Постанова № 7683395, 18.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2010 року. Справа № 2а -168\10\1270

Категорія 6.6.1

Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шембелян В.С., при секретарі судового засідання Лисенко Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі в м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології», Приватного підприємства «Торгсервіс - ПСМ» про стягнення коштів, одержаних за нікчемний правочин, -

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі в м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології». Податкова інспекція звернулось з позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача в дохід держави суму коштів у розмірі 2938883, 13 грн. як вартість продукції, отриманої за нікчемним правочином.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив наступне. При проведенні виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Енергозберігаючі технології» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06р. по 31.12.08р. було встановлено, що ТОВ «Енергозберігаючі технології» уклало угоду з Приватним підприємством «Торгсервіс ПСМ» за № 70 від 16.04.07р. про постачання продукції виробничо технічного призначення згідно з сертифікацією. Договір підписано керівником ТОВ «Енергозберігаючі технології» Сенчук С.І. та ПП «Торгсервіс ПСМ» ОСОБА_2 На Виконання умов договору ПП «Торгсервіс ПСМ» на адресу ТОВ «Енергозберігаючі технології» було реалізовано продукцію та здійснено передплату за продукцію за період з 01.05.07р. по 01.06.08р. на загальну суму 2938883,13 грн. Управлінням Служби безпеки України в Луганській області було допитано в якості свідка ОСОБА_2., яка зареєстрована як засновник підприємства «Торгсервіс ПСМ». Згідно її пояснень вона зареєструвала підприємство на своє імя на прохання малознайомого чоловіка за винагороду, ніякої господарсько-фінансової діяльності вона не здійснювала, печатку та документи вона передала чоловіку на імя Олександр. Фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено, про що зроблено запис в ЄДРПОУ. Будьякі документи щодо фінансової діяльності з ТОВ «Енергозберігаючі технології» ОСОБА_2 не підписувала, дані взаєморозрахунки в податковій звітності ПП «Торгсервіс ПСМ» нею не відображались. Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії від імені ПП «Торгсервіс ПСМ» умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими субєктами підприємництва. Тому господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Частиною 4 ст. 265 ГК України передбачено, що суттєвими є умови постачання товарів ( продукції) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс». В договорі від 16.04.07р. № 70 не зазначена ця умова. До перевірки ТОВ «Енергозберігаючі технології» перевізні документи, якими підтверджується факти отримання продукції від ПП «Торгсервіс ПСМ» не надано. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання та відвантаження товарів від ПП «Торгсервіс ПСМ». Таким чином, операції не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу основних фондів, виробничих актів, складських приміщень і транспортних засобів. В звязку з тим, що, на думку позивача, угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання ( ст. 261 ЦК України), тому строки позовної давності в даному випадку застосовуються відповідно до Цивільного кодексу України і складають 10 років.

27.07.09р. від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач в якості другого відповідача у справі зазначив Приватне підприємство «Торгсервіс ПСМ», вимоги позову залишив тотожними. Просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» в дохід держави суму коштів у розмірі 2938883, 13 грн. як вартість продукції, отриманої за нікчемним правочином.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги саме уточненого позову, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Енергозберігаючі технології» позов не визнав, надав заперечення, в яких зазначив, що договір № 70 від 16.04.09р. укладений між ними та ПП «Торгсервіс ПСМ» на момент розгляду справи є дійсним. Оскільки позивачем не надано суду жодного належного доказу недійсності вказаного договору або окремих його положень, в силу презумпції правомірності правочину, згідно зі ст. 204 ЦК України, він є правомірним. Згідно з даними державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради ПП «Торгсервіс ПСМ» на момент здійснення ТОВ «Енергозберігаючі технології» господарських операцій у період з 01.05.07р. по 01.06.08р. було наявним в ЄДРПОУ . Згідно з облікової справи ПП «Торгсервіс ПСМ» визнано банкрутом відповідно до постанови Господарського суду Луганської області від 30.01.09р. в справі №3 22\5б . Тобто, на час звернення позивача з зазначеним позовом ПП «Торгсервіс ПСМ» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Оскільки позивачем не надано належних доказів притягнення посадових осіб ПП «Торгсервіс ПСМ» до кримінальної відповідальності, доводи позивача про наявність у підприємства відповідача при укладенні договору № 70 мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства не доведені. Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України санкції, що є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду, то такі санкції не є цивільноправовими, а відносяться до адміністративногосподарських та відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності згідно зі ст. 250 ГК України та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

П редставник відповідача ПП «Торгсервіс ПСМ» не зявився, причин неявки суду не повідомив, про день слухання справи повідомлявся.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника 2-го відповідача, на підставі наявних матеріалів, які містять достатньо даних щодо правовідносин, які склалися між сторонами.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач Державна податкова інспекція в Артемівському районі м. Луганська діє відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509 від 04 грудня 1990 року та є органом виконавчої влади.

Судом встановлено, що між ПП "Торгсервіс-ПСМ" та ТОВ "Енергозберігаючі технології" 16.04.07р. було укладено договір № 70 про постачання продукції виробничо- технічного призначення згідно з специфікацією. ( а.с. 11-12).

Керівником ПП «Торгсервіс ПСМ» є ОСОБА_2, підприємство зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 75 -78).

В період з 01.05.06р. по 31.12.08р. ПП «Торгсервіс ПСМ» поставив, а ТОВ «Енергозберігаючі технології» прийняв сандвіч панелі, комплектуючі, повітряохолоджувачі та іншу продукцію на загальну суму 2938883, 13 грн. Дійсності платіжних документів та товарних накладних, якими підтверджено факт здійснення цих товарних операцій сторони не оспорюють, що вбачається з акту перевірки ТОВ "Енергозберігаючі технології"від26.05.2009року №270/23-00/32648898 (а.с.13-33).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215, частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, учинення удаваного правочину з метою приховати ухилення від сплати податків.

Податковий орган вважає, що ПП «Торгсервіс ПСМ» уклав вищезазначений договір з метою незаконного заволодіння коштами Державного бюджету України в сумі 2938883, 13 грн., тобто з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як вбачається з постанови старшого слідчого ДПА в Луганській області від 29.10.09 р. провадження в кримінальній справі у відношення посадових осіб ТОВ «Енергозберігаючі технології» закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України через відсутність в діях складу злочину, що передбачений ч.3 ст.212 КК України. Вказане підтверджує відсутність умислу посадових осіб ТОВ «Енергозберігаючі технології» під час укладання зазначеного договору на завдання шкоди суперечить інтересам держави і суспільства. ( а.с. 129 130).

Таким чином, належних доказів наявності в діях посадових осіб ТОВ «Енергозберігаючі технології» та ПП «Торгсервіс ПСМ» під час укладання вказаного договору умислу та мети, які завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме: відпорного вироку суду, що набрав законної сили, позивач суду не представив.

Тому, суд не вважає належним доказом наявнасті вказаного умислу та мети у посадових осіб, що від імені відповідачів уклали договір № 70, копію протоколу допиту свідка ОСОБА_2 (а.с.35-37).

За таких обставин, сторона позивача не довела тих обставин, на які посилається в позові, що вказують на нікчемність зазначеного договору.

Крім того, вирішуючи питання щодо можливості зазстосування наслідків нікчемності правочину в данному випадку, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України. Тому, такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

У відповідності із ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи зазначені вимоги, суд приходить до висновку, що на час розгляду справи сплинув передбачений ст. 250 Господарського кодексу України строк для застосування адміністративно-господарської санкції, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Згідно ч. 5 ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Враховуючи те, що відповідачем не надано суду документального підтвердження здійснення судових витрат, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 13 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні уточненого адміністративного позову Державної податкової інспекції в Артемівському районі в м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології», Приватного підприємства «Торгсервіс - ПСМ» про стягнення коштів, одержаних за нікчемний правочин відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Повний текст постанови складено 22.01.2010 року.

СУДДЯ: В.С. ШЕМБЕЛЯН