Ухвала суду № 76815180, 28.09.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/3903/18

Провадження №1-кп/127/185/18

УХВАЛА

28 вересня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Вітковської Л.Ф.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор Вітковська Л.Ф. вважає доцільним продовжити строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки останній може ухилятися від суду, впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений неодноразово судимий, немає стійких соціальних зв'язків, перебував у розшуку. Просить продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2, проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечують, просять застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Пояснили, що обвинувачений має постійне місце проживання, де проживає разом із матір'ю, немає наміру ухилятися від суду та впливати на потерпілих і свідків.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.06.2018 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.07.2018 року продовжено дію запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, починаючи з 31.07.2018 року до 28.09.2018 року включно.

Статтею 178 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів середньої тяжкості та тяжкого злочину, раніше судимий, неодружений, має постійне місце проживання, не працевлаштований.

Крім того, суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений, потерпілі та свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинувачених.

При цьому суд, враховучи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків.

На думку суду, наявні підстави вважати, що інший (більш м’який) запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, не зможе на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим їх процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На думку суду, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження.

Оскільки позицію сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу не можливо визнати такою, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду, суд вважає за необхідне клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу залишити без задоволення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст.176 КПК України статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися в ід суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення суд дійшов висновку про необхідність продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, КПК України, -

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого - залишити без зміни, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк 60 днів, починаючи з 28.09.2018 року до 26.11.2018 року включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1) для відома та виконання та до Вінницької місцевої прокуратури для відома.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу - з 28.09.2018 року до 26.11.2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя