Рішення № 76815234, 24.09.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м.Житомир справа № 0640/4248/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретар судового засідання Матвєєва В.К. ,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2А,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправною відмову ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області № Д-16809/00-1435/0/22-18 від 22.03.2018 у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області;

- зобов'язати відповідача надати йому такий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області згідно заяви від 05.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 грудня 2017 року звернувся із клопотанням до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, але відповідачем було відмовлено у наданні даного дозволу. Вказана відмова була оскаржена у судовому порядку. На виконання рішення суду, відповідачем було повторно розглянуте клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте надана відповідь на вказане клопотання була ідентичною попередній.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними позивач повторно звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

В обґрунтування відзиву зазначила, що з метою раціонального використання земельних ділянок, ОСОБА_3 управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області, однак вказана земельна ділянка не входить до такого переліку. Вважає, що ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області при розгляді звернення діяло в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Встановлено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянуто заяву від 05 грудня 2017 року та повторно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області. Вказана відмова викладена відповідачем у листі № Д-16809/00-1435/0/22-18 від 22.03.2018 та мотивована тим, що дана земельна ділянка відсутня у переліку земельних ділянок які можуть бути передані у межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області, який створений з метою їх раціонального використання, із зазначенням ділянок.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду із даним позовом.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України), який визначає основний зміст практично всіх інститутів земельного права.

Відтак, відповідно до ч.1, 2 та п. "а" ч.3 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За приписами абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( ч.2 ст.116 ЗК України) .

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч.3 ст.116 ЗК України).

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ( ч.7 ст.118 ЗК України).

Отже, законом унормовано виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи приписи п. б ч.1 ст. 121 ЗК України, якими унормовано право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, та беручи до уваги, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки відповідає вказаному, водночас, при розгляді заяви позивача не було встановлено підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, а крім того, позивачем було подано разом з заявою необхідний пакет документів, у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Отже, мотиви з яких позивачу було відмовлено у наданні позитивної відповіді, суперечать нормам, які регулюють вказані спірні правовідносини.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст.123 ЗК України.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, 05.12.2017 року позивачем до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області було подано заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, відповідної форми, змісту та додатками, тобто з вичерпним переліком документів передбачених вимогами Земельного кодексу України, таким чином, ОСОБА_1 було дотримано вимоги ч.2 ст.123 Земельного кодексу України.

Разом з тим, за результатами розгляду заяви позивача ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, крім того підстави, які слугували відмові, були ідентичні попереднім.

Відповідач мотивував свою відмову тим, що вказана земельна ділянка відсутня у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області, який опубліковано на офіційному веб-сайті ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Житомирській області.

Суд зазначає, що законодавцем чітко визначені вичерпні підстави із за яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отже, з аналізу вищевикладених норм слідує, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, правовий статус ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області визначено Положенням про ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 29.09.2016 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за вих. № 1391/29521.

Так, підпунктом 13 пункту 4 якого встановлено, що ОСОБА_3 управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Суд звертає увагу, що лист відповідача № Д-16809/0-1435/0/22-18 від 22.03.2018 щодо розгляду заяви від 05.12.2017 позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і викладена в ньому позиція, а саме утримання від прийняття рішення про надання дозволу, не містить визначених частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, та свідчить про бездіяльність відповідача по вирішенню зазначеного питання.

Отже, під час розгляду даної справи встановлено, що позивачем були виконані всі можливі умови визначені законом для прийняття позитивного рішення відповідачем, а відповідач в даному випадку діяв на власний розсуд та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах є визнання протиправною відмову ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області викладену у листі № Д-16809/00-1435/0/22-18 від 22.03.2018 у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та зобов'язання відповідача надати йому такий дозвіл згідно заяви від 05.12.2017.

Щодо клопотання про встановлення судового контролю, слід вказати,

21.09.2018 позивачем до суду подано вказане клопотання в обґрунтування якого зазначено, що оскільки оскаржуваною відмовою відповідачем було проігноровано судове рішення, яке набрало законної сили, то є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач не виконає рішення та не прийме до уваги висновки суду по даній справі.

Розглядаючи дане клопотання суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

В даному випадку, суд вважає, що є всі підстави використати своє право та зобов'язати відповідача у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення.

У зв'язку з чим, приймаючи до уваги обставини даної справи, суд вважає за доцільне зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул.Шкільна, 48, с.Дівочки, Черняхівський район, Житомирська область, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмову, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою задовольнити.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області № Д-16809/00-1435/0/22-18 від 22.03.2018 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Зобов'язати ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області згідно заяви від 05.12.2017.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1409 (тисяча чотириста дев'ять ) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513).

Зобов'язати ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Житомирській області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов

Повне судове рішення складене 01 жовтня 2018 року