Постанова № 7680993, 19.01.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.01.2010 р.                                                             справа №6/297

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

за участю представників сторін: від позивача:Бондарчук І.В. - за довіреністю №8 від 01.09.2009 року, від відповідача:Говорущенко С.С. - за довіреністю №б/н від 22.04.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" м.Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від01.12.2009 року

по справі№6/297 (суддя Подколзіна Л.Д.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергорада" м.Донецьк

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" м.Донецьк

простягнення 15 153грн. 60 коп. Рішенням господарського суду Донецької області від 01.12.2009 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергорада" м.Донецьк (далі по тексту - ТОВ "ВКФ"Енергорада") до товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" м.Донецьк (далі по тексту - ТОВ "Донспецмонтаж") про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 15 153грн. 60 коп. - задоволені повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішенням, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зауважує, що оскільки сторони не узгодили строк оплати поставленого за видатковими накладними товару, а позивач не скористався правом вимоги, передбаченим ч.2 ст.530 ЦК України, тому у відповідача не настало обов’язку оплати заявленої до стягнення заборгованості.

Крім того, в наданих позивачем листах від 05.02.2009 року та 24.09.2009 року з вимогою сплатити заборгованість, відсутні підписи уповноважених представників відповідача, а вказані в зазначених листах Паховська та Головалева у якості осіб, що одержали ці листи, на підприємстві відповідача не працюють. Також відповідач зазначив, що він згоден з наявною заборгованістю перед позивачем, однак останнім не надано суду належних доказів відправки вимоги поштовою кореспонденцією відповідачу.

Представник позивача під час судового засідання просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а доводи, на які посилається відповідач - безпідставними.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ВКФ"Енергорада", у період з 23.03.2008р. по 21.04.2008р., на підставі рахунків-фактур №500 від 14.03.2008 року, №637 від 07.04.2008 року (а.с.10-11) та за видатковими накладними №430 від 21.04.2008 року, №430/1 від 21.04.2008 року, №293 від 25.03.008 року (а.с.18-20) поставив, а ТОВ "Донспецмонтаж" отримав товар господарсько-виробничого призначення, а саме: кабельно-провідникову продукцію, труби із кріпленням ПВХ, коробки з'єднувальні (далі по тексту - товар) на загальну суму 22 653грн. 60коп., що підтверджується підписами його представників на вказаних накладних та довіреностями: серії ЯПВ№035890 від 16.04.2008р., серії ЯПВ№035813 від 25.03.2008 року (а.с.12-15).

Відповідачем у добровільному порядку частково був оплачений поставлений товар на загальну суму 7 500 грн.00 коп., що підтверджується банківською випискою від 07.10.2009 року (а.с.16-17)., у зв’язку з чим за останнім виникла заборгованість у сумі 15 153грн. 60коп.

Позивачем відповідачу були направлені листи від 05.02.2009 року та від 24.09.2009 року (а.с.21,22) з вимогою оплатити наявну заборгованість за поставлений товар у розмірі 15 153грн. 60коп.

Відповіді на вищевказані листи відповідач не надав.

За умовами того, що відповідач свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманої продукції у встановлені строки не виконав, ТОВ "ВКФ"Енергорада" звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 15 153грн. 60 коп., які рішенням від 01.12.2009 року задоволені у повному обсязі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки тому спірні відносини, регулюються згідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України).

Згідно зі ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 15 153грн. 60 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за видатковими накладними №430 від 21.04.2008 року, №430/1 від 21.04.2008 року, №293 від 25.03.008 року (а.с.18-20) поставив відповідачу товар на загальну суму 22 653грн. 60коп., а останній його отримав, що підтверджується підписами його представників на вказаних накладних та довіреностями (а.с.12-15).

Розглянувши спірні правовідносини сторін по справі, апеляційний суд вважає, що дії позивача та відповідача по справі свідчать про волевиявлення сторін до вчинення правочину поставки продукції на суму 22653грн.60 коп.

Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст. ст. 610, 612 ЦК).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість, в даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, строк (термін) виконання відповідачем грошового обов’язку на користь позивача у справі, з огляду на характер зобов’язань, що виникли між сторонами з приводу поставки, не уявляється можливим , оскільки між сторонами відсутні будь-які письмові угоди щодо визначення умов оплати поставленого товару.

Положення ч. 2 ст. 530 ЦК України зазначають, що у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, момент виникнення у позивача права вимоги оплатити вартість поставленого товару та відповідно кореспондуючого з ним обов’язку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначаються моментом пред’явлення вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив поставлену продукцію частково у розмірі 7500 грн.00 коп., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 15 153грн. 60 коп.

Листами від 05.02.2009 року та від 24.09.2009 року (а.с.21,22) позивач направив відповідачу вимогу оплатити наявну заборгованість.

Проте суд першої інстанції помилково дійшов висновку, визнавши вищевказані листи, в розумінні ст.530 ЦК України,належною та законною вимогою позивача про виконання відповідачем свого зобов’язання щодо оплати отриманого товару з огляду на наступне.

Позивачем не доведено факту пред'явлення вимоги про оплату боргу за поставлений товар, оскільки позивач не подав доказів направлення (вручення) листів від 05.02.2009 року та від 24.09.2009 року (на які він посилається як на доказ пред'явлення вимоги) на адресу відповідача (в матеріалах справи докази направлення зазначених листів на адресу відповідача відсутні).

Що стосується заяви позивача про те, що вищевказані листи були передані працівникам відповідача, і це свідчить про вручення останньому вимоги, то вони судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки представник відповідача як в суді першої, так і апеляційної інстанції неодноразово заявляв, що працівники з такими прізвищами на підприємстві відповідача не працюють, що також підтверджується довідкою, виданою останнім.

Інших доводів про те, що дані вимоги були вручені представникам відповідача в матеріалах справи відсутні. Не надано таких доказів як суду першої, так і апеляційної інстанції.

На підставі вищенаведеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доказів звернення до відповідача з вимогою в порядку ст. 530 ЦК України позивачем суду надано не було, а відтак позивачем у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України не доведено з допомогою належних та допустимих доказів виникнення у відповідача грошового обов’язку з приводу оплати поставленого товару, тобто не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на оплату вартості юридичних послуг в сумі 2 515грн. 36коп. відповідно до договору №724/01 про надання юридичних послуг від 21.09.2009 року, укладеного між позивачем та об'єднанням "Консалтингова група "Грата", у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача юридичних послуг у сумі 2 515грн. 36коп., оскільки вони не є послугами адвоката, які в силу ст.44 ГПК України, входять до складу судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанція скасовує рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2009 року по справі №6/297 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні істотних обставин справи.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на позивача.

          Керуючись ст. ст. 33,34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" м.Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2009 року по справі №6/297 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергорада" м.Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" м.Донецьк про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 15 153грн. 60 коп.- скасувати.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 15 153грн. 60 коп. - відмовити.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2009 року по справі №6/297 щодо відмови в стягненні витрат на оплату юридичних послуг - залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергорада" (місцезнаходження: 83122 м.Донецьк, вул.Куйбишева, буд.227, кв.82; для листув.: 83086 м.Донецьк, пр-т.Лагутенко,13, ЄДРПОУ 33956381) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" (83023 м.Донецьк, вул.Харітонова, буд.2, ЄДРПОУ 30871714) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 76грн.00 коп.

Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 ГПК України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.

Головуючий          

Судді:          

Надруковано: 5 прим. 1 - позивачу; 2. відповідачу ; 3 у справу; 4 ДАГС; 5.ГСДО