Постанова № 76819925, 26.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1277/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Рагімової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.С." до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.С." звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22 грудня 2017 року № 129205-17;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 129205-17 про опис майна у податкову заставу від 22 грудня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.» задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені вимог даного позову.

В апеляційній скарзі апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 січня 2018 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.» надійшов лист Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27 грудня 2017 року № 43504/20/26-15-17-02-39 «Про надання інформації».

Зазначеним листом позивачу повідомлено, що станом на 26 грудня 2017 року відповідно до інтегрованих карток платника податків сума податкового боргу ТОВ «А.В.С.» код ЄДРПОУ 32348227 становить 84 086,35 гривень.

Одночасно, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на адресу позивача надіслано податкову вимогу від 22 грудня 2017 року № 129205-17 в якій зазначено, що сума податкового боргу визначена за податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нерухомого майна.

На адресу позивача також надійшло рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 29205-17 про опис майна у податкову заставу.

Не погоджуючись з податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, вважаючи їх протиправними, зважаючи на те, що позивач задекларованої та несплаченої суми грошового зобов'язання по платежу не має, та оскільки податкове повідомлення-рішення на адресу позивача не надходило, позивач просить скасувати рішення контролюючого органу.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 88.1 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Положеннями ст. 89.5 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із приписами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту повного погашення.

Так, зі змісту податкової вимоги від 22 грудня 2017 року № 129205-17 вбачається, що за позивачем рахується податковий борг за податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 84 086,35 гривень, що також підтверджується відомостями інтегрованої картки платника податків станом на 26 грудня 2017 року.

10 червня 2016 р. набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженийнаказом Міністерства фінансів України № 422 від 07 квітня 2016 р. та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (надалі за текстом - «Порядок № 422»).

Згідно підпункту 1 пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника (ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Розділу ІІ Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов'язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від'ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.

Таким чином, інтегровані картки платників відкриваються та ведуться з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску контролюючими органами.

Як свідчать матеріали даної справи, за даними ІС "Податковий блок" податковий борг за податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 84 086,35 гривень виник 30.10.2016 по самостійно поданим позивачем розрахункам на 2016 рік від 18.02.2016 №9019281988, на 2017 рік від 17.02.2017 №9022713656 та уточнюючого розрахунку на 2017 рік від 19.10.2017 №9217458858.

Дана обставина підтверджується відомостями, що містяться в інтегрованій картці платника податків по КБК 18010400 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості), копію якої було додано скаржником до апеляційної скарги та розрахунком заборгованості ТОВ "А.В.С." за період з 2016 по 2018 р.р., що був наданий представником відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, де сума недоїмки станом на 31.12.2017р. складає 83 885,78 грн. та пеня в розмірі 200,57 грн.

Таким чином, відповідачем прав позивача порушено не було. Отже, суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.С." до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 28.09.18р.