Постанова № 76816373, 26.09.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/161/17 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 27 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді: Миніч Т.І.

Суддів: Павицької Т.М.,

Трояновської Г.С.

Секретаря

судового засідання Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 січня 2018 року під головуванням судді Дубовік О.М.

у цивільній справі №278/161/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення коштів та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом. Просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14083,55 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що відповідно до кредитного договору № б/н від 03 березня 2014 року, який був укладений між сторонами, відповідачу було видано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку" складає між нею та банком договір. Відповідачем зобов'язання щодо повернення суми кредиту та відсотків порушені. Станом на 30 листопада 2016 року заборгованість відповідача становить 14 083,55 грн.

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом. З урахуванням уточнень до позовної заяви просила визнати недійсним кредитний договір та стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" 1144,02 грн., які були незаконно списані із соціальної картки, на яку надходили кошти як допомога одинокій матері та допомога при народженні дитини, відсотки за їх користування, та 30 000,00 грн. Заподіяння моральної шкоди обгрунтовує неправомірним списанням коштів, надсиланням їй листів та надходженням дзвінків з погрозами за несплату боргу за кредитом, що принижує її честь та гідність(а.с.48-50,58-60,82-85,161). В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що кредитний договір №б/н від 03 березня 2014 року вона з ПАТ КБ "Приватбанк" не укладала, із заявою про надання їй кредиту до банку не зверталась, встановлення кредитного ліміту з банком не погоджувала. Кредитну картку отримала у 2014 році разом із виплатною карткою, коли працювала. Вказувала, що весь час сплачувала по кредитній картці, доки працювала і ще деякий час після цього. Вважає таким, що суперечить діючому законодавству, а саме ст.18 Закону України "Про захист прав позивачів", встановлення високих штрафних санкцій та відсотків за користування кредитом з боку ПАТ КБ "Приватбанк". Вважає, що Банком у порушення вимог ст.73 Закону України "Про виконавче провадження" протиправно стягнуто з її карткового рахунку грошові кошти у сумі 1144,02 грн., які були перераховані Управлінням праці і соціального захисту населення Житомирської області як допомога у зв'язку з народженням дитини та одинокій матері. Також просила застосувати строки позовної давності.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» та об'єднано в одне провадження (а.с.106,107).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 січня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від від 03 березня 2014 року в розмірі 12 836,71 грн., яка складається з: 5048,03 грн. - заборгованості за кредитом; 6703,77 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 634,91 грн. - заборгованості за пенею та комісією. У задоволенні позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за штрафами - відмовлено. Цим же рішенням зустрічний позов ОСОБА_3 - залишено без задоволення.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1600 грн.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення по суті позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення. Зокрема зазначає, що відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції керувався тим, що карта, на яку надходила соціальна допомога, є виплатною і не має цільового призначення. Проте судом не було з'ясовано ту обставину, що коли був відкритий рахунок в банку для отримання соціальних виплат, працівники банку запевняли її про відсутність необхідності відкривати іншу карту, а карта для виплат є універсальною і туди будуть приходити всі види виплат. З фото в Приват24 чітко видно, що на рахунок приходила саме соціальна допомога. Проте Банком було порушено вимоги ст.10 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яка визначає, що допомога при народженні дитини та допомога одиноким матерям надається одному з батьків чи опікуну, які постійно проживають на території України разом з дитиною, з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини та припиняється у разі нецільового використання коштів. На таку допомогу не може бути звернено стягнення в порядку виконання рішення суду відповідно до ст.73 ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, судом не було прийнято до уваги поданий апелянтом лист, який був відправлений Банком на її ім'я, а саме підробне рішення суду, у зв'язку з чим останньою було перенесено моральні страждання.

Рішення суду в частині вимог про стягнення заборгованості не оскаржується, а тому його законність в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 03 березня 2014 року укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого останній було видано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 5000 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки(а.с.6-32).

Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, позивач погодилась з тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, з якими вона була ознайомлена, повністю згодна, розуміла їх зміст та положення яких зобов'язувалася неухильно дотримуватися і лише після цього здійснила активацію картки (а.с.6).

Власноручність підпису позичальником не заперечується.

Вирішуючи спір в цій частині вимог, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що законних підстав для визнання недійсним кредитного договору та відшкодування моральної шкоди немає.

При цьому судом враховано, що згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Положеннями ч.1 ст.634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається. Що в межах дії договору ОСОБА_3 було отримано дві платіжні картки, термін дії останньої з них - до «10.2018», тобто, по жовтень місяць 2018 року включно (а.с.99). Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії кредитної картки.

Сплата заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватися як шляхом внесення коштів на картку клієнта, так і списанням банком коштів з дебетної картки. Довідкою про умови кредитування передбачено сплату кредиту та відсотків за цим договором щомісячними платежами (а.с.7).

Обгрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачка посилалася на неправомірне, на її думку, списання Банком допомоги на дітей.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачкою відкрито універсальну картку «МАСТЕРКАРД», а не картку з цільовим призначенням - для соціальних виплат.

Відповідно до ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до п. 1.1.3.1.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум банку за договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунку у разі настання терміну договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту картрахунку кошти у грошовій одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунка клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості у валюті/національній одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунка клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості валюті/національній валюті України за договором, і купує/продає іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку коштів з будь-якого рахунка клієнта, відкритого банком, оформлюється меморіальним ордером (а.с.14) .

Отже, цим пунктом передбачено право банку у разі наявності заборгованості у клієнта за кредитним договором здійснювати договірне списання при настанні строків платежів.

Враховуючи, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено повернення кредиту та сплата процентів щомісячними платежами, а тому при наявності у позивача заборгованості по щомісячним платежам банк міг списувати кошти з поточного рахунку позивача в межах строку дії договору, тобто до жовтня 2018 року.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність дій Банку щодо списання коштів відповідають встановленим обставинам та є правильними.

Інших доказів про заподіяння моральної шкоди позивачкою не надано.

У зв»язку з наведеним законних підстав для відшкодування моральної шкоди не було, оскільки ці вимоги є похідними від вимог, щодо неправомірних дій Банку та стягнення списаних коштів.

За наведених обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки воно постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів.

Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 400 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: