Постанова № 76813674, 28.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/70/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз”

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 року про зупинення провадження

у справі №915/70/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Роскосметика”

(54018, м.Миколаїв, пр.Богоявленський (Жовтневий), 47, кв.3; код ЄДРПОУ 31613817),

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” (54000, м.Миколаїв, вул.Погранична, 159; код ЄДРПОУ 05410263),

про: відшкодування збитків у розмірі 839689,03 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Роскосметика” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” збитки у розмірі 839689,03 грн у вигляді упущеної вигоди.

В процесі розгляду справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 року у справі №915/70/18 (суддя Мавродієва М.В.) призначено товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м.Одеса, вул.Ланжеронівська, 21).

На вирішення експертизи поставлено наступне питання:

- чи є можливим виготовлення товарної продукції (віддушок) у кількості та асортименті, визначених у Додатку №7 від 02.07.2014 до Договору поставки №01318 від 01.07.2008, без використання природного газу як енергоносія у технологічному процесі виробництва (в період з 03.02.2015 по 30.06.2015), з урахуванням рецептури виготовлення зазначених віддушок та особливостей поводження з ароматичними речовинами, що є їх складовими?

Провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

При винесенні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що позивач посилається на неможливість виготовлення ним товарної продукції (віддушок) у кількості та асортименті, визначених у Додатку №7 від 02.07.2014 до Договору поставки №01318 від 01.07.2008, без використання природного газу як енергоносія у технологічному процесі виробництва (в період з 03.02.2015 по 30.06.2015), з урахуванням рецептури виготовлення зазначених віддушок, а відповідачем вказані обставини заперечуються, тому, суд, з метою повного та всебічного розгляду справи дійшов висновку про можливість задоволення клопотання позивача.

Не погодившись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 року по справі № 915/70/18, справу направити до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що Позивачем саме на стадії розгляду справи по суті подано до суду клопотання про призначення товарознавчої експертизи, що є порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення Господарським судом Миколаївської області помилкової ухвали.

Крім цього, апелянт наголошує, що зі змісту положень ч.1 ст.225 ГК України вбачається, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для визначення юридичних підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, вину відповідача.

У відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив Скаржником зазначалось про відсутність належних та допустимих доказів наявності елементів складу цивільного правопорушення, наведених вище, що є достатньою умовою для прийняття рішення по справі.

Апелянт зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ст. 227 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (ст. 228 ГПК України).

Виходячи зі змісту статті 228 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, а призначення судової експертизи у відповідності до ст.99 ГПК України можливе у випадку, коли при вирішенні господарського спору виникають питання, які потребують спеціальних знань.

На думку апелянта, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Будь яке необґрунтоване зупинення провадження у справі без достатніх підстав передбачених ст. 99 ГПК України є порушення права сторони на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку, тому на думку Скаржника Оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 1, 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу; про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; про повернення заяви позивачеві (заявникові); про передачу справи на розгляд іншого суду; про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; про зупинення провадження у справі; про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (частина 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 року у справі №915/70/18, ухвалено розглянути апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 року у справі №915/70/18 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, хоча сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в Одеському апеляційному господарському суді.

18.09.2018 року до суду надійшла заява ТОВ «Роскосметика», в якій позивач просить постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без розгляду, з підстав ненадсилання апелянтом копії апеляційної скарги позивачу.

Судова колегія відхиляє зазначену заяву, оскільки при відкритті провадження судом було перевірено докази надсилання апеляційної скарги іншій стороні, та встановлено, що до апеляційної скарги додано квитанцію та опис вкладення на адресу ТОВ «Роскосметика» 54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський (Жовтневий), 47, кв.3.

Отже, оскільки апелянтом було направлено копію скарги за адресою місцезнаходження позивача, судова колегія не вбачає процесуальних порушень при відкритті апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 30.12.2012 між ПАТ "Миколаївгаз" (постачальник) та ТОВ "Роскосметика" (споживач) було укладено договір № ТП-ПР-1121282-МГ на постачання природного газу за регульованим тарифом (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб промислових підприємств та інших суб’єктів господарювання, які є кінцевим споживачем), дія якого щороку пролонгується сторонами.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015 у справі №915/259/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2015 року скасовано оперативно – господарську санкцію у вигляді нарахування ПАТ "Миколаївгаз" позивачу (ТОВ "Роскосметика") на підставі Технічного розрахунку від 20.11.2014 на виконання договірних зобов’язань по договору № тп–пр-1121282-мг від 30.12.2012, акта приймання – передачі газу від 30.11.2014, технічного акту про обсяги спожитого природного газу від 30.11.2014, рахунку на оплату № 11/тп-пр-1121282-мг від 30.11.2014, прийнятого та використаного природного газу в загальному обсязі 6,552 м. куб. за договором поставки природного газу № тп-пр-1121282-МГ від 30.12.2012 на суму 44203,20 грн.

В постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі №915/256/16 вказано, що ПАТ "Миколаївгаз" на підставі Акту №б/н про припинення (обмеження) газопостачання про відключення від споживання природного газу від 03.02.2015 постачання природного газу ТОВ "Роскосметика" за договором від 30.12.2012 було припинено, а рішеннями у господарських справах №915/259/15 та №915/1593/15 встановлено, що ПАТ "Миколаївгаз" безпідставно здійснило припинення газопостачання ТОВ "Роскосметика".

Товариство з обмеженою відповідальністю “Роскосметика” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” збитки у розмірі 839689,03 грн у вигляді упущеної вигоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що дохід у сумі 839689,03 грн міг бути реально одержаний позивачем за звичайних обставин, якби відповідачем протиправно не було припинено газопостачання підприємства-позивача в період з 03.02.2015 по 30.06.2015 в результаті застосування оперативно-господарських санкцій. В підтвердження фактів протиправної поведінки відповідача, вини правопорушника та наявності причинно-наслідкового зв’язку між понесеними позивачем збитками та протиправною поведінкою відповідача, позивач у позові посилався на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015 у справі №915/259/15, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 у справі №915/120/16, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 у справі №915/1015/16, якими, на думку позивача, встановлені певні преюдиційні факти.

20.07.2018 від позивача до суду надійшло клопотання б/н від 20.07.2018 про призначення товарознавчої експертизи у справі №915/70/18 з метою встановлення наявності або відсутності причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» щодо припинення газопостачання та заявленими Товариством з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» до стягнення збитками у розмірі 839689,03 грн доходу (упущеної вигоди) шляхом установлення способу виробництва товарної продукції за Договором поставки №01318 від 01.07.2008, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Роскосметика», для якої природний газ як енергоносій задіяний у технологічному процесі, та можливості виробництва цієї продукції у період з 03.02.2015 по 30.06.2015 в умовах припинення газопостачання. (т.2 а.с.36-38)

Проведення експертизи позивач просить доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

В обґрунтування свого клопотання позивача зазначив, що постановою Одеського апеляційного господарського суд від 09.11.2017 у справі №915/1015/16 встановлено, що протиправність дій відповідача щодо припинення газопостачання, а також його вина встановлені рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015 у справі №915/259/15, яке набрало законної сили, котрим встановлено факт, що ПАТ «Миколаївгаз» безпідставно застосувало до позивача оперативно-господарську санкцію.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками полягає у тому, що саме внаслідок неправомірного припинення газопостачання, позивач був позбавлений можливості виконати свою зобов’язання за договором поставки №01318 від 01.07.2008 щодо постачання протягом лютого - квітня 2015 року ТОВ ТД «Роскосметика» визначеного товару, для виробництва якого природний газ як енергоносій задіяний у технологічному процесі, що завдало йому матеріальної шкоди.

Однак, постановою Верховного Суду від 22.05.2018 було скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 у справі №915/1015/16, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 залишено в силі.

В такому разі, на думку заявника, відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме встановлення наявності або відсутності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та заявленими до стягнення збитками у розмірі 839 689,03 грн упущеної вигоди, в умовах, коли висновок судового експерту з цього самого питання викликає сумнів щодо його правильності, оскільки, як зазначено в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 у справі №915/1015/16, - «з цього висновку вбачається, що надати вичерпну відповідь на жоден з поставлених судом питань експерту не надалося можливим», суд може призначити товарознавчу експертизу у справі №915/70/18.

На вимогу суду, позивачем у клопотанні від 25.07.2018 визначено перелік питань, роз’яснення яких потребує висновку експерта, а саме:

- відповідає чи ні спосіб виробництва товарної продукції позивача за Договором поставки №01318 від 01.07.2008 (далі по тексту - віддушки), укладеним між ним та ТОВ ТД «Роскосметика», коли природний газ як енергоносій задіяний у технологічному процесі її виготовлення, зазначеному у документах: Приказ директора ООО «РосКосметика» №101 от 29.12.2011 «Об особенност ях работы с веществами»; Приложение №1 к Приказу Директора ООО «Роскосметика» от 29.12.2011 «Таблица подготовки душистых вещест в №1»; «Технология приготовления отдушек», реальним можливостям виготовлення таких віддушок;

- мав чи ні позивач можливість здійснити виробництво віддушок у період з 03.02.2015 року по 30.06.2015 в умовах припинення газопостачання, тобто без застосуванню природного газу як енергоносія у технологічному процесі їх виготовлення.

26.07.2018 відповідачем подані до суду заперечення проти призначення експертизи, в яких він зазначає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Позивачем не обґрунтовано неможливість подання доказу (клопотання про призначення експертизи) у передбачений процесуальним законом строк. Крім того, клопотання про призначення експертизи зводиться до перегляду обставин, які були предметом розгляду у справі №915/1015/16, що на думку відповідача, не є предметом розгляду в межах справи №915/70/18.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Частини 1- 3 статті 100 ГПК України - про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Якщо суд доручає проведення експертизи кільком експертам чи експертним установам, суд в ухвалі призначає провідного експерта або експертну установу. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Відповідно до приписів п.п.2, 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід, зокрема, максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності.

Дослідивши обставини справи, судовою колегією встановлено, що предметом спору у справі є стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Отже, на думку судової колегії, встановлення наявності або відсутності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та заявленими до стягнення збитками, входить до предмета доказування у справі про стягнення збитків, тому призначення експертизи є правомірним.

Крім того, судова колегія наголошує, що питання, поставлене експертам « чи є можливим виготовлення товарної продукції (віддушок) у кількості та асортименті, визначених у Додатку №7 від 02.07.2014 до Договору поставки №01318 від 01.07.2008, без використання природного газу як енергоносія у технологічному процесі виробництва (в період з 03.02.2015 по 30.06.2015), з урахуванням рецептури виготовлення зазначених віддушок та особливостей поводження з ароматичними речовинами, що є їх складовими?» входить до основних завдань товарознавчої експертизи, а саме установлення способу виробництва товарної продукції: промисловий чи саморобний, підприємства-виробника, країни-виробника згідно положень розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту від 08.10.1998, № 53/5 .

Твердження відповідача про те, що клопотання про призначення експертизи зводиться до перегляду обставин, які були предметом розгляду у справі №915/1015/16, , не є предметом розгляду в межах справи №915/70/18 є помилковими, оскільки в рамках справи №915/1015/16 предметом спору є стягнення шкоди у вигляді штрафних санкцій, в даній справі предметом спору є стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди. Крім того, в рамках даних справ призначались різні види експертиз, у справі №915/1015/16 – судова економічна експертиза, по даній справі призначена судова товарознавча експертиза.

Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що зважаючи на те, що відповідь на поставлене експертам питання потребує спеціальних знань у суду, зазначені обставини є підставою для призначення у справі судової товарознавчої експертизи та у зв'язку з цим зупинення провадження у справі до надходження висновку судової експертизи на підставі статей 99, 228 ГПК України.

Довід апелянта, що позивачем саме на стадії розгляду справи по суті подано до суду клопотання про призначення товарознавчої експертизи, що є порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення господарським судом Миколаївської області помилкової ухвали, спростовується п.8 ухвали суду першої інстанції від 15.02.2018р., в якому роз’яснено учасникам справи, що заяви і клопотання по справі необхідно оформлювати згідно вимог ст.170 ГПК України і надавати їх суду лише у письмовій формі та завчасно до засідань (підготовчих або слухання по суті) (т.1. а.с. 128-129).

З огляду на вищевикладене та підстави позову ТОВ «Роскосметика», колегія суддів вважає, що з метою отримання позивачем доказів на підтвердження позовних вимог, тобто забезпечення принципу змагальності в даній справі необхідно вирішити питання щодо призначення зазначеної експертизи.

Отже, на думку судової колегії, зазначені обставини не є підставою для скасування зазначеної ухвали.

При цьому, врахування висновків експертизи також дасть змогу забезпечити право кожної сторони на отримання доказів по справі та забезпечити принцип рівності сторін перед законом і судом для остаточного рішення у господарській справі.

Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дійсно, одним із завдань судочинства є і своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Однак, Конвенція в першу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (ОСОБА_1 де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Також слід зазначити, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність належних та допустимих доказів наявності елементів складу цивільного правопорушення, наведених вище, що є достатньою умовою для прийняття рішення по справі, не заслуговує на увагу, так як суд першої інстанції повинен забезпечити збирання всіх доказів та враховувати, що вирішення спору має здійснюватися за всіма заявленими підставами позову і не залишати поза увагою якісь окремі підстави позовних вимог чи доводи сторін, проігнорувати такі.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо призначення по справі судової товарознавчої експертизи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв’язку з викладеним, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 року слід залишити без змін , а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.276, 282-284,287 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 року по справі № Миколаївської області від 03.08.2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська