Рішення № 76816657, 25.09.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 р. № 814/1286/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034 до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 третя особа:Державне підприємство "Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 провизнання дій протиправними та зобов’язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі – відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області при розгляді клопотання ОСОБА_1 щодо приватизації земельної ділянки державної власності № 114, площею 0,0368 га для ведення садівництва в садовому товаристві «Судобудівник» в межах території Кіровської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області вчинити дії по розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.12.2017 року щодо приватизації земельної ділянки державної власності № 114, площею 0,0368 га для ведення садівництва в садовому товаристві «Судобудівник» в межах території Кіровської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та прийняти рішення в порядку ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 29.05.2018 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 25.09.2018 року суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що її заява щодо прийняття рішення про приватизацію земельної ділянки від 20.12.2017 року розглянута не по суті викладених в ній вимог та з порушенням місячного строку розгляду. Позивач просить зобов'язати ГУ Держгеокадастру розглянути її заяву та прийняти рішення по суті.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позиція позивача суперечить порядку набуття прав на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності, встановленому ст.ст. 116 – 124 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) та не підтверджено жодними документами, передбаченими ст.ст. 125, 126 ЗК України. Формування земельної ділянки здійснюється за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач зазначає, що він протягом чотирьох років поспіль надає розроблену технічну документацію для прийняття відповідачем рішення про передачу у власність ділянки, яку законно використовую і категорично заперечую про необхідність розробки проекту, як чітко видно з тексту заяви. Позивач наголошує, що у ч. 1 ст. 118 ЗК України не конкретизовано, що тільки громадяни як належні землекористувачі мають право на приватизацію. У статті чітко зазначено, що громадяни, зацікавлені у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у їх користуванні, подають заяву про їх приватизацію та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд дослідив матеріали справи, оцінив надані докази в їх сукупності та встановив наступне.

20.12.2017 року позивач звернулась до відповідача із двома заявами: про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,0368 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного (населених) пункту, яка знаходиться на території Кіровської сільської ради Миколаївської області; приватизацію земельної ділянки площею 0,0368 га для ведення садівництва в садовому товаристві «Судобудівник» в межах території Кіровської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Листом від 08.02.2018 року № К-1126/2-504/0/20-18-СГ відповідач на перше звернення з двох поданих ОСОБА_1, повідомив позивача про те, що місце розташування бажаної земельної ділянки відсутнє в переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність у IV кварталі 2017 року та І квартал 2018 року. Відтак, відповідач не вбачає за можливе задовольнити заяву позивача, що не позбавляє останнього права звертатися з відповідною заявою повторно.

На друге звернення позивача ГУ Держгеокадастру надало відповідь листом від 29.04.2017 року за № К-3611/6-17-СГ, де вказано, що за результатами розгляду поданих документів встановлена їх невідповідність діючому законодавству. Документи були повернені позивачу на доопрацювання.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, ЗК України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України, зокрема, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, а згідно ч. 2 вказаної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ч. 6-7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу зазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а також встановлено певний термін для розгляду клопотання громадян – один місяць.

Відповідь на клопотання позивача від 20.12.2017 року надана лише 29.04.2018 року, тобто з порушенням встановленого законодавством місячного строку.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання прийняти рішення про прийняття рішення в порядку ч. 2 ст. 118 ЗК України, суд зазначає наступне:

Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

Отже, прийняття відповідного рішення в порядку положень ст. 118 ЗК України є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру, в які суд не може втручатись.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу в даній частині його вимог.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів перед судом правомірності відмови в наданні позивачу дозволу на приватизацію земельної ділянки, при цьому не розглянув у передбачений ЗК України місячний термін клопотання позивача. Одночасно з цим, суд не може втручатись у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру та зобов’язувати його приймати відповідне рішення.

Підсумовуючи все зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) – задовольнити частково.

2. Визнати протиправної бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 20.12.2017 року щодо приватизації земельної ділянки державної власності № 114, площею 0,0368 га для ведення садівництва в садовому товаристві «Судобудівник» в межах території Кіровської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

3. Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) відповідно до вимог чинного законодавства розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.12.2017 року щодо приватизації земельної ділянки державної власності № 114, площею 0,0368 га для ведення садівництва в садовому товаристві «Судобудівник» в межах території Кіровської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні 40 копійок).

5. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник