Рішення № 76824020, 26.09.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6044/18

Провадження №2/442/2039/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі : головуючого - судді Хомика А.П.

з участю секретаря - Півали І.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромшина» про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства та свідоцтва про право власності, -

встановив:

10.09.2018 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просить : визнати нежитлову будівлю, позначену на плані літ. «А-2», загальною площею 367,5кв.м, та будівлю гаражу, позначену на плані літ. «Б-1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромшина» від 06 листопада 2015 року, оформлене протоколом № 4, про збільшення статутного капіталу Товариства шляхом передачі ОСОБА_2 нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, загальною площею 367,5кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та будівлі гаражу, загальною площею 16,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсними: свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, позначену на плані літ. «А-2», загальною площею 367,5 кв.м, серія та номер НОМЕР_1, видане Дрогобицьким міськрайонним управлінням юстиції Львівської області 26.11.2015 року; свідоцтво про право власності на будівлю гаражу, позначену на плані літ. «Б-1», загальною площею 16,2 кв.м, серія та номер НОМЕР_2, видане Дрогобицьким міськрайонним управлінням юстиції Львівської області 26.11.2015 року.

В обґрунтування позову покликається на те, що 22.12.2004 року нею у шлюбі з ОСОБА_2 було придбано спірну нежитлову будівлю. Титульним власником придбаної нерухомості став її чоловік. У 2010 році шлюб між ними розірвано.

Нещодавно вона звернулася до ОСОБА_2 з проханням надати їй згоду на укладення договору оренди нежитлового приміщення у придбаній ними нежитловій будівлі, а також копії правовстановлюючих документів. Саме тоді він повідомив її, що набута ними у шлюбі нерухомість передана ним особисто Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецпромшина» як додатковий внесок учасника даного товариства. На підтвердження такого відповідач надав копію протоколу №4 загальних зборів учасників товариства від 06.11.2015 року, з якого вбачається, що на таких прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу за рахунок майнового внеску ОСОБА_2, відповідно до оцінки внесеного майна, здійснено розподіл часток у статутному капіталі. При цьому в даному рішенні зазначено, що майно яке передається ОСОБА_2 належить йому на праві особистої власності.

На даний час право власності на вказані об'єкти нерухомості, відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.08.2018 року зареєстрована за ТОВ «Спецпромшина». Підставою виникнення права власності стало свідоцтво про право власності, серія та НОМЕР_1, видане Дрогобицьким міськрайонним управлінням юстиції Львівської області 26.11.2015 року. Підставою виникнення права власності на будівлю гаражу стало свідоцтво про право власності, серія та номер НОМЕР_2, видане Дрогобицьким міськрайонним управління юстиції львівської області 26.11.2015 року.

Таким чином ОСОБА_2, не визнаючи її права спільної сумісної власності на вказане майно, розпорядився ним на власний розсуд без її згоди, з чим вона не погоджується, вважає дане рішення загальних зборів учасників Товариства незаконним, таким , що порушує її права.

26.09.2018 року від позивача надійшла заява про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.

Відповідач від свого імені і як представник ТзОВ «Спецпромшина» не заперечив і пояснив, що дійсно спірне майно було придбане ним з колишньою дружиною під час перебування у шлюбі. Він як єдиний власник ТзОВ «Спецпромшина», передаючи спірне майно як додатковий внесок учасника товариства, не вважав, що порушує права позивачки. На сьогоднішній день не заперечує щодо задоволення позову, оскільки спірне майно є їх спільною сумісною власністю і його дії порушили права позивачки.

Суд, вислухавши пояснення відповідачів, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Ст.11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Матеріалами справи встановлено, що 09.02.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюб, який було укладено 22.12.2004 року, - розірвано (свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3, видане 09.02.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану міста Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області).

З договору купівлі-продажу, посвідченого 22.12.2004 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Спариняк Л.В, серії ВВТ№564645 вбачається, що ОСОБА_2 став власником: нежитлової будівлі, що по АДРЕСА_1, загальною площею 367,5 кв.м. (витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 23.12.2004 року №5992332).

Також у власності ОСОБА_2 був гараж, загальною площею 16,2 кв.м., що по АДРЕСА_1 ( витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 22.12.2004 року №19986355).

У подальшому вказані об'єкти нерухомості ОСОБА_2 як учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромшина» передано такому товариству для збільшення статутного капіталу (протокол №4 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромшина» від 06.11.2015 року).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за індексним номером :133295798 від 06.08.2018 року спірні об'єкти нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, що по АДРЕСА_1, загальною площею 367,5 кв.м. 26.11.2015 зареєстрована за ТОВ «Спецпромшина», а гараж - 17.11.2015 року.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.ч. 1,2 СК України та ч.3 ст. 368 ЦК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (ч.1). Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч.2).

Частина 3 ст. 65 СК України визначає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Окрім того, при вирішенні спору суд враховує висновки Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11, за пунктом 30 якою у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав на свій розсуд проти волі іншого з подружжя та не в інтересах сім»ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість ураховується при поділі.

З матеріалів справи вбачається, що спірне майно придбано сторонами під час шлюбу, і відчужено відповідачем без згоди позивача, не в інтересах сім»ї.

Докази того, що майно набуто за кошти, які належали відповідачу особисто або на підставі договору дарування чи в порядку спадкування, відсутні.

Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України є визнання права. А тому заявлена позивачем вимога про визнання права власності на спірне майно є підставною і підлягає до задоволення, що є також наслідком для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромшина» від 06 листопада 2015 року, оформлене протоколом № 4, за яким передане спірне майно та визнання недійсним свідоцтво про право власності на спірні нежитлові будівлі за ТОВ «Спецпромшина».

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Позов задоволити.

Визнати нежитлову будівлю, позначену на плані літ. «А-2», загальною площею 367,5кв.м, та будівлю гаражу, позначену на плані літ. «Б-1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромшина» від 06 листопада 2015 року, оформлене протоколом № 4, про збільшення статутного капіталу Товариства шляхом передачі ОСОБА_2 нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, загальною площею 367,5кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та будівлі гаражу, загальною площею 16,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати недійсними: свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, позначену на плані літ. «А-2», загальною площею 367,5 кв.м, серія та номер НОМЕР_1, видане Дрогобицьким міськрайонним управлінням юстиції Львівської області 26.11.2015 року; свідоцтво про право власності на будівлю гаражу, позначену на плані літ. «Б-1», загальною площею 16,2 кв.м, серія та номер НОМЕР_2, видане Дрогобицьким міськрайонним управлінням юстиції Львівської області 26.11.2015 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.10.2018.

Суддя Хомик А.П.