Ухвала суду № 76837630, 10.08.2018, Приморський районний суд м. Одеси

10.08.2018

Справа 522/10947/18

Провадження № 1-КС/522/13660/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року ОСОБА_1

Слідчий суддя Приморського районного суду міста Одеси Куцаров В.І., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2, прокурора Острик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12018162500001553 від 19.06.2018 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно.

Як вбачається з клопотання слідчого, у провадженні слідчого відділу Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУ Національної поліції в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018162500001553 від 19.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України .

Відповідно до вимог ст.37 КПК України, здійснення повноважень прокурора по даному кримінальному провадженню доручено прокурору Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3, ОСОБА_4

В ході досудового розслідування було встановлено, що за інформацією отриманою від гр. ОСОБА_5, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, стало відомо що ПСП «Альбіна» (код ЕДРПОУ 31272854) незаконно обробляє земельні ділянки державної власності орієнтовною площею 594,0 га, які знаходяться на території Олександрівської (365 Га), Чогодарівської (207 Га) та Бранкованівської (22 Га) сільських рад Ширяївського району Одеської області.

Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру в Ширяївському районі Одеської області вищезазначені земельні ділянки знаходяться на території Чогодарівської сільської ради Ширяївського району (за межами населеного пункту), з яких 82,5 га за формою власності – колективна, а 126,8795 га – державної форми власності; категорія земель – землі сільськогосподарського призначення.

За результатами виїзду на місцевість встановлено, що вищенаведені земельні ділянки загальною площею 209,3795 га, які знаходяться на території Чогодарівської сільської ради Ширяївського району (за межами населеного пункту) використовуються та засіяні сільськогосподарськими культурами, з яких 82,5 га – землі колишньої колективної власності, правовий статус яких не визначено та 126,8795 га – землі державної форми власності.

Крім того, відповідно до інформації відділу Держгеокадастру в Ширяївському районі Одеської області вищезазначені земельні ділянки: державної та колишньої колективної форми власності; за категорією: землі сільськогосподарського призначення (за межами населених пунктів).

За результатами виїзду на місцевість встановлено, що вищенаведені земельні ділянки загальною площею 284,68 га, які знаходяться на території Олександрівської сільської ради Ширяївського району (за межами населеного пункту) використовуються та засіяні сільськогосподарськими культурами.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ПСП «Альбіна» (код ЕДРПОУ 31272854) є ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1).

Відповідно до письмових пояснень керівника ПСП «Альбіна» (код ЕДРПОУ 31272854) – ОСОБА_6, ним обробляються землі загальною площею 689, 28 га, а саме: на території Олександрівської (284,68 га), Чогодарівської (382,60 га) та Бранкованівської (22 га) сільських рад Ширяївського району на підставі витягів з протоколу засідання комісії з питань виявлення додаткових джерел наповнення бюджетів № 5 від 27 липня 2016 року, терміном на 5 років.

Так, Ширяєвською районною державною адміністрацією на засіданні комісії з питань виявлення додаткових джерел наповнення бюджетів № 5 від 27.07.2016 вирішено, встановити плату за користування земельними ділянками на території Олександрівської (284,68 га), Чогодарівської (382,60 га) та Бранкованівської (22 га) сільських рад для ПСП «Альбіна» (код ЕДРПОУ 31272854) у розмірі 6% від нормативно-грошової оцінки за вказані земельні ділянки.

Між тим, жодних наказів, рішень, розпоряджень, щодо передачі ПСП «Альбіна» (код ЕДРПОУ 31272854) у користування, оренду, власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 126,8795 га, які знаходяться на території Чогодарівської сільської ради Ширяївського району (за межами населеного пункту) не приймалось, та договорів оренди між Чогодарівською сільською радою, Ширяївською районною державною та ПСП «Альбіна» (код ЕДРПОУ 31272854) щодо користування зазначеними земельними ділянками не укладалось.

Враховуючи те, що рішення, розпорядження щодо передачі земельних ділянок загальною площею 126,8795 га, які знаходяться на території Чогодарівської сільської ради Ширяївського району (за межами населеного пункту) у власність або користування органами влади чи місцевого самоврядування не приймались, правовстановлюючі документи на земельні ділянки відсутні, ПСП «Альбіна» (код ЕДРПОУ 31272854) в особі керівника – ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1) займає вищезазначені земельні ділянки державної власності самовільно, що є порушенням ст. 116 Земельного кодексу України.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, вказані земельні ділянки, що належить державі, використовується суб’єктом господарювання, зокрема засіяна сільськогосподарськими культурами, без наявності відповідних договорів, що являється порушенням вимог ст.ст. 187, 188, 189, 190 Земельного Кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 218 Земельного Кодексу України, визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них.

Однак, в порушення вищевказаного законодавства, земельні ділянки площею 209,3795 га, які знаходяться на території Чогодарівської сільської ради Ширяївського району Одеської області (за межами населеного пункту) та 284,68 га, які знаходяться на території Олександрівської сільської ради Ширяївського району Одеської області (за межами населеного пункту) використовується суб’єктом господарювання, самовільно, без наявності відповідних договорів з власником/користувачем землі.

Таким чином, суб’єктом господарювання, який використовує вказані земельні ділянки під вирощування зернових культур, не сплачується відповідні внести та податок на землю площею 494,0595 га. В зв’язку з чим, не надходять до місцевого бюджету кошти за використання вказаних земельних ділянок за період з 2017-2018 роки.

У слідства є підстави вважати, що проведення огляду, без відповідної ухвали слідчого-судді, на підставі ст.ст. 233, 237 КПК України, може бути неможливою у зв’язку із неотриманням відповідної згоди у фактичного користувача/власника зазначених земельних ділянок за адресами: Чогодарівська сільська рада Ширяївського району Одеської області (за межами населеного пункту) земельні ділянки площею 209,3795 га та Олександрівська сільська рада Ширяївського району Одеської області (за межами населеного пункту) земельні ділянки площею 284,68 га.

Посилаючись на вищевикладене, з метою недопущення можливості протиправних дій переліченим майном, а також недопущення знищення, відчуження та інших дій, враховуючи вимоги ст. 170 КПК України, яка вказує на те, що арешт майна може також передбачати заборону особі у володінні якої перебуває майно розпоряджатись будь-яким чином таким майном, слідство вважає за необхідне заборонити будь-яке його відчуження, шляхом накладення арешту, оскільки невжиття таких заходів може призвести до його втрати пошкодженню, що у подальшому може перешкодити відшкодуванню заподіяної потерпілому матеріальної шкоди, слідчий просив накласти арешт на земельні ділянки:

- площею 209,3795 га, які знаходяться на території Чогодарівської сільської ради Ширяївського району Одеської області (за межами населеного пункту);

- площею 284,68 га, які знаходяться на території Олександрівської сільської ради Ширяївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про накладення арешту на вищезазначене майно та просила задовольнити в повному обсязі з наведених підстав.

Розглянувши клопотання слідчого, заслухавши прокурора, вивчивши надані до клопотання матеріали суд приходить до висновку про наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Як вбачається із клопотання прокурора, на даний час, жодну особу не повідомлено про підозру, будь-яких доказів про те, що земельні ділянки, що належать державі, використовується суб’єктом господарювання (зокрема засіяні сільськогосподарськими культурами) без наявності відповідних договорів, що є порушенням вимог ст.ст. 187, 188, 189, 190 Земельного Кодексу України, окрім протоколу допиту свідка ОСОБА_7 прокурором не надано. В матеріалах клопотання наданих до суду також відсутні відомості (витяги) з загальнодоступних державних реєстрів, про форму власності вказаних земельних ділянок. Відтак, твердження про те, що будь-яка фізична чи юридична особа користується земельною ділянкою самовільно є безпідставним.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні органу досудового розслідування в особі слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Як вже зазначалось, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Проте, жодних доказів щодо вчинення кримінального правопорушення яким було завдано шкоду, чи необхідності накладення арешту задля збереження речових доказів або запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження вказаних в клопотанні земельних ділянок матеріали клопотання не містить, а прокурором в судовому засіданні не представлено. При цьому, вчинене діяння, згідно витягу з ЄРДР, кваліфіковано за ст. 197-1 ч. 1 КК України, але санкція статті ст. 197-1 ч. 1 КК України не передбачає конфіскацію майна чи спеціальну конфіскацію.

Крім того, твердження прокурора у своєму клопотанні, що суб’єктом господарювання, який використовує вказані земельні ділянки під вирощування зернових культур, не сплачується відповідні внески та податок на землю площею 494,0595 га, в зв’язку з чим, не надходять до місцевого бюджету кошти за використання вказаних земельних ділянок за період з 2017-2018 роки, суд вважає необгрунтованим, недоведеним, передчасним та таким, що не відповідає правовій кваліфікації за ст. 197-1 ч. 1 КК України.

Відтак і необхідність, мета, завдання арешту на вищезазначені земельні ділянки взагалі не підтверджені будь-якими документами (доказами).

Слідчий суддя вважає, що підстав для накладення арешту на даний час не вбачається.

За таких обставин, в результаті аналізу клопотання та наданих суду матеріалів, суд змушений прийти до висновку, що клопотання слідчого є не обґрунтованим, прокурором не доведені достатні підстави у зв'язку з якими потрібно накласти арешт, отже зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173, 309, 372, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: