Постанова № 76819864, 25.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2018 рокусправа № 808/1290/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю.

судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року (головуючий суддя Калашник Ю.В.)

у справі № 808/1290/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України,

про визнання протиправними дій, скасування пункту протоколу та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок травми та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

скасувати пункт 6 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 133 від 22 грудня 2017 року;

зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності III групи, внаслідок поранення та захворювання, отриманого під час виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 240000,00 грн.;

зобов'язати відповідача подати звіт про виконання прийнятого на користь позивача рішення суду протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням законної сили та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.02.2017 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. Оскільки інвалідність настала як наслідок виконання позивачем обов'язків військової служби, то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У встановленому законодавством порядку позивач звернувся через уповноважений орган до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте, рішенням Міністерство оборони України позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовило у нарахуванні та виплаті відповідної допомоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок травми та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Скасовано пункт 6 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 133 від 22 грудня 2017 року.

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності III групи внаслідок поранення та захворювання, отриманого під час виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 240000,00 грн.

Відмовлено у задоволенні вимог про зобов'язання Міністерство оборони України подати звіт про виконання рішення суду протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням законної сили та у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, виникло з моменту встановлення йому інвалідності з 15.02.2017, відповідно до п.4 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» незалежно від часу, що минув після звільнення його з військової служби. Сума одноразової грошової допомоги - 240000 грн. визначена відповідно до п. б ч.1 ст.6-2 вказаного Закону в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає про одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Інвалідність позивачу встановлено 15.02.2017, а звільнений зі служби позивач - 15.11.1989, тому підстави для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у відповідача відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач (його представник) в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 проходив службу в лавах Збройних Сил СРСР, в тому числі в період з 07.07.1988 по 11.08.1988 приймав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан (довідка комісаріату Куйбишевського та Розівського районів Запорізької області від 25.01.2017 № 6/1 - а.с.17).

Під час проходження служби позивач у 1988 році отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, тулуба, кінцівок, контузію головного мозку, наслідком яких стали захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджено витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 5147 від 20.12.2016 - а.с.15).

За висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №2921/Ж від 20.12.2016 описані рубці є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в 1988 році (а.с.16).

15.02.2017 позивачу - ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із пораненням та захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країні, де велись бойові дії, що підтверджено випискою з акту огляду МСЕК серії НОМЕР_1.

21.02.2017 позивачеві видано посвідчення інваліда війни ІІІ групи серії НОМЕР_2 (а.с.11).

У зв'язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.

На засіданні комісії Міністерства оборони України (протокол № 133 від 22.12.2017) прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби (а.с.18).

Як зазначено Міністерством оборони з посиланням на п.6 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пп.3 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби в разі встановлення інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби те не передбачено в інших випадках.

Позивач, не погодившись із рішенням відповідача про відмову в призначені йому одноразової грошової допомоги, звернувся з даним позовом до суду.

Обставини щодо підстав становлення позивачеві інвалідності, а саме: отримані позивачем поранення та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідачем не заперечуються, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Також не спростовано відповідачем і вірно встановлено судом першої інстанції обставини, що в діях позивача на момент отримання поранення (контузії) були відсутні протиправні діяння. Поранення не пов'язане із вчиненням правопорушення, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Спір в межах даної справи виник з приводу застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги, разом з тим, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.8 ст.16-3 вказаного Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9. ст.16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Пунктом 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, передбачено, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

За правилами п.3 означеного Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, моментом виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (15.02.2017), а саме: Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ в редакції, що діяла на час встановлення позивачу інвалідності (15.02.2017), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п.4 ст.16, застосований судом першої інстанції)

встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві (п.6, на який посилається відповідач).

Відповідно до ст.5 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Армії й Флоту.

Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 встановлено види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Приймаючи до уваги, що позивач за умовами виконання ним військового обов'язку перебував на строковій військовій службі в розумінні наведеного Закону, до спірних правовідносин слід застосовувати п.6 ч.2 ст.16 Закону № 2011-ХІІ, а не п.4 ч.2 ст.16 цього Закону, як помилково визначено судом першої інстанції.

За змістом наведеної вище норми п.6 ч.2 ст.16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві,

або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Отже, умова, за якої право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає, полягає в обмеженні проміжком часу (три місяці від дня звільнення зі служби) виключно у випадку встановлення військовослужбовцю строкової військової служби інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

У разі ж встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, одноразова грошова допомога призначається незалежно від часу звільнення зі служби.

В спірному випадку згідно вказаному вище протоколу засідання комісії Міністерства оборони України № 133 від 22.12.2017 відповідачем встановлено обставини, що сержанту в запасі ОСОБА_1, якого 15.11.1989 звільнено зі строкової служби, 15.02.2017 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Таким чином, рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачеві інвалідності у зв'язку із пораненням та захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з тих підстав, що інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби, не відповідає наведеним правовим нормам, є протиправним.

З приводу посилання відповідача на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 стосовно застосування положень ст.16 Закону № 2011-ХІІ, апеляційний суд зазначає, то такий висновок не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки стосується норми ч.6 ст.16 Закону № 2011-ХІІ в редакції, що діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014.

В даному ж випадку на час виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги - встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (15.02.2017) вказана права норма зазнала змін і має застосовуватися в редакції з 01.01.2017.

Отже, Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 вирішено питання щодо умов для виплати військовослужбовцям строкової служби, які були передбачені ст.16 Закону № 2011-ХІІ в редакції до 1 січня 2014 року, тобто стосовно інших фактичних обставин.

Згідно з ч.6 ст. 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Виходячи з наведеного, Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 806/986/16.

Таким чином, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення.

В даному випадку відповідачем за результатами розгляду поданих позивачем документів прийнято рішення про відмову у призначенні грошової допомоги, при цьому не призначення позивачу такої допомоги, як встановлено вище, здійснено відповідачем всупереч вказаним вище вимогам чинного законодавства України, а тому такі дії є протиправними.

Отже, враховуючи встановлені вище фактичні обставини, апеляційний суд вважає, що, незважаючи на помилкове застосування судом першої інстанції п.4 ч.2 ст.16 Закону № 2011-ХІІ (замість п.6 ч.2 ст.16 цього Закону), є вірним висновок суду першої інстанції про скасування п.6 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 133 від 22 грудня 2017 року як такого, що не відповідає вимогам ст.16 Закону № 2011-ХІІ, і зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу.

Також, апеляційний суд вважає, що невірне застосування судом положень ст.16 Закону № 2011-ХІІ призвело до неправильного висновку і в частині розміру одноразової грошової допомоги, яка має бути нарахована та виплачена позивачеві.

За правилами ч.2 ст.16-2 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп.3 п.6 Порядку № 975 військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що невірне застосування судом першої інстанції матеріального права призвело до помилкового висновку в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 240000,00 грн.

Наведене вище відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 808/1290/18 скасувати в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 240000,00 грн.

Прийняти нове рішення в частині.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення, заподіяного під час виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст.328,329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко