Постанова № 76823879, 27.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/1594/16 Головуючий у 1-й інстанції: Добрєв М.В.

Провадження № 22-ц/778/2621/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Белки В.Ю.

ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотератр «Валентина», третя: Головне управління Держспоживслужби в Запорізькій області, про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кінотеатр «Валентина» про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 08.08.2015 року він, та члени його родини прийшли до «Кінотеатру імені Маяковського» та придбали 3 квитки на фільм «Миссия невыполнима: Племя изгоев» загальною вартістю 180 грн. Після чого у приміщенні кінотеатру позивач купив поп-корн та газовану воду.

Прямуючи до кінозалу, в якому буде провадитися показ фільму, його, разом з сім’єю зупинив працівник кінотеатру та заборонив прохід до залу, обумовлюючи це тим, що прохід з газованою водою, яка придбана поза межами кінотеатру заборонено, у зв’язку з чим запропонував йому викинути газовану воду або піти з кінотеатру.

Такі дії співробітника відповідача вважає незаконними та такими, що порушують його права, оскільки газована вода була придбана саме у приміщенні кінотеатру, окрім того, він придбав квиток на фільм, тому причин не пропускати його до залу не було.

Вказував, що оскільки відповідач фактично не виконав своїх зобов’язань щодо надання йому послуги з показу фільму, за яку він сплатив грошові кошти в розмірі 180 грн., відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен сплатити йому 3 % вартості роботи (послуги) за кожний день прострочення. Таким чином загальний розмір матеріальних збитків становить 999 грн.

Крім того, зазначав, що неправомірними діями співробітника відповідача йому було завдано і моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які виразилися в стражданнях через приниження його гідності в присутності дружини, сина та відвідувачів кінотеатру, які кепкували над ним та насміхалися.

Розмір моральної шкоди він оцінює в 30 000 грн.

Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути з відповідача на його користь 999 грн. матеріальної шкоди та 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також витрати на послуги адвоката в сумі 3 000 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2017 року за клопотанням представника позивача, залучено ГУ Держспоживслужби, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповноту встановлення обставин судом першої інстанції, що привело до незаконного та необґрунтованого висновку, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 також зазначає, що Правилами відвідування кінотеатру ім. Маяковського не встановлено обов’язку відвідувачів пред’являти адміністрації закладу докази придбання продуктів і напоїв в приміщенні кінотеатру, у т.ч. квитанції, чеки та інші розрахункові документи. З цього слідує, що позивачем не порушувались вимоги Правил відвідування кінотеатру ім. Маяковського, а отже допуск позивача з наявними у нього оригіналами квитків до кінозали є незаконним та необґрунтованим.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05 вересня 2018 року (а.с.135), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк до 25 вересня 2018 року для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_3

24 вересня 2018 року ТОВ «Кінотеатр «Валентина» в особі представника ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною та сином 08.08.2015 року прийшли до «Кінотеатру імені Маяковського», придбали 3 квитка на фільм «Миссия невыполнима: Племя изгоев», сеанс на 21:20, загальна вартість білетів – 180,00 грн. Оригінали білетів містяться в матеріалах справи (а.с.5).

Прямуючи до кінозалу, в якому буде проводитися показ фільму, ОСОБА_3 з сім’єю зупинив працівник кінотеатру та заборонив прохід до залу, обумовлюючи тим, що прохід з газованою водою, яка придбана поза межами кінотеатру – заборонено. Після чого поставив позивача перед вибором – або він викидає газовану воду або мусить піти.

В матеріалах справи містяться Правила відвідування кінотеатру ім. Маяковського, в яких зафіксовано, що відвідувачам забороняється відвідувати кінозали з придбаними за межами закладу напоями та продуктами харчування (а.с.25-26).

Такі самі правила містяться на оригіналах квитків.

В ході позапланової перевірки встановлено, що згідно Правил відвідування кінотеатру ім. В.В.Маяковського ТОВ «Кінотеатр «Валентна» забороняється відвідування кінозалів з придбаними за межами закладу напоями та продуктами харчування. Правила відвідування кінотеатру ім. В.В.Маяковського ТОВ «Кінотеатр «Валентина» знаходяться у кутку споживача, витяг з Правил відвідування щодо заборони відвідування кінотеатру з придбаними за межами закладу напоями та продуктами знаходяться у входу в кінозал, над касою та зворотній сторони квитка. При придбанні квитків, напоїв та продуктів харчування в буфеті кінотеатру ім. В.В.Маяковського видається розрахунковий документ.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 627 ЦК України регламентує, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Правила відвідування «Кінотеатру ім. Маяковського» регламентують відносини по наданню послуг демонстрації фільмів у кінотеатрі між Відвідувачами та «Кінотеатром «ім. В.В. Маяковського» в особі ТОВ «Кінотеатр «Валентина», та є невід'ємною частиною публічного договору та договору приєднання. Придбання квитків на перегляд фільму вказує на факт укладання договору приєднання між ОСОБА_3 та відповідачем, та прийняттям умов цього договору, зокрема заборону відвідувати кінозал з придбаними за межами напоями та продуктами харчування.

Неможливість другої сторони запропонувати свої умови до договору приєднання покладає на неї, обов’язок доказування того факту, що напої були придбані в приміщенні кінотеатру.

З матеріалів справи, приєднаного до неї акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000056, складеного інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області позапланової перевірки на підставі звернення ОСОБА_3, згоди Держспоживінспекції України від 04.09.2015р. № 02/7-886-2015, вбачається, що при придбанні квитків, напоїв та продуктів харчування в буфеті кінотеатру ім. Маяковського видається розрахунковий документ. Проте в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження придбання газованої води саме в приміщенні кінотеатру. В ході позапланової перевірки встановлено, щопорушень прав споживача не встановлено (а.с. 32-37).

Акт перевірки про захист прав споживачів № 000056 від 23.09.2015 р. або процедура його складання не оскаржувалась, будь-які рішення, в яких зазначено недійсність цього акту відсутні.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Вимоги співробітника кінотеатру пред'явити розрахунковий документ в підтвердження придбання газованої води в приміщенні кінотеатру були правомірними та обумовленими публічним договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завданні замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, лише у разі наявності його вини.

Проте, відповідачем не чинилось реальних перешкод для перегляду фільму, за умови дотримання ОСОБА_3 Правил відвідування «Кінотеатру ім. Маяковського»

Підставами для стягнення майнової чи моральної шкоди є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушень прав заявника ОСОБА_3 встановлено не було. Таким чином підстав для права вимоги компенсації вартості квитків, пені та моральної шкоди, виходячи з вимог ст. ст. 1166; 1167 ЦК України не вбачається.

Вимоги ОСОБА_3 про компенсацію відповідачем витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачається, що інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, колегія вважає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції повноі всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Керуючись ст.ст. ч. 13 ст.7, ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 374-375,381-382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2018 року у цій справі – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 27.09.2018 року

Головуючий:

Судді: