Рішення № 76824461, 20.09.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/3550/18

2/465/2205/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2018 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Мартинишин М.О.

з участю секретаря Потюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, в якому просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Казахстан, РНОКПП НОМЕР_1) відносно малолітнього сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Казахстан, РНОКПП НОМЕР_1), на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту подачі даної позовної заяви і до досягнення ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, повноліття.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 14.10.2014 року розірвано шлюб між сторонами. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2. Дитина проживає разом із нею. Відповідач не буре участі у вихованні сина, не провідує, не цікавиться його здоров'ям, успіхами у навчанні, розвитком, морально та матеріально не підтримує. Всі витрати по його утриманню несе вона. Просить позови задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву від 20.09.2018р., з якої видно, що вона просить справу заслухати у її відсутності, позов підтримує та просить його задоволити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву від 20.09.2018р., з якої видно, що вона просить справу заслухати у її відсутності, позов підтримує та просить його задоволити.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірваний згідно рішення Франківського районного суду м.Львова від 14.10.2014 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно довідки ЛКП «Магістральне» № 787 від 28.02.2018 року дитина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає та зареєстрована разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 23.05.2018 року №35-3914 відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Із характеристики вихованця ДНЗ №179 ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.02.2018 року вбачається, що вихованням дитини займалась мати.

Із заяв ОСОБА_5 від 20.09.2018 року та ОСОБА_6 від 20.09.2018 року видно, що відповідач не приймає участі у вихованні свого сина, не цікавитись його життям, станом здоров'ям, навчанням та матеріально його не підтримує.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що між відповідачем та дитиною на час вирішення спору відсутній емоційно-психологічний контакт який повинен бути між батьком та дитини.

Крім цього, суд вважає, що відповідач свідомо самоусунувся від виховання батьківських обов'язків, не бажає виховувати та утримувати свою дитину, не вживав жодних заходів для виконання таких у будь-який спосіб та не бажає їх виконувати, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частина 8 ст.7 СК України також передбачає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини(1959р.), «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ч.2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

У відповідності до ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності з ч.2.ст.157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.

Згідно ст.164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, що і було доказано позивачем та її представником, та допитаними свідками в судовому засіданні, що відповідач не займається вихованням і утриманням дитини.

Як роз'яснив у п. 15 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року Пленум Верховного Суду України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" ухиленням батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляють інтересу до її внутрішнього стану; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно із ст. 6 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Поведінка відповідача засвідчує, що він не проявляє до ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківської турботи, хоча має таку можливість, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, вихованням та навчанням дитини не займається та матеріально не підтримує, а тому суд вважає, що така поведінка відповідача є достатньою підставою для застосування такої крайньої міри до нього, як позбавлення батьківських прав, а тому слід позов позивачки в частині позбавлення батьківських прав відповідача задовольнити.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у відповідності до ст. 182 згаданого кодексу при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Відповідач не надав суду доказів суду щодо перебування на утриманні відповідача, а саме: інших дітей, непрацездатних осіб та інші обставини, що мають істотне значення для справи та те, що між сторонами як батьками є узгодженість способу утримання ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 у позасудовому порядку.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментного забезпечення суд, вирішуючи справу в межах заявлених вимог (ст.13 ЦПК України) та відповідно до вимог ст. 182 СК України враховує стан здоров'я та матеріальне становище як дитини так і платника аліментів.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини(ч.8 ст.7 СК України).

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, щодо необхідності також задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, а тому слід стягувати з відповідача на користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку(доходів), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 12.06.2018 р., і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати в розмірі 704,80 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви та стягнути з відповідача судовий збір в сумі 704,80 грн. в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-80, 83, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 430 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Казахстан, РНОКПП НОМЕР_1) відносно малолітнього сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягувати з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Казахстан, РНОКПП НОМЕР_1) на користь позивачки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) аліменти на утримання сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку(доходів), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 12.06.2018 р., і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Казахстан, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) 704,80 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Казахстан, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн. в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 01.10.2018 року.

Суддя: Мартинишин М.О.