Рішення № 76823444, 17.09.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.09.2018

Справа № 334/5752/18

Провадження № 2/334/3350/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Позивач, звернулась до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування у якому просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2. Вирішити вказане питання у позасудовому порядку не має можливості у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкоємцеві.

Представник позивача за дорученням - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд визнати за Визнати за ОСОБА_1, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом.

Представник відповідача - Шеремет О.В., просила розглянути справу на розсуд суду.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати позивача - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 03.01.2017 року, актовий запис № 06.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно вона заповіла позивачці ОСОБА_1, що підтверджується заповітом, посвідченим 11.07.2014 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 4122.

У передбачений ст. 1270 ЦК України 6-ти місячний строк від дня смерті спадкодавця, позивачка звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Абрамова М.О., що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 47089941 від 15.03.2017 року.

На час смерті ОСОБА_2 спадкоємцями за законом першої черги були двоє дітей, а саме: донька - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 20.06.2018 року, та свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим 23.09.1987 року Ленінським відділом ЗАГС м. Запоріжжя; син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який 18.05.2017 року своєю заявою відмовився від прийняття спадщини за законом після смерті матері.

Брат позивачки ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4, виданим Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 08.05.2018 року, актовий запис № 3008.

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_8 увійшов житловий будинок АДРЕСА_1, який вона прийняла у спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_9, але не оформила правовстановлюючими документами, що підтверджується наступним:

14.07.1957 року був укладений шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00020395863, виданого Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 20.06.2018 року.

Під час шлюбу батьків позивача, 20.11.1959 року ОСОБА_9 була виділена земельна ділянка площею 454 кв.м. для будівництва житлового будинку, що підтверджується договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, зареєстрований в ЗМБТІ 17.12.1959 року.

Актом від 16.03.1965 року житловий будинок АДРЕСА_1 був прийнятий в експлуатацію, а в договорі про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 20,11.1959 року було поставлено відмітку ЗМБТІ 05.04.1965 року про реєстрацію право власності на житловий будинок за ОСОБА_9

29.05.1990 року шлюб між батьками позивачки був розірваний, що також підтверджується вищевказаним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00020395863 від 20.06.2018 року.

17.09.2003 року батьки позивачки вдруге уклали шлюб між собою, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00020396100, виданого Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 20.06.2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько позивачки ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, виданого Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області 04.07.2007 року, актовий запис № 6172.

Заповіту ОСОБА_9 за життя не складав, а тому спадкування здійснювалося за законом. На час смерті ОСОБА_9 спадкоємцями за законом були дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_7

У передбачений ст. 1270 ЦК України 6-ти місячний строк від дня смерті спадкодавця, ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори не звертався, але дружина ОСОБА_2 єдина хто фактично прийняла спадщину, тому як на час смерті спадкодавця була зареєстрована та проживала з ОСОБА_9 у житловому будинку АДРЕСА_1.

Саме з цих підстав (відсутність правовстановлюючих документів) приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Абрамовим М.О. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.08.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виходячи зі змісту ст. 1220 ЦК України, після смерті особи відкривається спадщина, тобто до спадкоємців переходять права і обов'язки особи, яка померла.

Відповідно до ст.1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, спадкоємці за законом.

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину може одержати спадкоємець, який прийняв спадщину. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Частинами 1,2 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» також роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину в судовому розгляді не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» має місце роз'яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. За змістом цих роз'яснень видно, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але відсутній оригінал правовстановлюючого документу або в силу об'єктивних причин спадкодавець не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом визнання за позивачем права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 вересня 2018 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.