Вирок № 76820970, 25.09.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, Україна, 37600

Справа № 541/1628/18

Провадження № 1-кп/541/201/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючого - судді Городівський О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М. В.

з участю прокурора - Мішуровського В.В.

адвоката - Шестакова О.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст., 368 КК України:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Семенівка, Великобагачанського району, Полтавської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаює за адресою: АДРЕСА_2.

в с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_2, відповідно до наказу ГУНП в Полтавській області №424 о/с від 09.12.2016 працює на посаді начальника конвою відділення конвойної служби Ізолятору тимчасового тримання №5 ГУНП в Полтавській області. Згідно функціональних обов'язків останній зобов'язаний підготувати конвой для виконання завдання, встановити порядок взаємодії між конвоїрами, відповідно до списків особисто приймати конвойованих осіб, організовувати їх обшук, забезпечувати збереження виявлених при цьому грошей, цінностей, предметів і речей, уміло керувати діями наряду, своєчасно доставляти конвойованих до місця призначення, забезпечувати їх охорону в органах судової влади або під час проведення слідчих дій, вживати заходів до посилення спостереження за ними під час виведення із спецавтомобіля та переведення до об'єктів тимчасового перебування, визначати дії конвою на випадок надзвичайних обставин. Якщо обстановка на основному маршруті конвоювання ускладнюється, слід переходити на запасний маршрут, а в разі втечі організовувати негайне переслідування й затримання втікачів та ін.

ОСОБА_2 26.06.2018 здійснював конвоювання з Полтавської установи виконання покарань №23 до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, розташованого за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 133, утримуваних під вартою 5 осіб, в тому числі ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України.

Того ж дня, близько 11 год., під час оголошеної перерви в судовому засіданні, перебуваючи на другому поверсі в приміщенні туалету вказаного суду, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 надати неправомірну вигоду в розмірі 1000 грн. за надання останнім можливості побачення ОСОБА_3 наодинці з ОСОБА_4

ОСОБА_2 погодився на отримання неправомірної вигоди, чим фактично прийняв дану обіцянку та, діючі умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, отримав одразу на місці від ОСОБА_3 вказані грошові кошти та поклав їх до кишені своїх брюк.

У подальшому, 27.06.2018, близько 12 год., під час оголошеної перерви в судовому засіданні у приміщенні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 133, діючи на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_3, ОСОБА_2 організував ОСОБА_3 побачення із ОСОБА_4

Так, ОСОБА_2, разом із конвоїром відділення конвойної служби Ізолятору тимчасового тримання №5 ГУНП в Полтавській області

ОСОБА_5 під приводом конвоювання ОСОБА_3 до туалету, вивели останнього із зали судового засідання. Після цього, ОСОБА_2 відвів ОСОБА_3 до запасного виходу із будівлі суду, де останнього вже чекала ОСОБА_4 При цьому, ОСОБА_5 залишився у коридорі, а ОСОБА_2, знявши кайданки з рук ОСОБА_3, залишив останнього наодинці з ОСОБА_4 Скориставшись цим, ОСОБА_3 втік з-під варти, залишивши будівлю суду.

Органом досудового розслідування вищевказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 368 КК України, як прийняття обіцянки та одержання неправомірної вигоди службовою особою для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.

28 липня 2018 року у кримінальному провадженні №42018171200000069 між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Полтавської області Мішуровським В.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_2 в порядку передбаченому ст.ст. 468, 469 та 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного по ч. 1 ст. 368 КК України, істотних для кримінального провадження обставин, підозрюваний беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Також угодою визначено покарання, яке ОСОБА_2 повинний понести за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк два роки.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор під час судового розгляду справи, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані положення КПК України та КК України тому просив цю угоду затвердити і призначити узгоджену в угоді міру покарання, вирішивши доля речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_2 також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1, ст. 368 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати покарання.

Захисник, адвокат Шестаков О.В., просив суд угоду затвердити, як таку, що не суперечить вимогам закону, скасувавши запобіжний захід у виді застави.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнав себе винним, згідно із ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості від яких потерпілих немає.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК та КК України.

Керуючись ст. 314; 373; 374; 475 КПК України, суд,

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28 липня 2018 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Полтавської області Мішуровським Владиславом Вікторовичем та підозрюваним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 у кримінальному провадженні № 42018171200000069.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу, на користь держави, у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк два роки.

Конфіскувати відповідно до положень ст. 96-1 КК України у власність держави грошові кошти на загальну суму 1000 грн. купюрами по двісті гривень з серіями та номерами КА 2469049, КА 3917158, КА 2309207, КА 2409431, КА 447139, що перебувають на зберіганні в директора філії «Полтавське головне регіональне управління» Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».

Скасувати арешт з речових доказів по справі, які зберігаються в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Сковороди, 2-Б та службове посвідчення НОМЕР_1 видане 20.01.2017 року ГУНП в Полтавській області та спеціальний жетон № НОМЕР_2 передати керівництву ГУНП в Полтавській області; чохол до посвідчення чорного кольору, пластикову банківську картку на імя ОСОБА_2, сім картки оператора МТС , Водафон та мобільний телефон «Нокіа» в чорному пластиковому корпусі повернути ОСОБА_2.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишити запобіжний захід у виді застави розміром 140960 грн.

Після набрання вироком законної сили заставу внесену ОСОБА_7 на рахунок №37314008015950 в ДКСУ м. Київ код ЗКПО 26304855, МФО 820172, отримувач ТУДСАУ в Полтавській області в сумі 140960 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень повернути заставодавцю шляхом перерахування на її рахунок.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя О. А. Городівський