Рішення № 76815250, 18.09.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м.Житомир справа № 0640/3433/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попова О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: третя особа: Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у призначенні пенсії, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним рішення №618 від 31.05.2018 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у відповідності до вимог ст.ст. 12, 17, 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу" з урахуванням пільгової вислуги у 22 роки 08 місяців 02 дні та зобов'язати відповідача призначити на пільгових умовах та виплачувати з 20.06.2016 пенсію за вислугою років.

Обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22 травня 2018 року Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробацій до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Житомирській області були направлені матеріали для призначення позивачу пенсії за вислугу років. Проте, від ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов лист №618 від 31.05.2018 в якому роз'яснено, що ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні пенсії за вислугу років із врахуванням вислуги років у пільговому обчисленні. Вказану відмову вважає незаконною, яка суперечить нормам діючого законодавства та порушує конституційне право на соціальний захист.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Підготовче судове засідання у справі призначене на 23 серпня 2018 року о 10:40.

Відповідач в порядку частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та у строк, встановлений ухвалою суду від 02.08.2018 надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на позовну заяву вих. №10500/08 від 16.08.2018 відповідно до змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Зазначав, що згідно витягу з наказу Управління Державної пенітеціарної служби України в Житомирській області від 07.06.2016 №122 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби 20.06.2016 та на день звільнення календарна вислуга років складає 17 років 04 місяці 26 днів. Проте, пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262 визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року, і на день звільнення мали вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Тобто, законом не передбачено призначення пенсії за вислугу років при наявності 17 років 04 місяці 26 днів календарної вислуги. Оскільки дії органу Пенсійного фонду України чітко відповідають вимогам законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні (а.с. 66-68).

В підготовче судове засідання, призначене на 23.08.2018 о 10:40 прибув позивач та представник відповідача. Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2018 о 11:20, що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 23.08.2018.

В судове засідання призначене на 04.09.2018 о 11:20 прибули позивач та представник позивача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач згідно з наказом управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області від 07.06.2016 №122 о/с звільнений зі служби в за п/п. 7 п.1. ст.77 (за власним бажанням), вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні - 17 рік 04 місяць 26 днів, у пільговому обчисленні - 22 роки 08 місяці 02 дні (а.с.44).

На виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 по справі №806/2597/17 22.05.2018 №4.2.-5192 Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно були направлені матеріали для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №618 від 31 травня 2018 року позивачу відмовлено у переході на пенсію за вислугою років, у зв'язку із відсутністю у нього необхідного розміру календарної вислуги років для призначення пенсії (а.с.45).

Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач за захистом свої прав звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи на відповідність ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992.

Пунктом "б" статті 1-2 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною другої статті 17 названого Закону передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.

Як вбачається з матеріалів справи на час звільнення позивача зі служби (07.06.2016) вислуга років у календарному обчисленні становила - 17 років 04 місяці 26 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому законодавець у назві статті 17 використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років "для призначення пенсії". Однак саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.

Позивач такої вислуги у мінімально-визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув.

Правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.03.2018 по справі №295/6301/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Враховуючи приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарної вислуги років.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання ч.2 ст.77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не підтверджено наявності протиправних дій ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні пенсії за вислугу років із врахуванням вислуги років у пільговому обчисленні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир, 10003. Код ЄДРПОУ 13559341), третя особа: Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України ( вул. Воздвиженська, 2, м.Київ, 04071. ЄДРПОУ 40867327) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у призначенні пенсії, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 28 вересня 2018 року

Головуючий суддя О.Г. Попова