Рішення № 76816667, 28.09.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 р. № 1440/1805/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54029

до відповідача:Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати бпротиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо не встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала від нацистських переслідувань та не видачі позивачу посвідчення жертви нацистських переслідувань, яка має право на пільги, встановлені статтею 6-1ЗаконуУкраїни «Про жертви нацистських переслідувань»;

- зобов’язати відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення жертви нацистських переслідувань, яка має право на пільги, встановлені статтею 6-1ЗаконуУкраїни «Про жертви нацистських переслідувань»;

- зобов’язати відповідача з дати звернення за визначенням статусу особи, яка постраждала від нацистських переслідувань й видачі відповідного посвідчення, здійснити перерахунок і виплату підвищеної пенсії ОСОБА_1, щорічної разової грошової допомоги, виплат на ліки, комунальні послуги, опалення та освітлення, користування засобами зв’язку, компенсації за невикористане санаторне-курортне лікування.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначила, що має законне право на встановлення статусу особи, що постраждала від нацистських переслідувань, а відмова відповідача у встановленні такого статусу та відмова у видачі відповідного посвідчення порушує права й інтереси ОСОБА_1 Позивач вказує в позовній заяві, що вона має відповідні докази (довідки з архіву), надані до позову, що надають підстави для встановлення такого статусу.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач зазначає, що право на пільги передбачені статтею 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" у позивача відсутнє, оскільки у жовтні 1942р. ОСОБА_1 було вивезено на примусові роботи до Німеччини, де вона занходилась з жовтня 1942р. по 31.03.1945р. та працювала на хімічному заводі, тобто не перебувала у місцях примусового тримання, зазначеного у статті 1 вказаного закону.

На час примусового вивезення до Німеччини позивачу вже виповнилось 14 років, тому не зважаючи на те, що їй встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання, надати статус жертв нацистських переслідувань та пільги, передбачені статтею 6-2 Закону, відповідач не має підстав.

Ухвалою суду від 01.08.2018р. провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач надала до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні, за її відсутності.

Відповідач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

ОСОБА_1, громадянка України ІНФОРМАЦІЯ_1, що має статус інваліда війни відповідно до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2015р. по справі №814/3720/15 (а.с.21-25).

Згідно архівної довідки служби безпеки управління по Луганській області від 05.02.1992 року № 10/3-93275, архівна довідка Державного архіву Луганської області від 15.11.1999 року, 04.11.2005 року, свідчить, що ОСОБА_1 ( дівоче Сохіна) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с. Лозова-Павлівка, Кадіївського району, Луганської області 13 жовтня 1942 року з с. Лазова-Павлівка німецькою окупаційною владою була примусово вивезена в Німеччину, де у м. Гюльс з жовтня 1942 по 31.03.1945 року працювала на хімзаводі “Хімінсберг” апаратчицією та утримувалась у концтаборі “Гегенштрасе” (а.с.27-30). 31.03.1945 року звільнена союзними військами та передана радянському командуванню в липні 1945 році.

Пройшла перевірочно-фільтраційну реєстрацію в таборі № 225 у Німеччині, після чого вибула до Радянського союзу по місту народження в жовтні 1945 року.

Позивач в позовній заяві вказує, що вона в Німеччині працювала на хімзаводі та робила хімічні аналізи аміаку. За час перебування у концтаборі зробила 10800 аналізів, працювала по 12 годин без вихідних, перерви на обід, свят. У грудні 1942 року вона була жорстоко побита табірним наглядачем за те, що вона хотіла зі своєї напарницею протопити барак, щоб було тепло. Бив довго по голові, після чого вони не могли самостійно пересуватись. Після побиття був перебитий палець на правій руці, перебита скула, струс мозку.

16.08.2002 року Управління праці та соціального захисту населення Заводського райвиконкому ( арк.с.19) прийняло рішення – вважати встановленим факт отримання травми голови та пальця ОСОБА_1 в період перебування на примусових роботах у Німеччині з 1942 по 1945 роки.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про жертви нацистських переслідувань» жертви нацистських переслідувань - це особи, які в роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного і релігійного характеру, ворожого ставлення до націонал-соціалізму.

Згідно із ст. 4 Закону «Про жертви нацистських переслідувань» особами, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, є: колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання та місць примусових робіт у роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені з території колишнього Союзу PCP на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом PCP, або на території окупованих ними інших держав; діти, які народилися в місцях примусового тримання їх батьків та в місцях відбування батьками примусових робіт; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням.

До жертв нацистських переслідувань належать також особи, які у роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни були насильно вивезені з території інших держав, що після 1944 року увійшли до складу колишнього Союзу PCP, а також особи, які після звільнення з концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання та місць примусових робіт були переселені на територію України.

Як зазначено у ч.1 ст. 6 Закону «Про жертви нацистських переслідувань» держава забезпечує соціальний захист жертв нацистських переслідувань та їх громадських організацій шляхом надання пільг: колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - відповідно до статті 6-1 цього Закону; колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, - відповідно до статті 6-2 цього Закону; колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом PCP, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням, - відповідно до статті 6-3 цього Закону; дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - відповідно до статті 6-4 цього Закону; громадським організаціям жертв нацистських переслідувань - відповідно до статті 6-5 цього Закону.

Згідно ст. 5 Закону «Про жертви нацистських переслідувань» жертвам нацистських переслідувань видаються відповідні посвідчення замість раніше виданого посвідчення ветерана війни. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку виготовлення та видачі посвідчень, листів талонів на право одержання пільгових проїзних документів (квитків) жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 №1467, посвідчення видаються особам, які відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» визнані такими, що належать до числа жертв нацистських переслідувань на підставі одного з таких документів: довідки, виданої органами служби безпеки, державними архівами, архівами МВС, Міноборони, архівними установами інших держав; довідки Військово-медичного музею колишнього СРСР (м. Санкт-Петербург); довідки Міжнародної служби розшуку Червоного Хреста; довідки з архівів- музеїв, утворених в місцях розташування колишніх фашистських концтаборів (Освенцім, Бухенвальд, Дахау, Маутхаузен, Равенсбрюк та інші), гетто та інших місцях примусового тримання і примусових робіт у роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також архівів іноземних антифашистських організацій; довідки Комісії у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років при ОСОБА_3 України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Свропейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Свропейського Суду з прав людини.

Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.

Архівна довідка управління Служби Безпеки України по Миколаївській області від квітня 1992 року, архівна довідка Державного архіву Луганської області від 1996р., інші докази по справі, є підставою, в розумінні п. 2 Порядку виготовлення та видачі посвідчень, листів талонів на право одержання пільгових проїзних документів (квитків) жертвам нацистських переслідувань тощо, для розгляду питання про видачу відповідного посвідчення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54029, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 03194499) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо не встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала від нацистських переслідувань та не видачі позивачу посвідчення жертви нацистських переслідувань, яка має право на пільги, встановлені статтею 6-1 ЗаконуУкраїни «Про жертви нацистських переслідувань».

3. Зобов’язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 03194499) видати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) посвідчення жертви нацистських переслідувань, яка має право на пільги, встановлені статтею 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань».

4. Зобов’язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 03194499) з дати звернення за визначенням статусу особи, яка постраждала від нацистських переслідувань й видачі відповідного посвідчення, здійснити перерахунок і виплату підвищеної пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), щорічної разової грошової допомоги, виплат на ліки, комунальні послуги, опалення та освітлення, користування засобами зв’язку, компенсації за невикористане санаторне-курортне лікування.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов