Рішення № 76811167, 20.09.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4503/18

Справа №754/5178/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Таран Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Ковтуненка В.В.,

представника позивача - ОСОБА_6.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про скасування реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позива ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - далі по тексту відповідач, ПАТ «Укрсоцбанк», про скасування реєстрації права власності, вимогами якого є визнання незаконним та скасування права власності ПАТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, номер запису про право власності 23579175 від 23.11.2017 року на об'єкт нерухомого майна - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1416433880000.

Обґрунтовуючи вказаний позов позивач поклиється на те, що 14.07.2005 року між нею та відповідачем було укладено договір кредиту №014-672-КЖ, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 26560,00 дол. СІЛА, строком користування до 13.07.2020 року зі сплатою 13% річних. Також, 14.02.2005 року між позичальником та банком було укладено іпотечний договір №014-672-ЗЖ, відповідно до умов якого у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальник передав банку в іпотеку нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. 09.02.2018 року позивачу стало відомо, що банк звернув стягнення на предмет потеки у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» зареєструвавши 23.11.2017 року за собою право власності на предмет іпотеки. Позивач вважає, що банк не мав право на застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, виходячи з того, що договір іпотеки має не лише містити в собі умови звернення стягнення на предмет іпотеки, а і містити в собі згоду іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання. Спірний договір іпотеки не містить в собі такої згоди іпотекодавця. Саме по собі зазначення способів звернення стягнення, передбачених діючим законодавством не свідчить про погодження сторонами можливості позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, банком порушено порядок повідомлення іпотекодавця оскільки у відповідності до п. 6.2. договору іпотеки, будь-які письмові повідомлення, направлені сторонами не за адресами, зазначеними у договорі іпотеки, вважаються неналежним повідомленням.Таким чином, станом на 23.11.2017 року у банку не могло виникнути право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.Як вбачається з інформаційної довідки 13467922 від 09.02.2018 року, державним реєстратором Хохич Р.В. проведено реєстрацію права власності на ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки з реєстраційним номером 1558. Однак позивач такого договору іпотеки, з таким реєстраційним номером взагалі з банком не укладала. Таким чином, право власності за Банком було проведено на підставі неіснуючого договору іпотеки. З розрахунку заборгованості, поданого банком у справі №729/1345/14 вбачається, що позичальник здійснила порушення умов договору щодо погашення тіла кредиту ще у 2010 році, здійснивши останній платіж на повернення тіла кредиту 01.04.2010 року. Таким чином строк кредиту вважається таким, що сплинув - починаючи з 01.07.2010 року, а у банку виникло право на задоволення його вимог, в силу п. 4.5 кредитного договору - вже станом 01.07.2010 року. При цьому, з незрозумілих причин, банк не вчиняв жодних дій щодо примусового виконання даного рішення суду, а лише після спливу 7 років та 4 місяців здійснив позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, що прямо заборонено п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки строк давності, встановлений ст. 257 ЦК України у 3 роки, сплинув. З огляду на наведене, банк не мав жодних правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку ст. 36 Закону України «Про іпотеку», такі дії прямо заборонені Законом. Отже, є всі підстави стверджувати, що Банком було звернуто стягнення на предмет іпотеки з суттєвими порушенням законодавства, а саме: договір іпотеки не містить згоди іпотекодавця на позасудове звернення стягнення; відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містять відомості про правовстановлюючий документ (договір іпотеки), який позивачем не укладався; банком не було дотримано порядку вручення письмового попередження, обов'язковість якого передбачена ст. 35 Закону України «Про іпотеку»; здійснення банком звернення стягнення поза межами строків давності. Кожна з цих обставин є достатньою самостійною підставою для скасування права власності відповідача на предмет іпотеки.

11.07.2018 року представником відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», який представляє інтереси відповідача і діє на підставі довіреності, було подано відзив на позов, в якому зазначено, що 14.07.206 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір про надання відновлюваної кредитної лінії №014-572-КЖ від 14.07.2005 року та іпотечний договір №014-672-ЗЖ від 14.07.2005 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом абз.1 п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - а у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав. Згідно з ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш чим тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Так, п. 4.5.3. іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону країни «Про іпотеку». Відповідно до передбаченої в цьому підпункті п. 4.5.3 Договору, догорів про задоволення вимог Іпотекожержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. Сторони домовляються, що кандидатура незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності визичається іпотекожержателем, при оцінці предмету іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені діючим законодавством на момент оцінки. Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов'язанням, меншин за вартість, вказану у висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.Право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень п. 4.5.3 договору іпотеки є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій, іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржено іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав Основне зобов'язання». Відповідно до п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попереджання про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є, зокрема, нотаріус. Отже, підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є відповідне застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, якщо міститься в іпотечному договорі, або окремий договір між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержавтеля. У даному випадку має місце відповідне застереження про задоволення вимог. На підставі викладеного представник відповідача просив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», про скасування державної реєстрації права власності відмовити.

13.08.2018 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив про те, що позивач у своєму відзиві вказує, що заперечує проти позовних вимог, однак у порушення п. 5 ч. 3 ст. 178 ЦПК України не посилається на жодний доказ або норму права, яка би спростовувала ствердження позивача. Відзив містить лише цитування умов договору іпотеки та положень законодавства, без зазначення мотивів застосування відповідних норм. У відзиві відповідач також посилається на Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ 17.10.2013 року № 868, обґрунтовуючи зі свого боку правомірність реєстрації за відповідачем права власності на спірну квартиру. При цьому, право власності за відповідачем було зареєстровано 23.11.2017 року, а вказаний Порядок втратив чинність 01.01.2016 року. Таким чином, відповідач посилається на норми законодавства, що не діяли під час виникнення спірних правовідносин. Аналогічна норма міститься у п. 61 Постанови КМУ № 1127 від 25.12.2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Вказана норма вимагає від іпотекодержателя подати державному реєстратору документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі. Доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги відповідача до відзиву не додано. З урахуванням вимог ст. 81, п. 1 ч. 5 ст. 178 ЦПК України, відповідач зобов'язаний надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Враховуючи відсутність таких доказів - факт не вручення вимоги іпотекодержателя підтверджено. Крім того, відзив не містить заперечень щодо інших тверджень позивача про порушення законодавства під час звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Оскільки відзив не містить заперечень щодо обґрунтування позову, за виключанням посилання відповідача на надсилання письмової вимоги, можна стверджувати про згоду відповідача з позицією позивача.

Разом із позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони проведення реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомості за реєстраційним номером 1416433880000 - однокімнатної квартири АДРЕСА_2.

Ухвалою від 15.05.2018 року заяву позивача ОСОБА_1, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк», про скасування реєстрації права власності задоволено.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони проведення реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомості за реєстраційним номером 1416433880000 - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 до набрання рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк», про скасування реєстрації права власності законної сили.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6., позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Уксоцбанк» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи судом повідомлявся завчасно та належним чином.

Вислухавши представника позивача, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З матеріалів справи убачається, що 14.07.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту №014-672-КЖ, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 26560,00 дол. США, строком користування до 13.07.2020 року зі сплатою 13% річних.

Також, 14.02.2005 року між позичальником та банком було укладено іпотечний договір №014-672-ЗЖ, відповідно до умов якого у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальник передав банку в іпотеку нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Згідно ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом абз.1 п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - а у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш чим тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

На підставі ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Згідно ст.ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Презумпція правомірності правочину правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.5 іпотечного договору іпотеко держатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів…

Відповідно до п.п. 4.5.3. іпотечного договору задоволення вимог здійснюється в тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону країни «Про іпотеку».

Відповідно до п. 6.2 іпотечного договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторонами при укладенні договору іпотеки №014-672-ЗЖ від 14.07.2005 року було досягнуто згоди щодо можливого способу позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону країни «Про іпотеку», про що згода власником/іпотекодавцем була надана при підписанні договору іпотеки та є способом його волевиявлення в розумінні ст.ст. 205, 207, 628 ЦК України щодо визначення можливого позасудового звернення стягнення.

Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, станом на час вчинення реєстраційної дії, врегульований положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 02.11.2016 року.

Згідно ст.18 цього Закону, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються КМУ у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяви у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 61 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого для державної реєстрації права власності поставною КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції від 16.11.2016 року) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.77, ст.79 ч.1 ст.81 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

07.09.2017 року представником ПАТ «Укрсоцбанк» було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язаннями. Відповідно до вказаного повідомлення відповідач вимагав від позивача сплатити борг за кредитним договором, розмір якого, станом на 05.09.2017 року складав 17786,49 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 05.09.2017 року складав 460781,24 грн., з яких:

- 5100,00 дол. США, що відповідно до курсу НБУ, станом на 05.09.2017 року складає 132121,87 грн., - строкова заборгованість;

- 5844,73 дол. США, що відповідно до курсу НБУ, станом на 05.09.2017 року, складає 151415,03 грн., - прострочена заборгованість;

- 83,00 дол. США, що відповідно до курсу НБУ, станом на 05.09.2017 року, складає 2150,22 грн. - строкова заборгованість по нарахованих відсотках;

- 6758,76 дол. США, що відповідно до курсу НБУ, станом на 05.09.2017 року, складає 175 094,12 грн. - прострочена заборгованість по нарахованих відсотках.

Повідомлено позивача про реквізити для здійснення розрахунків. Попереджено про те, що в порядку ст.ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку, ПАТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення та предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Також повідомлено про те, що у випадку задоволення вимог іпотеко держателя в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», позивачу буде прощено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим вона буде зобов'язана сплатити 18 % податку на доходи фізичних осіб та 13 % військового збору і доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором.

Вказане повідомлення було направлено на адресу ОСОБА_1 цінним листом за місцем її проживання, а саме за адресою, яка вказана позивачем у кредитному договорі №014-672-КЖ від 14.07.2005 року та іпотечному договорі №014-672-ЗЖ від 14.07.2005 року - АДРЕСА_1 та за місцем її реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_2.

З наданої Департаментом з питань реєстрації Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) копії реєстраційної справи №1416433880000 вбачається, що 23.11.2017 року представником ПАТ «Укрсоцбанк» було поданого заяву про державну реєстрацію права власності. Заява отримана Хохич Р.В., Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяви і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.11.2017 року 12:37:07 за реєстраційним номером 225385410.

23.11.2017 року державним реєстратором прав на нерухоме Хохич Р.В., Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» сформовану інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта обтяження: квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №105174330 від 27.11.2017 року, вбачається, що 27.11.2017 року 11:30:57, державним реєстратором Хохич Р.В., Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ», було зареєстровано право власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 29,3 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м

Доводи представника позивача щодо відсутності належного повідомлення іпотекодавця про задоволення вимог іпотекодержателя у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме не за адресами, зазначеними у договорі іпотеки спростовуються матеріалами справи, умовами кредитного та іпотечного договору, згідно яких відповідна вимога була направлена на адресу, яка була вказана особисто позивачем у кредитному договорі №014-672/-КЖ від 14.07.2005 року та іпотечному договорі №014-672-ЗЖ від 14.07.2005 року. Крім того, матеріали справи не містять інформації про те, що позивач якимось-чином повідомляла банк про зміну адреси місця свого проживання.

Так позивач вказує, що в порушення вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги за договором споживчого кредиту було реалізовано у позасудовому порядку та за межами позовної давності. Згідно з п. 4.5 Кредитного договору, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п. 3.3.8 (своєчасна сплата відсотків за користування кредитом), п. 3.3.9 (своєчасне повернення частини отриманого кредиту) цього Договору, протягом більше 60 днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та нараховані штрафні санкції. При цьому позичальником було допущено порушення п. 3.3.8, 3.3.9 кредитного договору ще у 2010 році, що мало наслідком звернення Банку до суду з позовом про стягнення заборгованості. З розрахунку заборгованості, поданого банком у справі №729/1345/14 вбачається, що позичальник здійснила порушення умов договору щодо погашення тіла кредиту ще у 2010 році, здійснивши останній платіж на повернення тіла кредиту 01.04.2010 року. Таким чином строк кредиту вважається таким, що сплинув - починаючи з 01.07.2010 року, а у банку виникло право на задоволення його вимог, в силу п. 4.5 Кредитного договору - вже станом 01.07.2010 року. При цьому, з незрозумілих причин, Банк не вчиняв жодних дій щодо примусового виконання даного рішення суду, а лише після спливу 7 років та 4 місяців здійснив позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, що прямо заборонено п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки строк давності, встановлений ст. 257 ЦК України у 3 роки, сплинув. З огляду на наведене, Банк не мав жодних правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», такі дії прямо заборонені Законом.

Згідно вимог ст.ст. 256-257, 261, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ж пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так позивачем надано копію ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області по справі №729/13455/14, за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором №014-672-КЖ від 14.07.2005 року.

При цьому, сплив строку позовної давності звернення до суду та наявність судового рішення, не припинило невиконане зобов'язання та договір іпотеки, яким таке зобов'язання забезпечене, не припинило суб'єктивного права кредитора на одержання від боржника виконання зобов'язання без використання судового примусу, зокрема в позасудовому порядку, визначеному сторонами в іпотечному договорі - на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Наведене вище у сукупності спростовує доводи представника позивача про відсутність у позивача права на звернення стягнення на іпотечне майно у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Посилання позивача в позові на порушення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким було встановлено заборону кредитору вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, вбачаються необґрунтованими, оскільки вказана норма не передбачала заборони та не обмежувала іпотекодержателя реалізувати у визначений договором іпотеки спосіб своє право на задоволення вимог щодо невиконаного зобов'язання за рахунок іпотечного майна.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про скасування реєстрації права власності, є безпідставними та не підлягають до задоволення.

У відповідності до положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У зв"язку з вищевикладеним та тим, що у задоволенні позову ОСОБА_1 судом відмовлено у повному обсязі, заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 15.05.2018 необхідно скасувати.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог понесені ним судові витрати не підлягають йому відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 15, 16, 77, 79, 81, 82, 141, 158, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 202, 204, 205, 207, 261, 267, 572, 590, 628 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк», про скасування реєстрації права власності - залишити без задоволення.

Скасувати вжиті ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.05.2018 року заходи забезпечення позову у вигляді заборони проведення реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомості за реєстраційним номером 1416433880000 - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 до набрання рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк», про скасування реєстрації права власності.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 27.09.2018 року.

Суддя: Н.Г. Таран