Рішення № 76825595, 21.09.2018, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/254/18

Провадження № 2/486/282/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Зацепіній І.О., Архіповій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу № 486/254/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення в квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття реєстрації за місцем проживання,

за участю: представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6,

без участі позивача ОСОБА_1, представника третьої особи,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати за ним право на користування квартирою АДРЕСА_1, усунути перешкоди у здійсненні ним права користування вказаною квартирою, зобов'язавши відповідача передати йому комплект ключів від неї.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 18 червня 1991 року його батькам ОСОБА_7 та ОСОБА_8, йому та його сестрі ОСОБА_3 було надано ордер НОМЕР_3 на кімнату АДРЕСА_1. З вказаного часу вони заселилися в вказану кімнату. Зареєструвалися та проживали там однією сім'єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_7 помер. Впродовж семи років після смерті батька вони проживали в вказаному приміщенні, сплачували комунальні послуги, дбали про її технічний стан.

21 березня 2003 року його мати зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 та 25 квітня 2003 року відповідач зареєструвався в вказаній квартирі, однак проживав фактично за іншою адресою. Вважає, що метою вказаного шлюбу є відібрання відповідачем спірної квартири.

Останнім часом ОСОБА_2 перешкоджає йому користуватися спірною квартирою, без його згоди здає квартиру в найм та отримує дохід. Для власного проживання житло він не використовував та не використовує зараз.

На даний час він змушений працювати за кордоном, однак він не може потрапити до вказаної квартири, оскільки відповідач змінив замок та відмовляється передати йому ключі. До цього часу він зареєстрований в квартирі, однак змушений винаймати житло для проживання.

Відповідач не є власником вказаної квартири, так як вона є комунальною власністю, в свою чергу не проживає в квартирі та створює перешкоди у користуванні нею ОСОБА_1, у якого немає іншого місця проживання та який теж сплачував заборгованість по комунальним послугам.

17 квітня 2018 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку в вказаній квартирі. Мотивує зустрічний позов тим, що в 2003 році він уклав шлюб з ОСОБА_8, який в 2009 році було розірвано. Ще до розірвання шлюбу в 2006 році з колишньою дружиною вони уклали усну угоду про поділ майна, по якій він виплатив ОСОБА_8 гроші в сумі 2000 доларів США, а вона в свою чергу разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повинні були виселитись та знятись з реєстрації з квартири АДРЕСА_1 та звільнити її. ОСОБА_8 та ОСОБА_3 виписалися, а оскільки місце знаходження ОСОБА_1 на той момент було невідоме, зняти його з реєстрації не вдалося. В 2009 році він бачив ОСОБА_1, який залишився зареєстрованим в вказаній квартирі, хоч і пообіцяв знятися з реєстрації, однак цього не зробив і зник. Особовий рахунок він перереєстрував на себе. Вважає, що ОСОБА_1 не має право проживати в даній секції, оскільки, на його думку, втратив право користування квартирою, внаслідок його відсутності в ній без поважних причин понад один рік. Він, в свою чергу, сплачує надміру комунальні послуги та не може в повній мірі розпорядитися своїм майном.

Первісний позов та зустрічний були об'єднані в одне провадження ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 квітня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 пояснила, що її довіритель ОСОБА_1 був членом сім'ї основного квартиронаймача спірної кімнати АДРЕСА_1. Вказана квартира була спочатку секцією в гуртожитку, а на теперішній час - це квартира АДРЕСА_1. В ордері на вказану квартиру квартиронаймачем вказаний ОСОБА_7, ОСОБА_8 - його дружина, ОСОБА_1 - його пасинок, а ОСОБА_3 - донька. Позивач проживав в вказаній квартирі до смерті ОСОБА_7 До 21 березня 2003 року проживали в вказаній квартирі його дружина та діти. 21 березня 2003 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, який зареєструвався в даній квартирі, а пізніше зареєстрував себе як основний квартиронаймач. В 2009 році останній намагався виселити ОСОБА_8 з вказаної квартири. В вказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_1, однак він не має можливості в ній проживати, оскільки відповідач замінив замки, а пізніше в ній проживали квартиранти. ОСОБА_8 - інвалід, а позивач в сою чергу, виїжджає за кордон, щоб забезпечити сім'ю. Відповідач вважає, що купив спірну квартиру, тому наполягає на висленні ОСОБА_1 з неї. Просили суд первісний позов задовольнити.

Щодо зустрічного позову, його не визнає в повному обсязі, вважає його необґрунтованим, оскільки у ОСОБА_1 є поважна причина не проживання в вказаній квартирі АДРЕСА_1, так як він не може потрапити в дану квартиру з причини зміни замків ОСОБА_2 та проживання в ній квартирантів. Також зауважила, що дана квартира не приватизована, а тому не має можливості вказувати, що ОСОБА_2 її купив.

Представник позивача ОСОБА_3 погодилась з поясненнями представника позивача ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнав повністю, а зустрічний - підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити. В судовому засіданні пояснив, що в 2003 році він уклав шлюб з ОСОБА_8 та зареєструвався в квартирі АДРЕСА_1. В 2009 році вказаний шлюб було розірвано. Приблизно в 2005 -2006 році він дав ОСОБА_8 гроші в сумі 2000 доларів США, а вона в свою чергу виселилась та знялась з реєстрації з вказаної квартири. ОСОБА_8 так зробила за їх домовленістю, купила дім в селі та поїхала туди жити. З 2006 року він проживав в квартирі, а пізніше робітники робили в ній ремонт. В 2009 році він бачив ОСОБА_1, який залишився зареєстрованим в вказаній квартирі, хоч і пообіцяв знятися з реєстрації, однак цього не зробив і зник. Особовий рахунок він перереєстрував на себе. Вважає, що ОСОБА_1 не має право проживати в даній секції. Деякий час в квартирі мешкали квартиранти, і туди він позивача не пустить. Він не може проживати в цій квартирі, так як його дружина відмовляється проживати в ній, оскільки там зареєстрована інша особа.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні первісний позов не визнала повністю та пояснила, що в 2003 році ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, який було розірвано в 2009 році. В 2005 та 2006 роках ОСОБА_1 та його сім'я виїхали з квартири, оскільки між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 була укладена усна домовленість, згідно якої він сплатив їй та її дітям 2000 доларів США, а вони в свою чергу повинні були виселитись та знятись з реєстрації з вказаної квартири. ОСОБА_8 виписалась з квартири, а місце проживання ОСОБА_1 було невідомо, тому він і не знявся з реєстрації з квартири. Зазначила, що позивач не звертався до ОСОБА_2 з вимогою вселитись і надати ключі від квартири. Оскільки ОСОБА_1 не користувався вказаною квартирою більше року, це позбавляє його прав користуватися даним жилим приміщенням. Угода між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в письмовій формі не укладалась, а тільки була усна домовленість. Вважає, що спірна секція була спільною сумісною власністю ОСОБА_8 і ОСОБА_2 Щодо того, чи була згода на зняття з реєстрації з квартири неповнолітньої ОСОБА_3 їй не відомо. Приблизно з травня 2018 року по теперішній час квартиранти в квартирі не проживають.

Вважає, що позивач добровільно відмовився від житла та виїхав до іншої країни, що підтверджується відповідними актами про не проживання. Всі ці роки ОСОБА_2 сплачував всі комунальні платежі, квартиру використовував по її цільовому призначенню, тобто для проживання, оскільки є квартиронаймачем. Просить відмовити в задоволенні позову. Зустрічну позовну заяву підтримала повністю та пояснила, що в зв'язку з вищевикладеними обставинами та тим, що ОСОБА_1 в вказаній квартирі не проживає без поважних причин понад один рік, а проживає в Російській Федерації, комунальні послуги не сплачує, просить визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку в вказаній квартирі. Зауважила також, що дійсно ОСОБА_2 не проживає тимчасово в вказаній квартирі, оскільки у них в сім'ї виникають постійні сварки щодо квартири, тому він змушений поселити безкоштовно до квартири людей, які роблять ремонт в ній. Після вирішення питання з правом користування вказаною квартирою, відповідач з сім'єю повернеться проживати в квартиру.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 травня 2018 року до участі у справі залучено Южноукраїнську міську раду Миколаївської області /а.с.67/.

Представник третьої особи Южноукраїнської міської ради в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, проти задоволення заяви не заперечує.

Дослідивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 червня 1991 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали ордер НОМЕР_3 на кімнату АДРЕСА_1 /а.с. 4/.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 /а.с. 5/ ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

ОСОБА_2 і ОСОБА_8 в 2003 році зареєстрували шлюб, який 07 квітня 2009 року було розірвано /а.с. 38/.

Спірне жиле приміщення має статус гуртожитку /а.с.4/. Згідно копії довідки КП «ЖЕО» від 21 травня 2018 року /а.с. 87/ на момент списання будинку АДРЕСА_1 з балансу КП «ЖЕО» 10 серпня 2016 року квартира АДРЕСА_1 перебувала в комунальній власності, особовий рахунок був відкритий на ОСОБА_2 згідно заяви від 17 серпня 2003 року.

В судовому засіданні встановлено, що 09 лютого 2007 року члени сім'ї позивача звільнили спірне жиле приміщення і знялись з реєстрації /а.с.33/, що не заперечують представники позивача.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що проживає зі сторонами у справі в сусідніх квартирах, що розташовані в одному блоці, об'єднаному спільною кухнею та коридором, а саме в квартирі АДРЕСА_3 та з ними спільна кухня на блок з трьох квартир. Їй відомо, що в 2005 році ОСОБА_3 знялась з реєстрації з вказаної квартири та в ній став проживати ОСОБА_2 зі своєю дружиною ОСОБА_9. Жив близько одного року, після чого там проживали квартиранти. Їй не відомо по якій причини ОСОБА_1 не проживав в цій квартирі, знає тільки, що він повернувся з місць позбавлення волі приблизно в 2005-2006 роках та його в квартиру не пустили і він поїхав. Більше його вона не бачила. Зауважила, що дійсно підписувала акт про не проживання ОСОБА_1 в квартирі, оскільки він там не проживав.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що проживає зі сторонами у справі в сусідніх квартирах, а саме в квартирі АДРЕСА_2. В квартирі АДРЕСА_1 за вказаною адресою спочатку проживали в ній, потім проживала сім'я ОСОБА_2 ОСОБА_8 почала вживати алкогольні напої, а тому з донькою залишились на вулиці. Знайома ОСОБА_8 забрала її до себе в смт Костянтинівку, ОСОБА_1 знаходився на заробітках, а ОСОБА_8 є інвалідом. Приблизно в 2004-2005 роках ОСОБА_1 повернувся з місць позбавлення волі та зайшов до неї, і від нього вона дізналась, що ОСОБА_2 вигнав його з квартири. Вона рік тому приходила до ОСОБА_10 та бачила, що в квартирі АДРЕСА_1 проживають незнайомі особи, а не ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що зі сторонами були сусідами, він вселився в свою квартиру в 1995 році, коли сім'я ОСОБА_7 вже там проживала. Йому відомо, що в 2004-2005 роках з кімнат АДРЕСА_1 ОСОБА_8 виселилась разом з донькою ОСОБА_4 та вселився в 2003 році ОСОБА_2. Вони сусіди, проживають на одній площадці. Самого переїзду він не бачив, але ніякої сварки під час виселення він не чув, з розмов знає, що ОСОБА_8 купила дім в селі та переїхала туди проживати. ОСОБА_1 в квартирі з 2004-2005 року він не бачив та не бачив, щоб ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 хотіли вселитись в дану квартиру. Також не бачив, що в квартирі проживали квартиранти, бачив тільки ОСОБА_2 Зазначив, що рідко буває вдома, оскільки майже весь час живе в селі. Акт про не проживання ОСОБА_1 він підписував, в квартиру не заходив, однак як сусід знає, що в квартирі ОСОБА_1 не проживав. Щодо причин виїзду ОСОБА_1 з квартири він не знає, як і не знає про викуп ОСОБА_2 кімнат АДРЕСА_1.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що с 1996 року проживає в одному будинку спочатку з сім'єю ОСОБА_3, а потім з сім'єю ОСОБА_2. Приблизно в 2003-2005 роках ОСОБА_8 виїхала з цієї квартири. Як ОСОБА_8 виселялась з квартири він не бачив. ОСОБА_2 з дружиною бачить в під'їзді регулярно. Чи приходив ОСОБА_1 вселятись в дану квартиру - йому не відомо. В квартиру під час підписання акту про не проживання ОСОБА_1 він не піднімався.

Згідно копій актів про непроживання від 07 березня 2017 року, 21 вересня 2016 року та 13 грудня 2017 року /а.с. 30-32/ з грудня 2003 року ОСОБА_1 не проживав в квартирі АДРЕСА_1.

Однак в 2016 році ОСОБА_1 точно був в м. Южноукраїнську, що підтверджується копією довіреності, підписаної ним на ім'я ОСОБА_3 15 березня 2016 року та посвідченою приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області Дмитрієвою В.В. /а.с. 7/.

Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Спосіб захисту житлових прав наймачів та членів їх сімей передбачено нормами ЖК України, відповідно до якого, у разі виникнення перешкод у користуванні такими особами жилим приміщенням, передбачено вселення цих осіб до спірного житла.

Частиною 3 статті 9 Житлового кодексу України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною 4 статті 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною 1 статті 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

За правилами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вказаною статтею ЖК України передбачено підстави збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців.

В пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 2 від 25.12.1992 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою для відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Таким чином за змістом, вказаних норм матеріального права передбачено, що обов'язковою умовою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є її не проживання в житловому приміщенні понад шести місяців без поважних на те причин.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами склались неприязні стосунки, що підтверджує відповідач, який вважає, що за сплачені 2000 доларів США ОСОБА_1 зобов'язався знятись з реєстрації, а також вказане підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10, які зазначили, що ОСОБА_6 не впустив ОСОБА_1 після звільнення з місць позбавлення волі до спірного жилого приміщення. ОСОБА_1 не має ключів від спірної квартири та не проживає у ній більш ніж шести місяців у зв'язку з неприязними стосунками з ОСОБА_2, тобто позивач за первісним позовом змушений був залишити спірну квартиру через конфлікт з відповідачем, а тому первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Ця обставина є такою, яка дає підстави вважати, що відсутність ОСОБА_1 в спірній квартирі понад шість місяців є поважною. Оскільки ОСОБА_1 не має іншого житла, а відсутність його в спірній квартирі більше шести місяців, з зазначених ним мотивів, свідчить що він не проживає у квартирі з поважних причин. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття реєстрації за місцем проживання не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та з урахуванням того, що задоволено три вимоги позивача, які носять немайновий характер, стягненню з відповідача в користь позивача підлягає 2114,40 (704,80х3) гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення в квартиру задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 право на користування квартирою АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 права на користування квартирою АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 передати ОСОБА_1 комплект ключів від квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття реєстрації за місцем проживання відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Львів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, 2114,40 гривень (дві тисячі сто чотирнадцять гривень сорок копійок) гривень судового збору.

Повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

При оголошенні в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова

________

Повний текст рішення складено 28 вересня 2018 року