ознаками, які свідчать про те, що дані транспортні засоби сконструйовані для перевезення пасажирів, а не для перевезення вантажів (товарна позиція 8704). Такі ознаки враховуються у випадку, якщо моторний транспортний засіб, зазвичай, має повну масу не більш як 5 т і має єдиний замкнутий внутрішній простір, який включає одну зону для водія і пасажирів і другу зону, яка може бути використана для перевезення як пасажирів так і вантажів. До цієї групи моторних транспортних засобів відносяться автомобілі, відомі як «багатоцільові транспортні засоби», (наприклад, транспортні засоби типу «фургон», автомобілі для активного відпочинку (sport utility vehicle - SUV), деякі автомобілі з кузовом типу "пікап").

Характерними ознаками конструкції цих транспортних засобів, як правило, є:

(а) наявність постійно встановлених сидінь із пристроями безпеки (наприклад, з ременями безпеки або із місцями для кріплення та/або пристосуваннями для встановлення ременів безпеки) для кожного пасажира, або наявність стаціонарних місць для кріплення та/або пристосувань для встановлення сидінь і пристроїв безпеки у задній зоні салону позаду зони для водія і передніх пасажирів, такі сидіння можуть бути фіксованими, такими, що складаються, такими, що знімаються, на анкерному кріпленні, або виносними;

(б) наявність вікон у двох бокових панелях задньої частини кузова;

(в) наявність дверей з вікнами, що ковзають, відкриваються назовні або піднімаються вгору, розташованих на бокових панелях або у задній частині кузова;

(г) відсутність стаціонарної панелі або перегородки між зоною для водія з передніми пасажирами і задньою зоною, яка може бути використана для перевезення як пасажирів, так і вантажів;

(д) наявність ознак комфорту і оздоблення внутрішнього простору, а також пристосувань (аксесуарів) у внутрішньому просторі всього салону транспортного засобу, які властиві пасажирським салонам транспортних засобів (наприклад, килимове покриття, вентиляція, внутрішнє освітлення, попільнички).

У зазначеному автомобілі наявні вікна у двох бокових панелях задньої частини кузова, є ковзаючі двері з вікном та ручкою, відсутній металевий бар’єр та/або драбино подібна трубчато-металева перегородка між зоною водія і задньою зоною, що, на внутрішнє переконання суду, є безспірними ознаками вантажно-пасажирського автомобіля та дає обґрунтовані підстави для класифікації такого автомобіля за кодом 8703.

Аналіз зібраних судом доказів свідчить, що жодна з передбачених ч.6 ст.69 МК України ознак в діях ОСОБА_1 не виявлена:

1. Якихось зауважень до поданих ним документів митниця не пред'являє; в протоколі і оскаржуваній постанові про це не вказано.

2. Інформацією щодо характеристик транспортного засобу, що дозволяла б однозначно його класифікувати вантажним за кодом УКТ ЗЕД 8704, позивач не володів, а навпаки мав одержані у встановленому порядку підтвердження для його класифікації вантажно-пасажирським (сертифікат відповідності).

3. Докази наявності у ОСОБА_1 іншої інформації, ніж викладена у МД і доданих документах, в матеріалах справи відсутні і в оскаржуваній постанові не зазначені.

З наведеного суд приходить до висновку, що при наявності інформації щодо характеристик автомобіля (сертифікат відповідності) ОСОБА_1 мав достатні та обґрунтовані підстави декларувати транспортний засіб як вантажно-пасажирський, що він підтвердив наданими документами під час розгляду даної справи в суді.

На думку суду, за наявності таких суперечливих обставин і доказів митниця мала підстави класифікувати задекларований автомобіль самостійно відповідно до ч.ч.2, 4 ст.69 МК України або, при незгоді декларанта з такою класифікацією, оформити картку відмови відповідно до ч.ч.11, 12 ст.264 МК України.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність всіх складових правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, зокрема доказів на підтвердження протиправної мети, умисної форми вини ОСОБА_1 суду не надано.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Відповідно до вимог ст. 531 МК України, підставами для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення тих митних правил, які ставляться в вину правопорушнику, тобто з наданих суду письмових доказів, у діях позивача не вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки у його діях відсутня вина у формі умислу або необережності, суспільно-небезпечні наслідки його дій не встановлені.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 2 ст. 78 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідач в ході судового розгляду не надав суду доказів щодо правомірності його дій в частині винесення оскаржуваної постанови у зв’язку з невірним зазначенням в електронній митній декларації коду товару, без доведеності наявності в діях позивача умислу на вчинення зазначених дій з метою зменшення розміру митних платежів, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування постанови є обґрунтованими, доведеними, в зв’язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимога про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки повноваженнями щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України, закриття провадження у такій адміністративній справі наділений виключно державний орган – центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, (ч.1 ст.522 МК України), а суд лише перевіряє законність та обгрунтованість спірного рішення, а не приймає рішення замість нього, що повністю узгоджується з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року та правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.06.2018 року у справі № 752/18815/16-а (адміністративне провадження №К/9901/38503/18).

У відповідності до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно статті 1 КАС України Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Таким чином, закриття провадження у адміністративній справі може мати місце лише з підстав, визначених КАС України, зокрема ст. 238 цього Кодексу.

Закриття провадження по справі, постанова по якій прийнята в рамках іншого Закону, чинним Кодексом адміністративного судочинства не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 241-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволити частково.

Скасувати постанову № 4302/20900/18 від 07.08.2018 року у справі про порушення митних правил щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 696,43 грн.

У задоволенні позовних вимог про закриття провадження у справі – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а у разі якщо судове рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови суду.

Суддя Лялюк Є.Д.