Постанова № 76813622, 26.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2018 р. Справа № 914/531/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Коростенської О.І.,

та представників:

від скаржника – не з’явився

від стягувача – не з’явився

від боржника – не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Фірми «Novitech Oy», б/н та б/д

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15 червня 2018 року (з урахуванням ухвали Господарського суду Львівської області про виправлення описки від 26.06.2018 року), суддя Гоменюк З.П.

про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні

у справі №914/531/16

за позовом Фірми «ДСЛ Вуд ОУ», Фінляндська республіка, м. Еспо

до відповідача ОСОБА_1 дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», м. Сколе Львівської області

про стягнення 648 992,38 грн.

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року Сколівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області звернувся до Господарського суду Львівської області з заявою про заміну сторони виконавчого провадження – стягувача - фірми «ДСЛ Вуд ОУ» її правонаступником “Novitech Oy”.

Заява обґрунтована тим, що у Сколівського РВ ДВС ГТУЮ знаходиться наказ Господарського суду Львівської області від 10.05.2016 року №914/531/16 про стягнення з Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства “Галсільліс” на користь фірми «ДСЛ Вуд ОУ» 658 727,27грн боргу. Постановою державного виконавця від 23.02.2017 відкрито виконавче провадження №ВП-53468007. При цьому, 29.09.2017 року до органу виконання надійшла заява представника стягувача ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у зв’язку з укладенням «ДСЛ Вуд ОУ» (первісним кредитором) та “Novitech Oy” (новим кредитором) договору про відступлення права вимоги (цесії) від 20.02.2016, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору за договором купівлі-продажу від 20.01.2013 року №20/12, укладеного первісним кредитором та Сколівським «Галсільліс». У зв’язку з чим на підставі ст.25 ГПК України, ст.ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження» орган виконання звернувся з вказаною заявою до суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2018 року у справі №914/531/16 (з урахуванням ухвали Господарського суду Львівської області про виправлення описки від 26.06.2018 року) відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Львівської області від 20.04.2016 у справі №914/531/16, на виконання якого виданий наказ від 10.05.2016, встановлено заборгованість відповідача в розмірі 648 992,38 грн. Водночас за умовами договору цесії від 20.02.2016 новий кредитор набуває право вимагати від боржника оплати за поставлений товар первісному кредитору в сумі 27604,95 дол США і UAH за офіційним курсом валют НБУ, вказана вимога ґрунтується на договорі купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2013 та банківських виписках. Відтак суд встановив, що в порушення ст.514 ЦК України за договором цесії від 20.02.2016 передано права нового кредитора не в тому обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав в зобов’язанні первісного кредитора. Крім того, суд вказав, що згідно з п.10.4 договору купівлі-продажу від 20.12.2013 №20/12 в редакції, викладеній англійською мовою (оскільки копія українською мовою виготовлена неналежним чином), жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов’язки по договору третім особам без згоди іншої сторони, і в матеріалах справи відсутні докази згоди Сколівського «Галсільліс» на укладення договору цесії. Поряд з тим, в матеріалах справи також міститься лист директора фірма «ДСЛ Вуд Оу» представнику ОСОБА_2, в якому він вказав, що заперечує факт заміни кредитора на фірму «Новітек ОУ» та факт припинення права вимоги за договором купівлі продажу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Фірма “Novitech Oy” подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.06.2018 року у справі №914/531/16 та задоволити заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні. В апеляційній скарзі скаржник вказує, що за умовами договору цесії новий кредитор має право вимагати від боржника оплату за поставлений товар первісному кредитору в сумі 27 604,95дол. США і UAH за офіційним курсом валют НБУ, тобто договором передбачено фіксацію зобов’язання як в іноземній, так і в еквіваленті до національної валюти. Зазначає, що рішення від 20.04.2016 року постановлене з урахуванням еквіваленту заборгованості в національній валюті та співвідношення валют, у зв’язку з чим вважає необґрунтованим висновок суду про неспівпадіння суми та валюти відступленого права вимоги та сумою, встановленою рішенням суду. Стверджує також, що в п.10.9 договору купівлі-продажу від 20.12.2013 №20/12 визначено, що договір викладений українською мовою, англійська мова використана виключно для перекладу єдиної редакції договору і не є повноцінною редакцією, та зазначає, що за змістом п.10.4 жодна зі сторін не має права передавати свої обов’язки по даному договору третім особам без згоди іншої сторони, а тому передача прав може бути здійснена без будь-якої згоди боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу Сколівське дочірнє лісогосподарське підприємство «Галсільліс» (боржник) просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Зокрема, боржник зазначає, що він не надавав своєї згоди на укладення договору цесії від 20.02.2016 року між фірмою “ДСЛ Вуд ОУ” та фірмою «Novitech Oy», тому на підставі ст.ст.517, 518 ЦК України вважає, що відсутні зобов’язання щодо оплати боргу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/531/16.

Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року розгляд справи призначено на 18 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 18 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 01 жовтня 2018 року.

У зв’язку з тим, що 19 вересня 2018 року колегії суддів стало відомо, що 01 та 02 жовтня 2018 року член колегії – суддя Бойко С.М. перебуватиме у відрядженні у м. Києві, ухвалою від 19.09.2018 року змінено дату та час відкладення розгляду справи на 26 вересня 2018 року.

26 вересня 2018 року представник скаржника адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд даної справи без участі представника фірми “Novitech Oy” (вх. суду від 26.09.2018 №01-04/5498/18).

У судове засідання 26 вересня 2018 року орган виконання рішень та боржник не забезпечили явки своїх представників, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 20.04.2016 року у справі №914/531/16 присуджено до стягнення з Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” на користь Фірми “ДСЛ Вуд ОУ” 648 992,38 грн. коштів попередньої оплати та 9734,89 грн. судового збору.

Як вбачається з вказаного судового рішення, підставою для звернення фірми «ДСЛ Вуд ОУ» з позовом до Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» про стягнення 648 992,38 грн коштів попередньої оплати було неналежне виконання останнім договору купівлі-продажу від 20.12.2013 №20/12.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Львівської області видано відповідний наказ від 10.05.2018 року №914/531/16.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року у справі №914/531/16 рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2016 року залишено без змін.

Постановою старшого державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 23.02.2017 року відкрито виконавче провадження №53468007 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 10.05.2018 року.

20 лютого 2016 року фірма „ДСЛ ВУД Оу” (первісний кредитор) та фірма „Novitech Оу” (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого, а саме: п.1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору у відповідності до договору купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2013 року з усіма змінами та доповненнями, укладеного між первісним кредитором і Сколівським ліспромгоспом “Галсільліс” ЄДРПОУ 31148149 (надалі іменується "боржник"). За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника оплати за поставлений товар первісному кредитору у сумі 27 604,95 доларів США і UАН за офіційним курсом валют Національного Банку України. Право вимоги ґрунтується на договорі купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2013 року та банківських виписках (п.п.2, 3 Договору).

Разом з тим, судом встановлено, що у матеріалах справи наявний лист директора „ДСЛ ВУД Оу” від 18.08.2016 року, адресований представнику фірми ОСОБА_2, зі змісту якого вбачається, що він заперечує факт заміни кредитора в зобов’язанні по контракту від 20.12.2013 року №20/12 з фірми «ДСЛ Вуд Оу» на фірму «Новітек Оу» та факт припинення права вимоги фірми «ДСЛ Вуд Оу» за контрактом від 20.12.2013 року №20/12.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно з ч.5 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно вказав суд першої інстанції, рішенням Господарського суду Львівської області від 20.04.2016 року, яке набрало законної сили, встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 648 992,38 грн. попередньої оплати. На виконання вказаного рішення суду видано наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 648 992,38 грн.

Водночас, за умовами п.1 договору цесії новий кредитор набуває право вимагати від боржника оплати за поставлений товар первісному кредитору у сумі 27 604,95 доларів США і UАН за офіційним курсом валют Національного Банку України. Право вимоги ґрунтується на договорі купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2013 року та банківських виписках.

Тобто, в порушення вимог ст.514 ЦК України за договором цесії новому кредитору передано право вимоги не в тому обсязі і не на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав, а саме розмір та валюта зобов’язання боржника, присудженого за рішенням суду, є іншими, ніж розмір переданого права нового кредитора за договором цесії.

Доводи скаржника про те, що договором цесії передбачено право нового кредитора вимагати від боржника оплату за поставлений товар в сумі 27 064,95дол США і UAH за офіційним курсом валют НБУ, що свідчить про фіксацію зобов’язання як в іноземній валюті, так і в еквіваленті до національної, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки рішенням суду встановлено чіткий розмір заборгованості в сумі 648 992,38 грн. В договорі відсутні умови щодо зазначення офіційного курсу гривні до долару США, що в свою чергу може призвести до можливості стягнення з боржника більшої суми заборгованості, ніж присуджено за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із копії договору купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2013 року, невиконання умов якого було підставою позову у справі №914/531/16, його текст викладено двома мовами (українською та англійською), однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, копія вказаного договору купівлі-продажу, а зокрема п.10.4. договору, виготовлена неналежним чином, що позбавляє суд можливості встановити у повному обсязі зміст вказаного пункту 10.4. договору в редакції, викладеній українською мовою.

Зі змісту п.10.4 договору в редакції, викладеній англійською мовою, вбачається, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов’язки по даному договору третім особам без згоди іншої сторони.

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про засади державної мовної політики» мовами міжнародних договорів України, а також угод підприємств, установ і організацій України з підприємствами, установами та організаціями інших держав є державна мова і мова іншої сторони (сторін), якщо інше не передбачено самим міжнародним договором.

Посилаючись на п.10.9 договору №20/12 від 20.12.2013 року, згідно з яким текст договору викладено українською мовою, скаржник вказує, що англійська мова використана виключно для перекладу єдиної редакції договору і не є повноцінною редакцією.

Такі твердження скаржника відхиляється колегією суддів як необґрунтовані, оскільки матеріалами справи підтверджено, що суд першої інстанції ухвалою від 31.10.2017 року витребовував у “Novitech OY” оригінал договору купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2013 року, однак останнім вимога суду не виконана, договір надано не було.

Відтак, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про застосування п.10.4 договору в редакції, викладеній англійською мовою, згідно з яким жодна із сторін не має права передавати свої права та обов’язки по даному договору третім особам без згоди іншої сторони.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Сколівське дочірнє лісогосподарське підприємство “Галсільліс” надало свою згоду на укладення фірмою «ДСЛ ВУД Оу» та компанією „Novitech Оу” договору про відступлення права вимоги (цесії) від 20.02.2016 року.

Крім того, як вірно встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи міститься лист директора „ДСЛ ВУД Оу” від 18.08.2016 року, адресований представнику фірми ОСОБА_2, зі змісту якого вбачається, що він заперечує факт заміни кредитора в зобов’язанні по контракту від 20.12.2013 року №20/12 з фірми «ДСЛ Вуд Оу» на фірму «Новітек Оу» та факт припинення права вимоги фірми «ДСЛ Вуд Оу» за контрактом №20/12 від 20.12.2013 року.

Відтак, в порушення вимог ч.1 ст.516 ЦК України та п.10.04 договору, укладаючи договір цесії із Фірмою “Novitech”, позивач не отримав на це згоди у відповідача.

Крім того, згідно з ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

В матеріалах справи відсутні, сторонами не додано жодних доказів виконання фірмою «ДСЛ Вуд Оу» як первісним кредитором вимоги щодо передачі фірмі «Новітек Оу» документів, які засвідчують права, що передаються, що в свою чергу ставить під сумнів реальність виконання сторонами договору про відступлення права вимоги (цесії) від 20.02.2016 року.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №914/531/16.

Відповідно до статті 260 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Однак, скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали та для задоволення апеляційної скарги. Відтак ухвалу суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржником за подання апеляційної скарги на ухвалу, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.255, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, суд,

постановив:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.06.2018 року у справі №914/531/16 (з урахуванням ухвали Господарського суду Львівської області про виправлення описки від 26.06.2018 року) залишити без змін, а апеляційну скаргу Фірми «Novitech Oy» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №914/531/16 повернути до Господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 28.09.2018 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.