Постанова № 76828904, 25.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №591/3532/17

Номер провадження 22-ц/788/1629/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 02 липня 2018 року в складі судді Клименко А.Я., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 09 липня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки припиненим та припинення обтяження нерухомого майна.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 02 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненим договір іпотеки №3-58-934 від 06 листопада 2007 року та знято заборону №3034 на відчуження однокімнатної квартири № 95, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Нижньосироватська, 24, накладену приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ «Кредитні ініціативи» оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 При цьому, ТОВ «Кредитні ініціативи» вказало на обов’язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 01 листопада 2006 року в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Також, як зазначив відповідач, правові підстави для припинення договору іпотеки відсутні, оскільки позивач не надала доказів на підтвердження порушення її прав чи законних інтересів.

У свою чергу, ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала на відсутність підстав для її задоволення. При цьому, позивач зазначила, що кредитор неодноразово повідомлявся про смерть позичальника ОСОБА_6, однак, вимог до спадкоємців у порядку ч. 2 ст. 1281 ЦК України не пред’явив, у зв’язку з чим відповідач позбавлений права вимоги до спадкоємців. Крім того, позивач погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що іпотека є похідною від основного зобов’язання, тому підлягає припиненню відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про іпотеку», а накладена заборона на відчуження майна – вилученню з реєстру обтяжень. До того ж, позивач послалась і на те, що доводи апеляційної скарги щодо застосування до спадкоємців норм ст. 1281 ЦК України були предметом розгляду по іншій справі та отримали належну правову оцінку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 07 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним промислово – інвестиційний банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», та ОСОБА_6 був укладений договір про іпотечний кредит за № 4-28-1063, за умовами якого останньому був наданий кредит у розмірі 15000 доларів США зі сплатою 11% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення не пізніше 06 листопада 2026 року на бронювання для передачі у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8 – 10).

У забезпечення виконання вказаного зобов’язання 06 листопада 2007 року між цими ж сторонами було укладено іпотечний договір № 3-58-934, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. В цей же день приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у зв’язку з посвідченням цього договору була накладена заборона на відчуження вказаної квартири, про що здійснено запис у реєстрі за № 3034 (а.с. 11 – 16).

Право власності ОСОБА_6 на вказану квартиру підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06 квітня 2007 року, виданим на підставі рішення виконкому Сумської міської ради від 27 березня 2007 року (а.с. 17).

12 березня 2005 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, а 19 серпня 2005 року у них народилася дочка ОСОБА_3 Вказані обставини підтверджуються свідоцтвами про шлюб та народження (а.с. 31 – 32).

12 листопада 2009 року позичальник ОСОБА_6 помер, що вбачається з свідоцтва про смерть (а.с. 18).

Згідно з свідоцтвом про право власності від 27 серпня 2010 року позивачці ОСОБА_1, як пережившій дружині ОСОБА_6, належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, набуте подружжям за час шлюбу, а саме: квартири АДРЕСА_1 (а.с. 19).

Спадкоємцями ОСОБА_6 за законом є його дружина ОСОБА_1, мати ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_3, з приводу чого їм 27 серпня 2010 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна кожному, яке складається з 1/2 частини вищезазначеної квартири (а.с. 20).

З договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року вбачається, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за укладеним з ОСОБА_6 кредитним договором від 07 листопада 2006 року № 4-28-1063 (а.с. 21 – 23).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 червня 2014 року, у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором відмовлено (а.с. 24 – 27).

При цьому, як вбачається з мотивувальної частини вказаного рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, у позові ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено з підстави пропущення позовної давності.

Розглядаючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання, яке на даний час є припиненим, тому, як вважав суд першої інстанції, пропуск кредитором строків пред'явлення вимоги до спадкоємців, визначених ст. 1281 ЦК України, має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями. Ураховуючи, що кредитор позбавлений права вимоги за основним зобов’язанням, як вважав суд першої інстанції, тому суд визнав припиненим договір іпотеки №3-58-934 від 06 листопада 2007 року та зняв заборону на відчуження однокімнатної квартири АДРЕСА_2, накладену приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Пунктом 7.2 іпотечного договору від 06 листопада 2007 року визначено, що даний договір діє до повного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором або до припинення іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Виходячи з вимог п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Аналіз положень ст. 17 Закону ст. 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв’язку зі ст.ст. 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України, як вбачається з правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16, а також враховуючи встановлені у даній справі обставини дають підстави стверджувати, що якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної вимоги кредитора про стягнення боргу за кредитним договором (зокрема, за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов’язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За правилом ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Отже, зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою.

До того ж, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Пунктом 5 Глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення:

кредитора про погашення позики;

про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки);

про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;

про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору;

органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини;

про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою;

про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;

про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;

про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;

про відчуження майна, переданого під виплату ренти;

за рішенням суду;

в інших випадках, передбачених законом.

У абз. 59 та абз. 62 постанови ОСОБА_7 Верховного Суду від 17 квітня 2018 року наведені висновки щодо застосування норм права, де, зокрема, зазначено, що визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.

В той же час, в ухвалі Апеляційного суду Сумської області від 10 червня 2014 року, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції від 09 квітня 2014 року щодо відмови у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, малолітньої ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_1, до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором внаслідок пропущення позовної давності, окрім іншого, зазначено, що відмовлено у задоволенні позову до відповідачів виключно, як до спадкоємців померлого боржника за кредитним договором, так як до дружини померлого боржника, тобто, до ОСОБА_1, як до співвласника іпотечного майна та іпотекодавця позовні вимоги не заявлялися, тому апеляційний суд послався на відсутність підстав для стягнення з неї кредитної заборгованості, як із солідарного боржника та застосування строку позовної давності.

Таким чином, відносно позивача ОСОБА_1, як співвласника іпотечного майна та іпотекодавця відсутні підстави вважати, що стосовно неї спливли строки позовної давності чи строки пред’явлення вимоги за ст. 1281 ЦК України за кредитним договором, а відповідно, про припинення зобов’язань за кредитним та іпотечним договорами також.

Ураховуючи, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову не відповідає обставинам справи, а також порушує норми матеріального права, тому рішення суду, як незаконне, необхідно скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п.п. 3, 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити, а рішення Зарічного районного суду м.Суми від 02 липня 2018 року в даній справі скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик

Судді: В.І. Кривортенко

ОСОБА_8