Постанова № 76813718, 28.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/796/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця”

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року, м. Одеса, суддя Волков Р.В., повний текст складено 02.07.2018 року

у справі № 916/796/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1)

до відповідача: Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська,5, код 40075815)

в особі регіональної філії “Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, код 40081200)

про стягнення 80633,36 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство (далі по тексту – ТОП СГП) "НІБУЛОН" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі по тексту – ПАТ) "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення 80633,36 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу та усі судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст.22, 526, 924 ЦК України, ст.ст.193, 224- 226, 314 ГК України, ст.ст.105, 110, 113-115, 127, 129 Статуту залізниць України, залізничної накладної за № 33273442 від 30.12.2017 (основна відправка) та досильну накладну № 40361651 від 03.01.2018 мотивовані тим, що позивач зазнав збитків, пов`язаних із нестачею вантажу, що утворилась при його перевезенні залізницею.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року (суддя Волков Р.В.) позов ТОВ СП “НІБУЛОН” до ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” про стягнення 80633,36 грн. – задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у повному обсязі як незаконне, необґрунтоване і необ’єктивне та прийняти нове рішення по справі №916/796/18, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до відповідача у повному обсязі.

Скаржник не погоджується, на його думку, з незаконним та необґрунтованим рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2018р. по справі №916/796/18 та вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи порушено норми матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до прийняття судом необ’єктивного, незаконного та необґрунтованого рішення яке на думку відповідача підлягає скасуванню у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що 30.12.2017р. було завантажено вагони-зерновози за № 95358073, № 95369161, № 95540753, № 95667606 зерном сої за накладною № 33273442 і відправлено зі станції Кам’янець-Подільський на станцію призначення Миколаїв-Вантажний. У відповідності до залізничної накладної №33273442 завантаження вагонів зерновозів проводилося засобами і силами відправника вантажу і ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням зазначеного вагону без участі представника залізниці. В свою чергу три вагони-зерновози за № 95369161, № 95540753, № 95667606 було подано під вивантаження на під’їздну колію ТОВ СП “НІБУЛОН” 04.01.2018р. згідно пам’ятки №20, підписаної одержувачем без будь-яких зауважень та були повернуті залізниці згідно пам’ятки № 27 від 05.01.2018р..

Залізниця вказує на той факт, що вагони-зерновози передано одержувачу згідно договору № ДН-4/98 від 30.06.2016р. про експлуатацію під’їзної колії ТОВ СП “НІБУЛОН”, без претензії до залізниці, що документально підтверджується штампом залізниці призначення в графі 52 залізничної накладної за № 33273442 про видачу вантажу. Також залізницею вказується, що по даній справі комерційні акти або акти загальної форми взагалі відповідачем не складались, а вантаж доставлено та видано одержувачу з справними запірно-пломбувальними пристроями які є справними та виконують свої функції.

Відповідач зазначає односторонній акт експертизи, який складено регіонально Торговою-промисловою палатою Миколаївської області за №120-017 від 05.01.2018р. без участі залізниці є належним доказом по справі, оскільки експертиза була зроблена в односторонньому порядку зацікавленими особами, тобто вже після передачі вагонів-зерновозів ТОВ СП “НІБУЛОН” які знаходились безпосередньо на території позивача на протязі доби. Дана обставина справи не узгоджується з приписами ч. 3 ст. 310 ГК України. Тому відповідач не може нести відповідальність за наслідки, що відбулись з вагонами і вантажем вже після їх передачі одержувачу та в свою чергу до суду не надано жодних належних доказів того, що позивачем були прийняті всі можливі заходи щодо здійснення належного контролю та забезпечення збереження вантажу під час його завантаження, перевезення і вивантаження з організацією належної охорони вантажу до початку проведення експертизи.

Також залізницею було зазначено, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та явно суперечать обставинам даної справи. Належні допустимі та достовірні докази які надавались відповідачем, суд першої інстанції проігнорував надавши перевагу неналежним та одностороннім доказам позивача /т. 1, а.с. 111-112, 113-114, 162-165, 178-187/.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ СП „НІБУЛОН” зазначив, що доводи на яких ґрунтується апеляційна скарга не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а тому апеляційна скарга ПАТ “Українська залізниця” задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 176 200 грн. 00 коп.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Здійснивши аналіз вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/796/18 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 80633,36грн.

У зв'язку з викладеним, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 року у справі № 916/796/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року і розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції ТОВ СП „НІБУЛОН” зі станції відправлення Каменець-Подільський завантажило вагони за №№ 95369161, 95540753, 95667606, 95358073 сої насипом та передало його залізниці для перевезення згідно з за залізничною накладною № 33273442 від 30.12.2017 (основна відправка) та досильною накладною № 40361651 від 03.01.2018 на станцію призначення Миколаїв-Вантажний. Під час перевантажування зазначених вище вагонів по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу: у вагоні № 95369161 у розмірі 1850кг /акт про виявлення нестачі вантажу від 04.01.2018, а.с.25/, № 95540753 - 2100кг /акт про виявлення нестачі вантажу від 04.01.2018, а.с.26/, № 95667606 - 2100кг /акт про виявлення нестачі вантажу від 04.01.2018, а.с.27/, № 95358073 - 2400кг /акт про виявлення нестачі вантажу від 06.01.2018, а.с.28/.

ТОВ СП „НІБУЛОН” звернулося до начальника станції Миколаїв-Вантажний з листами від 04.01.2018 вих. № 186/3-18/15 /а.с.29/ відносно вагонів №№ 95369161, 95540753, 95667606 та від 06.01.2018р. вих. № 06/35 /а.с.30/ відносно вагону 95358073, в яких повідомило про невідповідність маси вантажу у вагонах даним, вказаним у перевізному документі, та вимагало прийняти участь у перевірці маси вантажу і скласти комерційний акт.

У своїй відповіді заступник начальника дирекції ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” виробничий підрозділ Херсонська дирекція залізничних перевезень станція Миколаїв-Вантажний листами від 04.01.2018р. № 9/М та від 06.01.2018р. № 10М позивачу відмовив у комісійній видачі вантажу у зв'язку з прибуттям вагонів на станцію у технічно-справному стані з непошкодженими пломбами, з посиланням на ст. 52 Статуту залізниць України /а.с.31-32/.

ТОВ СП „НІБУЛОН” направив скарги від 04.01.2018р. за №191/3-18/35 та 07.01.2018 за 07/35 до начальника виробничого підрозділу Херсонської дирекції залізничних перевезень на відмову у складанні комерційного акту від 04.01.2018 вих. № 191/3-18/35 та на відмову у складанні комерційного акту від 06.01.2018 вих. № 10/М відносно вагонів №№ 95369161, 95540753, 95667606 та вагону № 95358073 відповідно.

У листі-відповіді від 05.01.2018 за № 9 залізниця з посиланням на ст. 129 Статуту залізниць України не вбачала підстав для комісійної видачі вантажу із вагонів та складання комерційного акту.

Позивач листом від 05.01.2018р. /а.с.37/ повідомив начальника станції Миколаїв-Вантажний про те, що буде відбуватися приймання вантажу з вагонів №№ 95369161, 95540753, 95667606 за участі експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області та запропонував направити уповноваженого представника для участі у прийманні та складанні відповідних актів. Крім того позивачем було зазначено, що про цілісність ЗПП. Такий самий лист був направлений 07.01.2018р. відносно вагону № 95358073. Дані листи було отримано відповідачем, однак представник залізниці для участі у прийманні та складанні актів не приймав.

Актом експертизи за №120-017 від 05.01.2018р. /а.с. 39-40/, проведеної Регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області встановлено: “експерту для комісійного огляду і переважування замовником експертизи пред’явлено залізничні вагони (Хопер) №95369161, №95540753, №95667606 завантажені насінням сої, згідно накладної загальною масою нетто – 188150кг. Вагон опломбований непорушними пломбами ЗПП з відтиском: “Універсал М Варта, УЗ”, номери пломб, на металевій плашці значиться: “Каменем-Под. ТОВ СП “НІБУЛОН”, відтиск пломб відповідає даним, вказаним у накладній. При зовнішньому оглядові встановлено: у вагоні №95369161 з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині середнього розвантажувального люка, в місті з’єднання кришки і бункера затиснуте насіння сої; у вагоні №95540753 з двох сторін в нижніх частинах кутів першого від сходів розвантажувальних люків, в місті з’єднання кришки і бункера виявлені зазори завдовжки близько 20см., 35см., в яких є затиснуте насіння сої, кришка люку не щільно прилягає до бункеру і деформована; у вагоні №95667606 з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині кута та вздовж всього периметру середнього розвантажувального люку, в місті з’єднання кришки і бункеру є монтажна піна старого походження і нанесена піна, яка різко відрізняється кольором та затиснутий поліетиленовий пакет чорного кольору з провисаючим дротом, піна частково здерта у виявленому зазорі завдовжки близько 25см. є затиснуте насіння сої.

При знятті пломб у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через верхні завантажувальні люки, виявлено: у вагоні №95369161 між ІІ і ІІІ люками від сходів є поглиблення вантажу – воронка (порожнина) завглибшки до 0,5м., з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу, у бік середнього розвантажувального люка з затиснутим насінням сої, з протилежної сторони від штурвалів; у вагоні №95540753 між ІІ і ІІІ люками від сходів є поглиблення вантажу – воронка (порожнина) завглибшки до 0,6м., з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу, у бік середнього розвантажувального люка з затиснутим насінням сої, з протилежної сторони від штурвалів; у вагоні №95667606 між ІІ і ІІІ люками від сходів є поглиблення вантажу – воронка (порожнина) завглибшки до 0,5м., з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу, у бік середнього розвантажувального люка з затиснутим насінням сої, з протилежної сторони від штурвалів.”

Експертом зроблений узагальнюючий висновок: „При зважуванні і огляді трьох залізничних вагонів (хопер) №95369161, №95540753, №95667606, за непорушеними пломбами відправника, завантажених насінням сої фактична загальна маса нетто складає 182300 кг, що на 5850 кг менше проти даних, вказаних у накладній № 33273442 .

Актом експертизи за №120-028 від 07.01.2018р. /а.с. 48-49/, проведеної Регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області встановлено: “експерту для комісійного огляду і переважування замовником експертизи пред’явлено залізничний вагон (Хопер) №95358073 завантажений насінням сої, згідно накладних загальною масою нетто – 59800кг. Вагон опломбований непорушними пломбами ЗПП з відтиском: “Універсал М Варта, УЗ”, номери пломб, на металевій плашці значиться: “Каменем-Под. ТОВ СП “НІБУЛОН”, відтиск пломб відповідає даним, вказаним у накладній. При зовнішньому оглядові встановлено: у вагоні з двох сторін в нижніх частинах кутів третього від сходів розвантажувальних люках, в місті з’єднання кришки і бункера нанесена піна на цьому люкові піна частково здерта і видно у зазорах завдовжки 10см., 18 см. Затиснуте насіння сої При знятті ЗПП у присутності експерта на завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки виявлено: між ІІІ і V люками від сходів є поглиблення вантажу на довжині 1,8 м. у вигляді воронки (порожнини) завглибшки до 0,65м., з чітко позначеною смугою 1,3м. по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу, у бік третього від сходів розвантажувального люка у сторону штурвалів з наявним зазором і затиснутим насінням сої.

Експертом зроблений узагальнюючий висновок: „При зважуванні і огляді залізничного вагону (хопер) № 95358073, за непорушеними пломбами відправника, завантаженого насінням сої фактична маса нетто складає 57600 кг, що на 2200 (Дві тисячі двісті) кг менше проти даних, вказаних у накладних... Щільність закриття третього від сходин розвантажувального люка не забезпечує збереженню вантажу при транспортуванні.”

ТОВ СП “НІБУЛОН”, посилаючись на довідку від 10.04.2018 №4505/3-18/27 (п. 1 залізничної накладної №33273442 від 30.12.2017р.) зазначає, що вартість однієї тони вантажу відправленого у вагонах №95369161, №95540753, №95667606, №95358073 складає 11840грн. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів, загальна вартість нестачі в свою чергу становить 80 633,36грн. (1850кг – 63200,00кг / 100% * 0,5%) * 11840грн. =18162,56грн., 2150кг – 63150,00кг / 100% * 0,5%) * 11840грн. =21 717,52грн., 1850кг – 61800,00кг / 100% * 0,5%) * 11840грн. =18 245,44грн., 2200кг – 59800,00кг / 100% * 0,5%) * 11840грн. =22507,84грн.,).

Звертаючись з позовом позивач послався на п. 3.9. роз’яснення ВГСУ № 04-5/601 від 29.05.2002р. та зазначив, що у даному випадку має місце технічна несправність (пошкодження) спірних вагонів, у зв’язку з тим, що вагони №95369161, №95540753, №95667606, №95358073 є вагонами-зерновозами (про що зазначено у відомості вагонів до спірної накладної), а отже, за своїм функціональним призначенням придатний для перевезення зернових культур (у тому числі кукурудзи). Позивач вважає, що зазначені вагони на станцію призначення прибули у технічно не справному стані, про що свідчать наявні зазори, воронки, щілини, свіжа монтажна піна у розвантажувальних люках вагона, затиснутий вантаж у розвантажувальному люці відповідного вагону. Під час передачі цих вагонів перевізнику на станції відправлення - вони були у технічному справному стані, жодних зауважень до технічного стану вагону залізницею не було надано. З урахуванням того, що накладна є договором перевезення вантажу, то залізниця уклавши цей договір без застережень до даного пункту фактично визначала, що на станції відправлення спірні вагони були справними.

Листом ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” №50-01-36/1337 від 28.07.2016. завод-виробник вагонів-зерновозів підтвердив той факт, що наявність будь-яких щілин діючими технічними вимогами до вагонів зерновозів не допускається. Так, вищевказаним листом зазначено, що “при закритих кришках розвантажувальних люків зазор між гумовим ущільнювачем и кришкою (для вагону-зерновозу) не допускається по всьому периметру місця ущільнення”. Тому на думку позивача, нестача у даному випадку відбулась через технічну несправність (пошкодження) вищевказаного вагону, яка враховуючи той факт, що на станції відправлення таких пошкоджень вагону не було - виникла під час перевезення вантажу, а відтак відповідальність за виявлену нестачу вантажу повинен нести перевізник (залізниця).

Згідно вимогами п.п. 3.4 роз’яснень президії ВГС України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002р. № 04-5/601 (із змінами) зазначено, що якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому п.16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_1 СРСР від 15.06.65 № П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_1 СРСР від 25.04.66 № П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.98 № 81/38/101/235/122. У разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

Ст. 908 ЦК України встановлює, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Вимогами п.52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов’язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

У відповідності до п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;… в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу… Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до частини 1 статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів.

Відповідно до частини 1, 5 статті 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно з пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів” від 21 листопада 2000 року № 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Крім того, у відповідності до вимог частини 3 статті 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Положеннями статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів” від 21 листопада 2000 року N 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів (тобто, в тому числі, для насіння сої).

Відповідно до статті 111 Статуту залізниць залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Приписами статті 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями статті 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Підпунктом “б” статті 130 Статуту залізниць України встановлено, що право па пред'явлення претензій та позовів до залізниць має вантажоодержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Як унормовано у статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 року зі справи № 3-72гс12).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи, вантаж (сою) було прийнято Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса до перевезення без будь-яких зауважень, що підтверджується укладеним 30.12.17 та 03.01.18 року між сторонами по справі договором про перевезення вантажу, оформленим накладними, та протилежного сторонами, зокрема апелянтом не доведено.

Отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу приписів пункту 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.

На виконання п.113 Статуту залізниць України ПАТ „Українська залізниця” не надано доказів виникнення нестачі з причин, які від неї не залежали.

У зв’язку з чим суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, дійшов висновку про вжиття позивачем передбачених Статутом заходів з метою встановлення дійсної ваги вантажу.

Крім того, матеріали справи містять належним чином оформлений акт експертизи від 05.01.2018 року, який також засвідчує вищезазначену нестачу вантажу та підтверджує технічну несправність вагонів, в результаті якої виникла нестача; докази оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акту та акт приймання вантажу.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем у встановленому чинним законодавством порядку було як вжито заходів щодо повідомлення залізниці про необхідність складання комерційного акту, так і доведено факт нестачі вантажу, встановленого за результатами зважування вагонів.

Судова колегія зазначає, що задовольняючи позов в повному обсязі, місцевий суд вірно з посиланням на п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р, визнав позовні вимоги ТОВ СП „НІБУЛОН” щодо стягнення завданих втратою під час перевезення частини вантажу збитків в розмірі дійсної вартості в сумі 80633,36 грн.

Твердження скаржника про те, що акти від 04.01.2018р. на недостачу вантажу у вагонах-зерновозах за №95369161, №95540753, №95667606 та від 06.01.2018р. за №95358073, а також акти експертизи регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області за № 120-017 від 05.01.2018р., №120-028 від 07.01.2018р. було складено без його представника, а тому дані документи є неналежним доказом, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки відповідач безпідставно ухилився від складення комерційного акту. Також ТОВ СП „НІБУЛОН” направляло на адресу залізниці скарги на відмову у складанні комерційного акту від за №191/3-18/35 та 07/35. Крім того, відповідач повідомлявся про те, що за результатами приймання вантажу буде складений та оформлений акт приймання вантажу по кількості та акт експертизи ТПП Миколаївської області. Апеляційний суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про здійснення перевірки маси вантажу але всупереч приписів ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України не направив свого представника для здійснення необхідних заходів, а тому на думку судової колегії в нього відсутні будь-які підстави для оспорювання вказаних актів.

Колегія суддів вважає хибними та безпідставними посилання скаржника на приписи ч. 3 ст. 310 ГК України, з огляду на те, що в даному випадку дані відносини сторін регламентуються Статутом залізниць України, якого в свою чергу відповідач не дотримався.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що Господарський суд Одеської області ретельно з’ясував всі обставин справи, давши належну оцінку наявним в ній доказам, відтак ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 р. слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року у справі №916/796/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська