Рішення № 76814317, 01.10.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1035/2018

130/1873/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря Буга Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2018 року позивач звернулась в суд з цим позовом, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з фіксованої суми в розмірі 400 гривень на дитину, згідно рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.07.2010 року, на одну чверть заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Просила розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у її відсутність.

Підставами звернення до суду з позовом стало те, що у них з відповідачем є спільна дитина, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до рішення суду, на підставі виконавчого листа з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, присуджено до стягнення аліменти в розмірі 400 грн., щомісячно починаючи з 20.05.2010 року і до повноліття дитини. Даний розмір аліментів не є необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини, як того вимагає Сімейний кодекс.

Вказала, що на даний час син ходить до школи, відвідує гуртки аби підтягнути рівень знань, крім того дитина потребує належного харчування відповідно до вікових норма, гардеробу, різних канцтоварів тощо. Усі витрати є чималими на відміну від суми аліментів, яка є мізерною. Зазначила, що сама вона на даний час не працює та проживає за рахунок тимчасових заробіток і підтримки батьків, а тому утримувати сина, який проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, самостійно їй важко. Відповідач інших утриманців не має, він є працездатним, стан його здоров'я дозволяє працювати, а тому вважає, що він може сплачувати аліменти.

15.08.2018 ухвалою судді відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно роз'яснено учасникам справи їх право на звернення до суду із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву. Роз’яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено сторонам 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з поштових повідомлень, які повернулись на адресу суду, позивач ОСОБА_1 20.08.2018, відповідач ОСОБА_1 М.О.22.08.2018 отримали копію ухвали про відкриття провадження. Відповідач також отримав копію позовної заяви разом з копіями доданих документів. У визначений судом строк сторони клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляли, заперечень проти розгляду спавши в спрощеному порядку до суду не надходило. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі частини 5 статті 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається із копії свідоцтва про народження Серія І-АМ №133531, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, являються батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3).

Відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22.12.2010 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.7).

Згідно копії виконавчого листа по справі № 2 – 760 від 29.06.2010 року, з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн., щомісячно, починаючи з 20.05.2010 року до повноліття дитини (а.с.6).

Відповідно до довідки виданої виконкомом Олександрівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 19.07.2018 року № 1293, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні (а.с.8).

Відповідача позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що вбачається з копії рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.12.2012 року (а.с.9, 10).

Відповідно до довідки виданої Тиврівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 31.05.2018 року № 85, на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 52835215, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-760 від 29.07.2016 виданого Жмеринським міськрайонним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4, станом на 01.06.2018 заборгованість по аліментам становить 33542,06 грн. (а.с.11).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом і ніким не оспорені.

З досліджених в судовому зсіданні доказів вбачається, що розмір аліментів, які були присуджені до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання дитини за рішенням суду від 29.07.2016 року, є значно меншими від встановленого мінімального розміру, визначеного розміру аліментів не достатньо для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

До вказаних правовідносин застосовуються норми права, визначені Сімейним кодексом України.

Згідно із статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною 3 статті 181 СК України,за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною першою статті 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно із статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Тобто розмір аліментів, який стягується з відповідача на корить позивача на утримання сина ОСОБА_4, в розмірі 400 гривень за рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.07.2010 року, не відповідає мінімальному розміру, встановленому статтею 182 СК України.

На час звернення з цим позовом до суду, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум дітей, віком від 6 до 18 років, з 01.07.2018 складає 1944грн., а з 01.12.2018 – 2027 грн.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (стаття 191 СК України).

Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такої висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Зі змісту наведених законодавчих приписів слід дійти висновку, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до пунктів 1 і 2 статті 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За змістом статті 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

На аналогічні норми законодавства послалася і позивачка у своєму позові.

Відповідно до статей 12,13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши наявні у справі докази у відповідності до статей 77, 78, 79, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх досліджені, за умови відсутності підстав для звільнення відповідача від обов’язку утримувати дітей, враховуючи рівність прав та обов'язки щодо утримання батьками своєї дитини, приходить висновку про задоволення позову, адже аліменти присуджені рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.07.2010 року в розмірі 400 гривень в місяць, є значно меншими від мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину віком від 6 до 18 років, передбаченого ч. 3 ст. 182 СК України, якого не достатньо для забезпечення належних умов життя та гармонійного розвитку дитини. Разом з тим, розмір аліментів визначений рішенням суду, заявлений позивачем до збільшення, шляхом зміни способу стягнення аліментів, у розмірі однієї чверті від заробітку (доходу) платника аліментів, ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідає інтересам дитини ОСОБА_3, якому виповнилося 12 років, його рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку на даний час.

З урахуванням задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн..

Керуючись ст.ст. 7, 141, 155, 180, 181, 182, 192 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 11, 12, 13, 141, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 89, 259,263-265,430 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з фіксованої суми в розмірі 400 (чотириста) гривень на дитину згідно рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.07.2010 року, на одну чверть заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше п’ятдесяти відсотків для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і досягнення сином повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (з 02.08.2018 до 02.09.2018) допустити до негайного виконання.

Раніше виданий виконавчий лист за рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 29.07.2010 (справа 2-760/2010р.) - відкликати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.(отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, рядок 1.1.2).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2).

Суддя: А.М. Заярний