Постанова № 76811079, 21.09.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року м. Чернівці

справа № 724/306/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Собчук І.Ю.

позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач ОСОБА_1

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 травня 2018 року, головуючий у першій інстанції ОСОБА_2,

встановила:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» у березні 2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Вказувало, що публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту 3 липня 2008 року, за умовами якого публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» зобов»язалося надати ОСОБА_3 кошти у вигляді кредитного ліміту у розмірі 4900 грн., строк дії якого відповідає строку дії картки.

ОСОБА_3 померла 4 лютого 2015 року.

Хотинською державною нотаріальною конторою Чернівецької області 22 травня 2017 року повідомлено про те, що спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_4, який звернувся до Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області з заявою про прийняття спадщини.

Справа №724/306/18-ц

Провадження №22-ц/794/744/18 Головуючий у 1 інстанції Єфтеньєв О.Г.

Категорія 27 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

ОСОБА_3 не виконано зобов»язання за договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 кредиту від 3 липня 2008 року, яке на дату смерті ОСОБА_3 становить кредит в сумі 4662 грн.01 коп., проценти в сумі 951 грн. 35 коп.

Посилаючись на те, що публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» направлено ОСОБА_4 вимогу 25 липня 2017 року, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_4 за договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 кредиту від 3 липня 2008 року кредит в сумі 4662 грн.01 коп., проценти в сумі 951 грн. 35 коп.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 травня 2018 року у позові публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відмовлено.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів задовольнити.

Вказує на те, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності прийняття ОСОБА_4 спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_3, вартості спадкового майна не відповідають обставинам справи.

Посилається на порушення норм процесуального права, не вирішення заяви публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про отримання інформації щодо складу спадщини.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Банк Форум» підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, суд першої інстанції керувався положеннями статей 1281, 1282 ЦК України та вважав недоведеним наявність спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_3, вартість майна, одержаного ОСОБА_4 у спадщину.

Разом з тим суд першої інстанції зазначив про визначення зобов»язання спадкоємця ОСОБА_4 сплатити проценти в сумі 951 грн. 35 коп., які за життя позичальника ОСОБА_3 не вчинені.

На підставі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Встановлено, що публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту 3 липня 2008 року, за умовами якого публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» зобов»язалося надати ОСОБА_3 кошти у вигляді кредитного ліміту у розмірі 4900 грн., строк дії якого відповідає строку дії картки.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина 4 лютого 2015 року.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов’язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На підставі частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_4

Відповідно повідомлення Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області від 11 травня 2017 року №383/02-14 ОСОБА_4 6 лютого 2015 року звернувся до Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області з заявою про прийняття спадщини за заповітом, згідно якої Хотинською державною нотаріальною конторою Чернівецької області заведена спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 6 лютого 2015 року №13 (а.с.25).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не заявлено про відмову від спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України .

Отже, ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_3

Відповідно до правового висновку ОСОБА_5 Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15ц, оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК Українищодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги.

Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв'язку з іншими нормами ЦК України Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим.

Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі.

Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року № 6-5552свп18.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 08 квітня 2015 року № 6-33цс15).

Така вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

У даному разі публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» скористалося своїм правом заявити про вимогу до спадкоємців через нотаріуса.

Відповідно розрахунку заборгованості за договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 кредиту від 3 липня 2008 року зобов»язання щодо сплати періодичного платежу не виконується з січня 2015 року (а.с.11-15).

Таким чином у публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» виникло право на пред'явлення відповідного позову з моменту прострочення виконання за періодичними зобов'язаннями з січня 2015 року.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області з заявою про наявність вимог до спадкоємців ОСОБА_3 23 січня 2016 року (а.с.24).

У такому разі публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» протягом одного року від настання строку вимоги пред'явило вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину.

Хотинською державною нотаріальною конторою Чернівецької області 11 травня 2017 року повідомлено публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про те, що спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 заведена за заявою ОСОБА_4 про прийняття спадщини за заповітом, чоловік спадкодавця ОСОБА_6 10 лютого 2015 року подав заяву про відмову від спадщини (а.с.25).

Судом першої інстанції встановлено невиконання ОСОБА_3 зобов»язання за договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 кредиту від 3 липня 2008 року,

З матеріалів справи вбачається, що на момент відкриття спадщини 4 лютого 2015 року зобов»язання спадкодавця ОСОБА_3 за договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 кредиту від 3 липня 2008 року складаються з кредиту в сумі 4662 грн.01 коп., процентів в сумі 951 грн. 35 коп. (а.с.11-15).

У відзиві на позов ОСОБА_4 вказував на недоведеність наявності спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_3, не одержання майна у порядку спадкування.

За змістом ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.5 ст.12 ЦПК України суд роз»яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов»язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд першої інстанції дійшов висновків про відсутність підстав для покладення на спадкоємця ОСОБА_4 відповідальності перед кредитором на підставі припущень, за відсутності будь-яких доказів щодо наявності або відсутності спадкового майна.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна від 9 серпня 2018 року вбачається право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться по вул.Дубковецького,42 с.Зарожани Хотинського району Чернівецької області, земельну ділянку, яка знаходиться в с.Зарожани Хотинського району Чернівецької області, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0778 га кадастровий номер 7325082600:02:003:0225.

Встановлено, що рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади с.Зарожани в особі Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області про визнання права власності в порядку спадкування визнано право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по вул.Дубковецькій,42 с.Зарожани Хотинського району Чернівецької області в порядку спадкування за законом.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2013 року встановлено вартість житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться по вул.Дубковецького,42 с.Зарожани Хотинського району Чернівецької області, 16769 грн.

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 травня 2018 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Таким чином підлягають задоволенню вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення з спадкоємця ОСОБА_4 за договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3 кредиту від 3 липня 2008 року кредиту в сумі 4662 грн.01 коп., процентів в сумі 951 грн. 35 коп. в межах вартості спадкового майна житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться по вул.Дубковецького,42 с.Зарожани Хотинського району Чернівецької області.

Згідно частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз.1, 5, 6 п.35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4О про стягнення грошових коштів задоволено.

Встановлено, що публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» сплачено судовий збір при подачі позову в сумі 1762 грн. та при поданні апеляційної скарги в сумі 2643 грн. (а.с. 1, 92).

Отже, з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати в сумі 4405 грн.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 травня 2018 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» кредит в сумі 4662 грн. 01 коп., проценти в сумі 951 грн. 35 коп. в межах вартості спадкового майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати в сумі 4405 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 31 серпня 2018 року.

Головуючий – підпис (ОСОБА_7Ю.)

Судді – підписи (ОСОБА_8, ОСОБА_9О.)

З оригіналом згідно: