Постанова № 76808515, 18.09.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/3470/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар Конецька Д.Г.

позивач акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

відповідач ОСОБА_1

апеляційна скарга акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 липня 2018 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Смотрицький В. Г.

встановив:

В квітні 2018 року акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – АТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь борг за кредитним договором в сумі 8 576 доларів США 40 центів, який складається з боргу за відсотками в сумі 5 387 доларів США 8 центів та пені 3 189 доларів США 32 центи.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 липня 2018 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Укрсоцбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, за змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, N 14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи 18 квітня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого являється АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 87.

Відповідно до умов вказаного договору банк надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в сумі 19 500 доларів США зі сплатою 14 відсотків річних з кінцевим терміном повернення заборгованості не пізніше 17 квітня 2010 року (а.с.5-9).

З заяви про уточнення позовних вимог та доданого до неї розрахунку вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за період з 17 квітня 2010 року по 17 квітня 2013 року в сумі 5 387 доларів США 8 центів та пеню за період з 17 квітня 2012 року по 17 квітня 2013 року в сумі 3 189 доларів США 32 центи (а.с.53-59).

19 червня 2018 року представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с.42-43).

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була направлена до суду поштою 3 квітня 2018 року (а.с.24).

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в позові про стягнення відсотків за період з 18 квітня 2010 року по 17 квітня 2013 року в сумі 5 382 доларів США 30 центів у зв’язку з пропуском загального строку позовної давності.

Суд першої інстанції не врахував правову позицію, яку ОСОБА_4 Верховного Суду виклала в своїх постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц та від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вказану правову позицію нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору, тобто після 17 квітня 2010 року, є неправомірним.

В позові про стягнення відсотків за період з 18 квітня 2010 року по 17 квітня 2013 року в сумі 5 382 доларів США 30 центів слід відмовити за безпідставністю.

При цьому суд враховує, що строк дії договору закінчився 17 квітня 2010 року, а тому з 18 квітня 2010 року банк втратив право на нарахування відсотків.

Отже, суд першої інстанції правильно відмовив в позові про стягнення відсотків в сумі 4 долара США 78 центів, які були нараховані за один день, а саме за 17 квітня 2010 року, у зв’язку з пропуском строку позовної давності та помилково відмовив в позові про стягнення відсотків за період з 18 квітня 2010 року по 17 квітня 2013 року в сумі 5 382 доларів США 30 центів (5 387,8-4,78=5382,30) з зазначених підстав.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в позові про стягнення пені у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Вимога про стягнення з відповідача пені за період з 17 квітня 2012 року по 17 квітня 2013 року в сумі 3 189 доларів США 32 центи пред’явлена банком до суду поза межами річного строку позовної давності, встановленого частиною 2 статті 258 ЦК України, а тому суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні цієї позовної вимоги у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Пред’являючи вказану вище позовну вимогу позивач також не врахував, що відповідно до положень статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як вбачається з матеріалів справи позивач пропустив загальний строк позовної давності передбачений статтею 257 ЦК України щодо основної вимоги про стягнення боргу за кредитом, який сплив 18 квітня 2013 року.

Отже, ухвалюючи рішення в частині відмови в позові акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за процентами за період з 17 квітня 2010 року по 17 квітня 2013 року в сумі 5 387 доларів США 8 центів суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду в цій частині слід змінити.

З мотивувальної частини рішення слід виключити висновок суду про те, що в позові акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення процентів за кредитним договором за період з 18 квітня 2010 року по 17 квітня 2013 року в сумі 5 382 доларів США 30 центів слід відмовити у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Мотивувальну частину рішення слід доповнити висновком про те, що в позові акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення процентів за кредитним договором за період з 18 квітня 2010 року по 17 квітня 2013 року в сумі 5 382 доларів США 30 центів слід відмовити за безпідставністю.

В решті рішення слід залишити без змін.

Апеляційний суд вважає безпідставними аргументи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги позивача про стягнення відсотків підлягають задоволенню за останні три роки.

Такі аргументи апеляційної скарги спростовуються обставинами, які зазначені вище.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 липня 2018 року задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 липня 2018 року в частині відмови в позові акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення процентів за кредитним договором за період з 18 квітня 2010 року по 17 квітня 2013 року в сумі 5 382 доларів США 30 центів змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що в позові акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення процентів за кредитним договором за період з 18 квітня 2010 року по 17 квітня 2013 року в сумі 5 382 доларів США 30 центів слід відмовити у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Доповнити мотивувальну частину рішення висновком про те, що в позові акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення процентів за кредитним договором за період з 18 квітня 2010 року по 17 квітня 2013 року в сумі 5 382 доларів США 30 центів слід відмовити за безпідставністю.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови 20 вересня 2018 року.

Головуючий О.О. Одинак

Судді: М.І. Кулянда

ОСОБА_5