Рішення № 76816037, 28.08.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року № 810/2284/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в місті Києві у спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківського міського голови ОСОБА_2, ОСОБА_3 комітету Васильківської міської ради про визнання протиправним розпорядження та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, про визнання протиправним розпорядження Васильківського міського голови ОСОБА_2 від 10.04.2018 р. № 106-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, ОСОБА_4С.» щодо оголошення ОСОБА_1 догани, а також стягнення з ОСОБА_3 комітету Васильківської міської ради на користь позивачки 5000, 00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що спірне розпорядження є протиправним, не зважаючи на його скасування відповідачем після відкриття провадження у даній справі, так як відповідач діяв поза межами законодавства та у спосіб, не передбачений Конституцією та законами України, оскільки в діях позивачки, на її думку, відсутні ознаки дисциплінарного проступку, які могли би слугувати підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності з тих підстав, що після отримання Васильківською міською радою Київської області 27.03.2018 р. депутатського звернення № 59/01-30 депутата Васильківської міської ради Київської області ОСОБА_5, останнє було зареєстровано у встановлений законом спосіб в системі електронного документообігу міської ради головним спеціалістом організаційного відділу ОСОБА_4

Ухвалою суду від 11.05.2018 р. відкрито спрощене провадження у даній справі з проведенням судового засідання.

Від відповідача – Васильківського міського голови ОСОБА_2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку із скасуванням ним спірного розпорядження, в якому відповідач розгляд справи просив здійснювати без його участі.

Від відповідача ОСОБА_3 комітету Васильківської міської ради будь-яких пояснень, відзиву на позов, заяв чи клопотань до суду не надійшло.

Від позивачки 05.07.2018 р. до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого:

ОСОБА_1 працює на посаді начальника організаційного відділу апарату Васильківської міської ради Київської області з 15.02.2012 р.

10.04.2018 р. на підставі розпорядження Васильківського міського голови ОСОБА_2 № 106-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, ОСОБА_4С.», позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано стягнення у вигляді оголошення догани.

Підставою для застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді догани слугувала доповідна записка начальника управління соціального захисту населення Васильківської міської ради ОСОБА_6 від 28.03.2018 р. № 05-1311/01, зі змісту якої встановлено, що посадовими особами апарату Васильківської міської ради в особі начальника організаційного відділу апарату ОСОБА_1 та головного спеціаліста вказаного відділу ОСОБА_4 грубо порушено їхні посадові обов’язки та перевищено повноваження під час отримання, реєстрації та подальшої передачі електронною поштою начальнику УСЗН Васильківської міської ради ОСОБА_6 до виконання депутатського звернення від 27.03.2018 р. № 59/01-30 депутата Васильківської міської ради Київської області ОСОБА_5 без відповідної резолюції міського голови.

Не погоджуючись з прийнятим розпорядженням в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани, позивачка оскаржила його до суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, які склалися між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого:

відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 07.06.2011 р. № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі – Закон № 2493-ІІІ), служба в органах місцевого самоврядування – це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону № 2493-ІІІ).

З матеріалів справи встановлено, про що зазначалося вище, що позивачка працює на посаді начальника організаційного відділу апарату Васильківської міської ради Київської області з 15.02.2012 р.

Так, 27.03.2018 р. до Васильківської міської ради Київської області звернувся із депутатським запитом № 59/01-30 депутат Васильківської міської ради ОСОБА_5 з проханням надати інформацію про розмір заробітної плати начальника УСЗН Васильківської міської ради ОСОБА_6 та інших працівників за друге півріччя 2018 року.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України від 11.07.2002 р. № 93-ІV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі – Закон № 93-ІV), при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання.

Частиною 2 ст. 13 Закону № 93-ІV передбачено, що місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані у десятиденний строк розглянути порушене ним питання та надати йому відповідь, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки дати йому відповідь не пізніш як у місячний строк.

Позивачка зазначає, що з огляду на обмеження строку розгляду депутатського звернення (10 календарних днів), на адресу начальника УСЗН Васильківської міської ради ОСОБА_6 було перенаправлено депутатське звернення до виконання, оскільки УСЗН Васильківської міської ради є виконавчим органом Васильківської міської ради зі статусом юридичної особи, та є розпорядником інформації, що запитується депутатом.

З доповідної записки від 28.03.2018 р. № 05-1311/01 начальника УСЗН Васильківської міської ради ОСОБА_6, яка стала підставою для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності встановлено, що посадовими особами апарату Васильківської міської ради в особі начальника організаційного відділу апарату ОСОБА_1 та головного спеціаліста вказаного відділу ОСОБА_4 грубо порушено їхні посадові обов’язки та перевищено повноваження під час отримання, реєстрації та подальшої передачі електронною поштою ОСОБА_6 до виконання вказаного депутатського звернення від 27.03.2018 р. № 59/01-30.

Відповідно до ст. 23 Закону № 2493-ІІІ, особи, винні у порушенні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законом.

В силу вимог ч. 3, 4 ст. 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Так, на підставі розпорядження Васильківського міського голови ОСОБА_2 від 10.04.2018 р. № 106-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, ОСОБА_4С.», позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано стягнення у вигляді оголошення догани.

Слід зазначити, що притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів місцевого самоврядування розділом VI Закону № 2493-ІІІ, яким визначено відповідальність за порушення законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, не передбачено.

Разом з тим, одним із основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених у ст. 4 Закону № 2493-ІІІ, є персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків. В свою чергу, ст. 19 цього Закону визначено, що особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування забезпечуються у порядку, передбаченому законом.

Проте, на сьогодні такого порядку законом не передбачено.

Водночас, згідно зі ст. 7 Закону № 2493-ІІІ, на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Таким чином, враховуючи відсутність у зазначеному Законі особливої процедури притягнення працівника органу місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності, на начальника організаційного відділу апарату Васильківської міської ради поширюються порядок застосування дисциплінарного стягнення та гарантії, передбачені Кодексом Законів про працю України (далі – КЗпП України).

В силу приписів ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, зокрема, догана.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, - ст. 149 КЗпП України.

З письмових пояснень від 02.04.2018 р. на ім’я Васильківського міського голови, наданих ОСОБА_1 з приводу інкримінованого їй дисциплінарного проступку вбачається, що до організаційного відділу Васильківської міської ради Київської області надійшло вищезгадане депутатське звернення, яке в подальшому було зареєстроване головним спеціалістом організаційного відділу апарату Васильківської міської ради та відправлено електронною поштою до УСЗН Васильківської міської ради для попереднього ознайомлення з метою недопущення порушення термінів розгляду звернення.

В подальшому, в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач своїм розпорядженням від 25.05.2018 р. № 144-к скасував розпорядження міського голови № 106-к від 10.04.2018 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, ОСОБА_4С.» з моменту його винесення, що свідчить про часткове визнання Васильківським міським головою ОСОБА_2 позовних вимог.

Проте, суд констатує, що саме по собі скасування відповідачем спірного розпорядження, не обмежує суд у дослідженні фактів та законності його прийняття. Крім того, спірне розпорядження було скасовано після відкриття провадження у даній справі.

В свою чергу, особливістю притягнення до дисциплінарної відповідальності є те, що цей вид відповідальності застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника. Для виникнення дисциплінарної відповідальності необхідна сукупність трудових правовідносин та відносин службового підпорядкування.

Крім того, повноваження сільського, селищного, міського голови визначені ст. 42 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/978-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», якою не передбачено притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб органу місцевого самоврядування, зокрема, і начальника організаційного відділу апарату Васильківської міської ради.

Відповідно до висновку від 25.05.2018 р. щодо відповідності законодавству розпорядження міського голови про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 – начальника організаційного відділу апарату Васильківської міської ради встановлено, що депутатське звернення було особисто зареєстроване та відправлено електронною поштою головним спеціалістом організаційного відділу ОСОБА_4, що дає підстави вважати про необґрунтованість підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1

Вищевикладене свідчить про протиправність винесеного відповідачем розпорядження та безпідставного застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Таким чином, застосовуючи до позивачки дисциплінарне стягнення міський голова діяв поза межами наданих йому повноважень та у спосіб, не передбачений законом.

Більше того, досліджуючи питання дисциплінарної відповідальності слід зазначити, що це є одним із видів юридичної відповідальності, яка встановлена законодавством за протиправну поведінку працівника.

Так, за протиправне невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов’язків особа повинна нести відповідальність, передбачену нормами законодавства про працю.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, яким є винне протиправне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків.

Дисциплінарний проступок може виражатись дією або бездіяльністю особи, яка порушує вимоги законодавства про працю, локальних актів, наказів або розпоряджень роботодавця, що встановлюють трудові обов’язки працівника.

Як з’ясовано у ході судового розгляду та не заперечувалось сторонами, підставою для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов’язків, як зазначено у спірному розпорядженні від 10.04.2018 № 106-к, слугувала службова доповідна начальника УСЗН Васильківської міської ради ОСОБА_6 від 28.03.2018 р. і пояснення позивачки та ОСОБА_4

Проте, в ході розгляду справи відповідач не зміг пояснити суду, які саме вимоги законодавства чи правових актів міської ради було порушено позивачкою під час прийняття, реєстрації та подальшого перенаправлення до УСЗН вказаного депутатського звернення. В свою чергу, з розпорядження від 10.04.2018 р. № 106-к про оголошення догани не вбачається, в чому саме полягало неналежне невиконання позивачкою своїх посадових обов’язків під час прийняття, реєстрації та подальшого перенаправлення до УСЗН вказаного депутатського звернення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАСУ.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни та неналежного виконання нею посадових обов’язків, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним оскаржуваного розпорядження та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги до ОСОБА_3 комітету Васильківської міської ради про стягнення на користь позивачки 5000, 00 грн. моральної шкоди, суд вважає її безпідставною та такою, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

За змістом ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак, позивачка не надала суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між розпорядженням (рішенням) відповідача, яке визнано судом протиправним, та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).

При цьому, сам лише факт порушення прав позивачки не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправним рішення відповідача стосується виключно меж застосування вимог законодавства з трудових правовідносин, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.

Частиною 1, 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивачкою при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір за вимогу майнового та немайнового характеру у загальному розмірі 1049, 60 грн. відповідно до квитанцій № ПН528281К від 02.05.2018 р. та № ПН528280К від 02.05.2018 р., та те, що позов задоволено в частині вимоги немайнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати на користь позивачки в частині задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Васильківської міської ради Київської області.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним розпорядження Васильківського міського голови ОСОБА_2 від 10.04.2018 р. № 106-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, ОСОБА_4С.» в частині оголошення ОСОБА_1 догани.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у сумі 704, 80 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Васильківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ: 34627780).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.