Рішення № 76839571, 21.09.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11242/18

Провадження № 2-а/522/1209/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Скибінської Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (65000, АДРЕСА_1) до Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113) про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, по якому просив:

-поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення № 160333 від 18.05.2018 року.

-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 160333 від 18.05.2018 року за підписом начальника ВПС «Південний» майора ОСОБА_2 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15.06.2018 р. адвокат ОСОБА_3, отримала поштою від Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ОПЗ ПРУ ДПС) відповідь № 81/5356 від 01.06.2018 р. на запит про надання документів з приводу накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 13.05.2018 р. ОСОБА_4 отримання документів від Відповідача підтверджується відповідною відміткою на поштовому конверті.

13.05.2018 року начальником відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “Південний” ОПЗ ПРУ ДПС старшим прапорщиком ОСОБА_4 був складений протокол про адміністративне правопорушення № ПдРУ 160333 за ознаками ст. 202 КпАП України (порушення прикордонного режиму) стосовно ОСОБА_1.

Постановою № 160333 від 18.05.2018 р. за підписом начальника ВПС “Південний” майора ОСОБА_2 на Позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 170,00 грн.

Позивач вважає незаконним та необгрунтованим накладення на нього вказаного адміністративного стягнення, у звязку з чим, був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, з підстав передбачених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав просив у його задоволенні відмовити.

Від представника відповідача надійшов письмовий відзив до позову, у якому останній просив у задоволенні позову відмовити, з огляду на те, що “Viola Duet” є вітрильним судном та не є засобом розваг на воді. Крім того, зазначив, що позивач здійснив доповідь до впс «Південний» про випуск та повернення маломірного плавзасобу лише після повернення плавзасобу “Viola Duet” до місця постійного базування о 18 год. 40 хв. та не надав жодного доказу щодо наявності технічних збоїв у мобільному зв’язку, у зв’язку з чим вважає, що позивач вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 202 КУпАП, а постанова винесена з додержанням вимог чинного законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу інкримінується, що він 13.05.2018 р. о 18:00 годині, являючись диспетчером БСМС (причалу) № 98, здійснив випуск в море плавзасобу “Viola Duet” без завчасного (не пізніше, ніж за годину) інформування територіального підрозділу ДПС, чим порушив прикордонний режим, а саме - п. 33 постанови Кабінету міністрів України “Про прикордонний режим” № 1147 від 27.07.1998 р.

13.05.2018 року начальником відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “Південний” ОПЗ ПРУ ДПС старшим прапорщиком ОСОБА_4 був складений протокол про адміністративне правопорушення № ПдРУ 160333 за ознаками ст. 202 КпАП України (порушення прикордонного режиму) стосовно ОСОБА_1.

Постановою № 160333 від 18.05.2018 р. за підписом начальника ВПС “Південний” майора ОСОБА_2 на Позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 170,00 грн.

Відповідно до ст.202 КУАП порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду -тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.222-1 КУАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску, через державний кордон України. Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; керівники підрозділів органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, він неодноразово намагався зв’язатися з органом ДПС, проте вдалося це йому пізніше, після виходу плавзасобу в море, коли зв'язок відновився. Також, пояснив, що чинним законодавством України не передбачений конкретний технічний спосіб такого інформування територіального підрозділу ДПС та як правило, використовується звичайний телефонний зв'язок.

Зазначив, що закон не надавав йому права затримувати вихід плавзасобу в море, якщо з незалежних від нього технічних причин немає можливості своєчасно проінформувати про це орган ДПС. Випуск та вихід маломірних суден, інших плавзасобів забороняється в разі недотримання вимог, встановлених п.п. 4, 5 р.ІІІ Інструкції № 260/А-2018 від 22.03.2018 року, відсутність зв’язку з територіальним підрозділом ДПС з технічних причин, незалежних від диспетчера причалу, до таких випадків не відноситься.

З матеріалів справи вбачається, що до журналу випуску суден у плавання були внесені відповідні записи про випуск плавзасобу в море № 1561, як це передбачено п. 3 р. ІІІ Інструкції та після повернення плавзасобу в «Viola Duet» до місця постійного базування позивач здійснив доповідь до впс «Південний» про випуск та повернення маломірного плавзасобу.

Тобто, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел щодо несвоєчасного інформування органу ДПС про випуск плавзасобу в море.

П. 33 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 р., п. 7 р. ІІІ Інструкції про порядок обліку та випуску маломірних суден, інших плавзасобів у територіальне море та внутрішні води в межах Одеської області, де встановлено прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, затвердженого розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації № 260/А- 2018 року від 22.03.2018 р., встановлено, що випуск маломірних суден, інших плавзасобів у Чорне море, внутрішні води України вглиб моря та в частину вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні, обмежених лінією державного кордону, здійснюється адміністраціями об’єктів базування за умови завчасного, не пізніш як за одну годину, інформування ними відповідних підрозділів Держприкордонслужби, у зоні відповідальності яких буде здійснено вихід, із наданням необхідних відомостей (час виходу в плавання (повернення), кількість членів команди судна, пасажирів, район плавання, строк повернення (прибуття до будь-якого об’єкта)). Після повернення маломірних суден, інших плавзасобів адміністрація об’єкта базування повинна невідкладно повідомити підрозділ Держприкордонслужби про його повернення (п. 12 р. III Інструкції).

Разом з тим, технічні нюанси конструкції плавзасобу “Viola Duet”не виключають того факту, що “Viola Duet” є саме судном для розваг, як це прямо зазначено в судновому документі - свідоцтві про відповідність судна для розваг № 16-0004 від 07.07.2016 р.

Згідно із даними Єдиної системи моніторингу надводної обстановки з використанням автоматизованої ідентифікаційної системи на Чорному та Азовському морях у зоні відповідальності України (система моніторингу АІС), плавзасіб “Viola Duet” 13.05.2018 р. не відходив далі 2 морських миль від берега і використовувався виключно для розваг на воді, що є виключенням з правила, передбаченого п. 33 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1147 від 27.07.1998 р.

З таким саме ключовим застереженням (“(крім засобів розваг на воді)”) встановлені заборони на випуск плавзасобів в море згідно із п. 3 ч. 1 Додаткових тимчасових режимних обмежень у контрольованих прикордонних районах, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1075 від 07.09.2015 р.

Між тим, згідно з п. 3.6 та 3.8 Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення ,затвердженої наказом МВС, від 18.09.2013, № 898 особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати письмові пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які викладаються в протоколі і засвідчуються її підписом. Письмові пояснення можуть додаватися до протоколу окремо, про що робиться відповідний запис у протоколі.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надати письмові пояснення про це робиться відповідний запис у протоколі.

Протокол підписується уповноваженою посадовою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками, потерпілими (за їх наявності).

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу уповноважена посадова особа робить про це відповідний запис на останній сторінці протоколу, який засвідчує своїм підписом та підписами двох свідків.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати письмові пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, де може викласти мотиви своєї відмови від його підписання чи отримання. Пояснення та зауваження додаються до протоколу.

Позивач зазначив, що від підпису протоколу про адміністративне правопорушення Позивач вимушений був мотивовано відмовитись, оскільки співробітник ДПС ОСОБА_4 не захотів долучати до протоколу його власноручні пояснення та заперечення по суті адміністративного стягнення, чим були грубо порушені процесуальні права Позивача та обов’язки прикордонника (ст.ст. 245, 248, ч. 2 ст. 251, ст.ст. 252, 256, 268 КпАП України). Також зазначив, що не відповідає дійсності інформація щодо того, що Позивачеві при складенні протоколу нібито була повідомлена дата розгляду його справи - 18.05.2018 р. Розлючений відмовою ОСОБА_1 від підпису протоколу без застережень і зауважень, чиновник ДПС ОСОБА_4 відмовився повідомляти усно будь-яку інформацію з приводу “правопорушення”. А в протоколі написав протилежне.

Проте, суд критично відноситься до вказаних тверджень позивача, оскільки на підтвердження вищенаведених обставин не надано жодного доказу.

Суд вважає, що доводи позивача, щодо порушень при складанні протоколу є необґрунтованими, так як протокол відповідає вимогам ст. 256 КУАП, позивач відмовився від підпису та по-суті від надання будь-яких пояснень, що було засвідчено двома свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що прямо зазначено в Акті про відмову особи від підписання протоколу про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що в якості обтяжуючої обставини в постанові зазначено, що ОСОБА_1 протягом останнього року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 202 КпАП України, і зазначається дата - 06.05.2017 р.

Проте, жодних доказів вказаного не надано. Разом з тим, ОСОБА_4 18.05.2018 р. складено довідку-витяг, згідно з якою за даними журналів обліку справ про адміністративні правопорушення ВПС “Південний” В,ОСОБА_7 27.10.1958 р.н, протягом останнього року (тобто за період 18.05.2017 р. - 18.05.2018 р.) до адміністративної відповідальності за порушення прикордонного законодавства не притягувався. Таким чином, у постанові наведена недостовірна інформація стосовно позивача щодо обтяжуючої обставини.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Кодексом України про адміністративні правопорушення закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

За змістом ст. 9 КУпАП саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Ст. 268 КУпАП встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо.

Суд вважає, що при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем допущено ряд процесуальних порушень, зокрема, не зазначено доказів, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, не враховано наявеність та характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Більше того, відповідачем не досліджувалося питання наявності вини, яка повинна була бути вираженою у формі умислу. Зокрема, протокол не містить жодних висновків щодо наявності у діях особи вини у вчиненні правопорушення. Постанова містить виключно опис фактичних обставин і зазначення, що такі дії становлять порушення вимог Постанови КМУ № 1147 «Про прикордонний режим» від 27.07.1998 року, а саме п. 33.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як зазначено в ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, КАС покладає обов’язок саме на відповідача довести правомірність свого рішення. Проте, останнім на підтвердження вчинення позивачем правопорушення надано лише протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення. Між тим, доказів щодо наявності технічної можливості позивача вчасно проінформувати щодо виходу плавзасобу в море, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене, при розгляді справи відносно позивача відповідачем не було дотримано вимоги ст. 245 КУпАП, а саме в частині визначених завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.

Відповідно до вимог ч.2ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом враховується, що Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого додаткового до Конвенції протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «ОСОБА_8 Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V тап.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року).

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначені рішення, які має право ухвалити суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись: ст.ст. 16, 19,55, 63 Конституції України, ст.ст. 2-14, 19-20, 22, 38, 72-77, 118, 227-228, ст.229, 241-246, 250, 286, 294 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити.

Поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення № 160333 від 18.05.2018 року.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 160333 від 18.05.2018 року за підписом начальника ВРС «Південний» майора ОСОБА_2 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. Ю. Бойчук