Рішення № 76817454, 01.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2018 р. № 2040/6961/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не було відновлено виплату припиненої пенсії з 01.06.2018 року за віком на загальних підставах через відсутність пенсійної справи у паперовому вигляді. Відповідач вказував, що може поновити виплату пенсії позивачеві лише як внутрішньо переміщеній особі, проте, позивач відмовився від вказаного статусу та бажав отримувати пенсію на загальних підставах, право на яку він набув значно раніше, а тому, звернувся за захистом свого порушеного права у судовому порядку.

Ухвалою від 27.08.2018 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов в якому, заперечуючи проти заявлених вимог, просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, Управляння діяло в межах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та з 01.08.2014 року по 31.03.2018 року отримував пенсію за віком призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” за матеріалами електронної пенсійної справи як внутрішньо переміщена особа.

З 01.04.2018 року виплату пенсії припинено через непідтвердження факту проживання на підконтрольній Україні території за адресою: АДРЕСА_1 ( адреса реєстрації: м. Красний Луч, вул. Леніна,17) відповідно до протоколу № 6 від 14.03.2018 року.

Позивач 01.06.2018 року зареєструвався на підконтрольній Україні території за адресою : АДРЕСА_2 та, у зв'язку з зазначеним, звернувся до УСЗН Харківської РДА з питання відмови від довідки внутрішньо переміщеної особи.

УСЗН Харківської РДА прийнято рішення від 05.06.2018 року № 04-34/3734 про скасування довідки позивача про взяття на облік ВПО.

Отже, позивач втратив статус ВПО та, у зв'язку з зазначеним, звернувся 06.06.2018 року до відповідача з питання поновлення виплати пенсії за віком на загальних підставах з 01.06.2018 року.

Як вказував позивач у позові, тривалий час він не мав відомостей щодо його заяви, а тому, звернувся повторно 25.07.2018 року з заявою до відповідача відносно його пенсії, на яку отримав відповідь від 08.08.2018 року №112/К-14, зі змісту якої вбачається, що через відсутність його пенсійної справи у паперовому вигляді, яка знаходиться на непідконтрольній території, відновити виплату пенсії за віком на загальних підставах неможливо.

Також, відповідач вказував, що відновлення виплати пенсії йому можливо за електронною пенсійною справою тільки у статусі ВПО за умови звернення з відповідною заявою, та наданням до неї паспорту, ідентифікаційного коду та довідки ВПО, оскільки, як зазначив відповідач, саме на такий статус має право позивач.

Не погодившись з зазначеним, не бажаючи відновлення статусу ВПО, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Реалізація права на пенсійне забезпечення осіб, які перебували на обліку в органах Пенсійного фонду України на тимчасово окупованій непідконтрольній території Донецької і Луганської областей, здійснюється відповідно до Закону України ”Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, постанов Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” та від 08.06.2016 року №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”.

Згідно ч.1 та 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Відповідно до частини 1 пункту 1 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа подала заяву про відмову від довідки.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

З відповіді від 08.08.2018 року №112/К-14, наданої Управлінням на звернення позивача чітко вбачається, що відповідач обізнаний про втрату позивачем статусу ВПО, а тому, останній має право на отримання пенсії за віком за місцем постійної реєстрації - АДРЕСА_2, при цьому, таке право відповідачем не заперечується.

Рішення відповідача про припинення виплати пенсії як ВПО внаслідок непідтвердження факту проживання на підконтрольній Україні території вже вичерпало себе в часі та по факту, за втрати позивачем статуту ВПО, крім того, чинне законодавство не містить в собі положень щодо відсутності підстав для поновлення виплати пенсії через відсутність паперової пенсійної справи.

Відповідно ч. 1-2 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За приписами положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком ( ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у спірних правовідносинах не було доведено неможливості поновлення виплати пенсії позивачу.

Крім того, саме по собі право позивача на одержання пенсії за віком не є предметом оскарження у даній справі, набуто позивачем законно, у періоді до виникнення вказаних спірних правовідносин, сторонами фактично визнається, отже, в силу ч.1 ст. 78 КАС України, не підлягає доказуванню.

Суд зауважує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

В ході розгляду справи доведена та матеріалами справи підтверджена бездіяльність відповідача, що полягає у непоновленні виплати позивачу пенсії на загальних підставах.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, через той факт, що вимога про сплату заборгованості по пенсії фактично випливає з вимоги нарахування та виплати пенсії з 01.06.2018 року.

Щодо клопотання позивача про допуск судового рішення до негайного виконання щодо виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Таким чином, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити поновлення нарахування та виплати пенсії, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.

Прохання позивача в частині зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення не є позовною вимогою і обов'язком суду, враховуючи положення ст. 382 КАС України.

Керуючись ст. 263, 255, 295, 297, 382 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з нездійснення виплат пенсії за віком ОСОБА_1 за новим місцем проживання - 62418, АДРЕСА_3 з 01.06.2018 року.

Зобов'язати Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області ( 62472, Харківська обл., Харківський район, місто Мерефа, вулиця Дніпровська, будинок 206, код ЄДРПОУ 40386382) поновити з 01.06.2018 року нарахування та виплату пенсії за віком на загальних підставах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, 62418, АДРЕСА_3).

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.