Ухвала суду № 76836658, 28.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37149/18

Провадження № 1-кс/761/25169/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м.Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Головчак М.М., за участю секретаря Савенко О.І., прокурора Тринчука Ю.В., захисників Рейзіна М.В., Пукала Р.Б., підозрюваного ОСОБА_3, розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 Управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Литвина В.С., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001806 від 26 липня 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Животівки Оратівського району Вінницької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 Управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Литвина В.С., погодженого прокурором Генеральної прокуратури України Тринчуком Ю., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 42018000000001806 від 26 липня 2018 року.

В обґрунтування клопотання слідчим зазначено, що 26.09.2018 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який був скоєний за наступних обставин.

В липні 2018 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6, діючи узгоджено з ОСОБА_3, перебуваючи біля приміщення Головного сервісного центру МВС України, що за адресою: м. Київ, вул. Лук'янівська, 62, зустрівся з ОСОБА_7, якому повідомив, що начальник управління Головного сервісного центру МВС України ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище, блокує видачу ОСОБА_7 необхідної кількості бланків свідоцтв про погодження конструкції транспортних засобів та озвучив висунуту ОСОБА_3 вимогу про надання йому неправомірної вигоди у розмірі 1 євро та 10 гривень за кожний виданий бланк свідоцтва про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

У подальшому, 17.09.2018 близько 12 год. ОСОБА_6 перебуваючи у внутрішньому дворі адміністративного будинку Державного університету інфраструктури та технологій за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 9/3, в салоні автомобіля марки «Тойота Кемрі», держаний номерний знак НОМЕР_1, відповідно до раніше висунутої вимоги одержав від ОСОБА_7 для подальшої передачі ОСОБА_3 грошові кошти у якості неправомірної вигоди у сумі 1800 євро за безперешкодне отримання ним 1 800 бланків свідоцтв про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до раніше поданих 3 заяв до Головного сервісного центру МВС України.

Цього ж дня, ОСОБА_6, приблизно о 13 год., у приміщенні Головного сервісного центру МВС України за адресою: м. Київ, вул. Лук'янiвська, 62, передав ОСОБА_3 грошові кошти, отримані від ОСОБА_7 у якості неправомірної вигоди.

Крім того, 17.09.2018 близько 12 год. ОСОБА_6, одержав від ОСОБА_7 заяву на отримання 1 500 бланків свідоцтв про погодження конструкції транспортних засобів, яку у подальшому особисто зареєстрував в Головному сервісному центрі МВС України, та погодив з начальником управління логістики Головного сервісного центру МВС України ОСОБА_3 видачу вказаної в заяві кількості бланків свідоцтв, за що ОСОБА_7 повинен буде надати йому для подальшої передачі ОСОБА_3 неправомірну вигоду у розмірі 1 євро за кожний виданий бланк свідоцтва про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Після чого, 26.09.2018, близько 11.50 год., ОСОБА_6, одержав від ОСОБА_7 грошові кошти у якості неправомірної вигоди у сумі 1500 євро за безперешкодне отримання ним 1 500 бланків свідоцтв про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до раніше поданої заяви до Головного сервісного центру МВС України.

Цього ж дня, ОСОБА_6, біля 14 год. в приміщенні Головного сервісного центру МВС України за адресою: м. Київ, вул. Лук'янiвська, 62, передав ОСОБА_3 частину грошових коштів, отриманих від ОСОБА_7 у якості неправомірної вигоди, а іншу частину в сумі 200 євро залишив собі у якості винагороди.

На думку слідчого, існують підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисники заперечували проти задоволення клопотання, оскільки вважали висунуту ОСОБА_3 підозру необґрунтованою.

Сторона захисту також зазначила, що ОСОБА_3 має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває мати похилого віку, тобто наведені стороною обвинувачення ризики непроцесуальної поведінки підозрюваного відсутні, оскільки ОСОБА_3 наміру переховуватись від органу досудового розслідування не має.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.

У силу ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий суддя, прокурор, слідчий керуються, зокрема принципом законності, який покладає на перелічених осіб обов'язок неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, підстави та порядок застосування примусових заходів, які обмежують конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність, зокрема у кримінальному провадженні, закріплені у КПК.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:

-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;

-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 (далі - Конвенція) нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_3 ознак інкримінованого злочину.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.

Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою.

Так, характер інкримінованого підозрюваному злочину, який має корисливу спрямованість та вчинений шляхом використання службового становища, також свідчить про ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки підозрюваного.

У зв'язку з цим, слідчий суддя вважає, що, не дивлячись на те, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв'язки, підозрюваний може вчинити дії з метою переховування.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

З огляду на те, що у ОСОБА_3 наявні стійкі зв'язки у Головному сервісному центрі МВС України, займана посада начальника управління логістики, дає всі підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати на іншого підозрюваного - ОСОБА_6, а також свідків у провадженні.

У той же час, слідчий суддя вважає недоведеним матеріалами клопотання припущення слідчого, що підозрюваний може знищити або спотворити речі та документи, що мають істотне значення для встановлення обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення, а також вчинити інший злочин.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.

У силу ст.178 КПК слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, його репутацію, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Відповідно до ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Санкція ч.3 ст.368 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_3, передбачає позбавлення волі на строк понад вказаний вище строк.

Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Частиною 3 статті 183 КПК передбачено обов'язок слідчого судді визначити розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Слідчий суддя, враховуючи розмір неправомірної вигоди, отриманої внаслідок вчинення інкримінованих підозрюваному дій, дійшов висновку, що необхідно визначити заставу у межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 176-179, 182, 183, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 Управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Литвина В.С., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001806 від 26 липня 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_3 під вартою визначити в межах строку досудового розслідування, строком до 24 листопада 2018 року включно.

Визначити ОСОБА_3 розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 140 960 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ р/р 37318005112089.

На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатися за межі Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Визначити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_3, ухвалою слідчого судді обов'язків - 2 місяці з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя: Головчак М.М.