Ухвала суду № 76807903, 25.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/636/18 Справа № 710/1369/16-к Категорія: ч. 2 ст. 125 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

потерпілої ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 31 травня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого шліфувальником ТОВ «Оріон-Гласс», раніше не судимого,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.

Прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 4 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Даним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 08.09.2016 близько 08 год. 05 хв., знаходячись в м. Шпола Черкаської області, а саме на подвір’ї домоволодіння, яке розташоване по вулиці Ушакова, 73, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_9 численні удари кулаками обох рук в область тулуба та два удари ногою по ногам останньої, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді рани п’ятого пальця правої кисті, синця повік лівого ока із крововиливом його білкової оболонки, які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 05-6-01-/351 від 13.09.2016 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я та синці із саднами на поверхні верхніх кінцівок та синці нижніх кінцівок, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через його необґрунтованість, передчасність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.

На думку сторони захисту, в судовому засіданні винуватість ОСОБА_7 не була доведена, а обвинувальний вирок суду ґрунтується на припущеннях.

Зазначає, що судом не враховано показання обвинуваченого ОСОБА_7, які він дав суду першої інстанції, про те, що сварку вчинила його колишня дружина – потерпіла ОСОБА_9, а він стояв поряд із сином ОСОБА_11, не вступав в конфлікт з останньою та не наносив їй тілесні ушкодження. При цьому, потерпіла кидалась з кулаками на ОСОБА_11, який мав з нею фізичний контакт, обзивала їх обох нецензурними словами та розмахувала руками. Зрозумівши, що мирної розмови не відбудеться, вони покинули помешкання ОСОБА_9

Вказує, що потерпіла жодного разу не зверталась за допомогою до лікаря та не понесла матеріальних витрат на лікування, тому, на думку сторони захисту, задоволення її прозовних вимог в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, є безпідставним.

Звертає увагу на те, що в ході судового розгляду не було встановлено хто конкретно і які тілесні ушкодження заподіяв потерпілій ОСОБА_9, в тому числі щодо яких тілесних ушкоджень у неї відсутні претензії, про що свідчить подана нею письмова заява.

На апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 потерпілою ОСОБА_9 подано заперечення, які зводяться до законності та обгрунтованості вироку суду першої інстанції та безпідставності апеляційних вимог сторони захисту.

Розгляд кримінального провадження проводиться в режимі відеоконференції зі Полянським районним судом Черкаської області за участю обвинуваченого ОСОБА_7, його захисника – адвоката ОСОБА_8, потерпілої ОСОБА_9 та її представника – адвоката ОСОБА_10

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_8 в підтримку внесеної апеляційної скарги, потерпілої ОСОБА_9 та її представника – адвоката ОСОБА_10 про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог сторони захисту, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, вказаних вимог процесуального закону суд першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню належним чином дотримався..

Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні доказів, яким суд дав правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, судом першої інстанції кваліфіковано вірно.

Так, в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 заперечивши свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину, показав, що потерпіла ОСОБА_9 є його колишньою дружиною. 08.09.2016, коли він перебував за місцем свого проживання, до нього прийшов його син ОСОБА_11, який запропонував поїхати до ОСОБА_9 щоб поспілкуватися з приводу онука. Прийнявши таку пропозицію, вони вдвох поїхали за місцем проживання ОСОБА_9, зокрема за адресою: м. Шпола Черкаської області, вул. Ушакова, 73. По приїзду до домоволодіння потерпілої, ОСОБА_11 спілкувався з останньою та казав, щоб вона не підходила до онука у садочку. Стверджує, що він особисто не спілкувався з ОСОБА_9 через те, що остання раніше постійно вчиняла сваркми та викликала поліцію і не наносив їй будь-яких ударів, тому об’єктивно не міг заподіяти легкі тілесні ушкодження. При цьому, не виключає можливості фізичного доторкання ОСОБА_11 до потерпілої в ході їх спільної розмови. Вважає, що ОСОБА_9 дійсно була побита 08.09.2016 і свідомо не вказує на винувату особу, а, з метою помсти, неправдиво вказує на нього.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України за обставин наведених у вироку суду першої інстанції, його винуватість підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, перевіреними судом першої інстанції в їх сукупності та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_9, які вона дала суду першої інстанції, про те, що 08.09.2016 близько 08 год., коли вона перебувала на подвір’ї власного домоволодіння, розташованого по вулиці Ушакова, 73 в м. Шпола, до неї прийшли колишній чоловік ОСОБА_7 та син ОСОБА_11, з якими у неї виник словесний конфлікт. Зокрема, їй було пред’явлено претензії з приводу того, що вона при спілкуванні з малолітньою онукою негативно висловлюється, чим свідомо створює у дитини погане враження щодо них. В ході словесного конфлікту ОСОБА_11 шарпнув її за одяг, вимагаючи припинити подальше спілкування з його дочкою. Надалі, ОСОБА_7 вдарив її кулаком по обличчю, по тілу, а потім почав бити її ногами та говорити, що «тобі поліція не допоможе». В результаті побиття вона отримала травму пальця правої кисті, ситнці верхніх та нижніх кінцівок, синець повік лівого ока. Крім того, зазначила про те, що в ході конфлікту була присутня її донька, яка почувши крики у дворі, вибігла на подвір’я та, побачивши побиття, викликала поліцію. Також, ОСОБА_9 зазначила, що ОСОБА_7 неодноразово бив її і погрожував фізичною розправою в майбутньому, хизуючись своєю безкараністю.

На думку потерпілої, неправомірними діями обвинуваченого їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 10 000 грн., оскільки внаслідок побоїв вона перенесла значний фізичний біль, емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження гідності, тривоги та страхом за своє життя. В неї з’явились негативні психосоматичні та психоемоційні зміни, зокрема: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, реакція замикання, фіксованість, негативні переживання, насторога, невпевненість у собі, тривога з приводу майбутнього.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_12 показала, що протерпіла ОСОБА_9 є її матір’ю, а обвинувачений ОСОБА_7 – батько. 08.09.2016 близько 08 ранку вона знаходилась в будинку за місцем проживання ОСОБА_9, який розташований по вул. Ушакова, 73 в м. Шпола, де збирала свою малолітню доньку ОСОБА_13 у садочок. Почувши крики у дворі, вона вибігла з будинку і побачила, що ОСОБА_7 б’є ОСОБА_9 руками та ногами. В подальшому, вона викликала працівників поліції.

В ході слідчого експерименту, проведеного 09.12.2016 за участю свідка ОСОБА_12, остання, в присутності слідчого та понятих, розповіла та показала, як саме 08.09.2016 близько 08 год. ОСОБА_7 наносив удари потерпілій ОСОБА_9

Обставини проведення слідчого експерименту 09.12.2016 підтвердив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_14, зазначивши про те, що він був залучений в якості понятого при проведенні слідчого експерименту і бачив, як свідок ОСОБА_12 показувала механізм нанесення побоїв потерпілій ОСОБА_9

Як вбачається з показань малолітнього свідка ОСОБА_13, даних нею суду першої інстанції в присутності педагога, про те, що через вікно будинку вона спостерігала за тим, як дідусь бив бабусю. При цьому, уточнила, що того дня дідусь загнав бабусю у куток

Свідок ОСОБА_11 суду першої інстанції показав, що є сином обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_9 Після розлучення у батьків склалися неприязні відносини. 08.09.2016 близько 08 год. він разом з ОСОБА_7 прибули за місцем проживання ОСОБА_9, зокрема до будинку, розташованого за адресою: вул. Ушакова, 73, м. Шпола. Вони прийшли до ОСОБА_9 для того, щоб повідомити їй, щоб вона не ходила в садочок та не налаштовувала ОСОБА_13 проти нього, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 Він розмовляв з потерпілою в присутності ОСОБА_7, а потім поїхав по справах.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-6-01/351 від 13.09.2016, ОСОБА_9 спричинені наступні тілесні ушкодження: рана 5-го пальця правої кісті та синець повік лівого ока із крововиливом його білкової оболонки, які відносяться до категорії легких, що спричинили короткотривалий розлад здоров’я; синці із саднами на поверхні верхніх кінцівок та синці нижніх кінцівок, які спричинили короткотривалий розлад здорова’я і відносяться до категорії легких. Дані ушкодження виникли від дії тупого твердого (тупих твердих) предмета (предметів) і могли бути спричинені за механізмом, який потерпіла повідомила під час огляду, за давністю спричинення можуть відповідати часу події.

Наведені вище докази, які були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що інкримінованого правопорушення він не вчиняв і тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 не наносив.

На думку колегії суддів, зазначені твердження обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_8 об’єктивно не підтверджені та не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, а тому розцінюються як намагання обрати такий спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Підстав вважати, що докази, покладені судом в основу обвинувального вироку, не відповідають ст.ст. 85 та 86 КК України в частині їх відповідності критеріям належності та допустимості, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не здобуто.

Посилання сторони захисту про можливість отримання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_9 внаслідок взаємодії з ОСОБА_11 або іншими особами, є недоречними та спростовуються, зокрема показаннями допитаних судом першої інстанції потерпілої ОСОБА_9, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, даними слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_12 та висновками судово-медичної експертизи № 05-6-01/351 від 13.09.2016 про наявні тілесні ушкодження у потерпілої і можливість їх спричинення за повідомленим потерпілою механізмом.

Зокрема, колегія суддів приймає до уваги, що факт перебування ОСОБА_7 за місцем проживання в період встановлений судом першої інстанції не оспорюється стороною захисту і підтверджується, окрім іншого, показаннями свідка ОСОБА_11 Наявність у потерпілої ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я встановлена висновком судово-медичної експертизи № 05-6-01/351 від 13.09.2016. При цьому, показання потерпілої ОСОБА_9 щодо механізму та способу нанесення їй тілесних ушкоджень саме обвинуваченим ОСОБА_7, цілком узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_12 та малолітнього свідка ОСОБА_13 Крім того, згідно завзначеного вище висновку експертизи, виявлені у ОСОБА_9 тілесні ушкодження могли бути спричинені за механізмом, який остання повідомила під час огляду і за давністю спричинення можуть відповідати часу події.

Колегією суддів не встановлено будь-якої зацікавленості, зокрема у свідка ОСОБА_12 – очевидця події, у вирішенні провадження, оскільки остання являється рідною донькою, як потерпілої ОСОБА_9 так і обвинуваченого ОСОБА_7 При цьому, свідок суду першої інстанції зазначила про наявність у неї нормальних стосунків з батьками та відсутність причин оговорювати будь-кого з них.

Щодо посилання сторони захисту на те, що судом не встановлено хто конкретно і які тілесні ушкодження заподіяв потерпілій ОСОБА_9, з урахуванням її письмової заяви про відсутність претензій до ОСОБА_11, то колегія суддів виходить з того, що вказана заява потерпілої ОСОБА_9 була предметом оцінки судом першої інстанції.

Зокрема, в судовому засіданні на запитання захисника ОСОБА_8 потерпіла пояснила, що будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 їй не наносив, а лише «шарпанув» за одяг, у зв’язку з чим нею написана заява про відсутність до нього претензій матеріального чи морального характеру. Про факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ОСОБА_9 не вказувала і свідок ОСОБА_12

Не приймаються до уваги і твердження апелянта про те, що сварку вчинила потерпіла ОСОБА_9, яка кидалась з кулаками на ОСОБА_11, обзивалась нецензурними словами та розмахувала руками, оскільки потерпіла ОСОБА_9 перебувала на подвір’ї власного домоволодіння, куди прийшли ОСОБА_11 та ОСОБА_7, а факт нанесення будь-яких тілесних ушкоджень потерпілою останнім об’єктивними доказами не підтверджений, в тому числі показаннями свідка ОСОБА_11 Тому підстави наносити потерпілій тілесні ушкодження, в тому числі з метою самозахисту, у обвинуваченого ОСОБА_7 були відсутні.

Покарання суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7, виходячи з вимог ст.ст. 50, 65 КК України та правових позицій викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з врахуванням ступіня тяжкості вчиненого ним злочину, який, згідно приписів ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості даних про особу винуватого, який по місцю проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце роботи, на спеціальних обліках не перебуває, при невстановленні обставин, що пом’якшують його покарання та відсутності обставин, що його обтяжують, і обґрунтовано, за відсутності тяжких наслідків вчиненого, прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_7 при призначенні покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України.

З врахуванням зазначених вище обставин в їх сукупності, на думку колегії суддів, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7, відповідає загальним засадам призначення покарання та його меті.

Щодо заявленого потерпілою ОСОБА_9 цивільного позову, то колегія суддів виходить з того, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст. 129 КПК України ухвалюючи вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, в тому числі, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.3, 9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно заявленого потерпілою ОСОБА_9 цивільного позову, в порядку ст. 128 КПК України, вона порушує питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 10 000 грн. спричиненої моральної шкоди.

Колегія суддів цілком погоджується з частковим задоволенням судом першої інстанції цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди в сумі 4 000 грн., вважаючи його таким, що відповідає критеріям розумності і справедливості, оскільки останній внаслідок заподіяних обвинуваченим ОСОБА_7 тілесних ушкоджень було завдано моральних страждань, які полягали у душевних стражданнях з приводу приниження, фізичного болю, погіршення стану здоров’я, що, в сукупності, призвело до втрати нормальної працездатності та душевного спокою.

Посилання сторони захисту на не заподіяння потерпілій моральних страждань, оскільки вона не зверталась за допомогою лікаря, колегія суддів визнає неспроможними, такими, що не узгоджуються зі встановленими фактичними обставинами провадження та суперечать ст.ст. 23, 1167 ЦК України та постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що той факт, що потерпіла не зверталась за медичною допомогою внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, які підтверджені матеріалами провадження, не свідчить про відсутність підстав для відшкодування заподіяної незаконними діями обвинуваченого моральної шкоди.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що вирок суду є обґрунтованим і законним, будь-яких, передбачених ст. 409 КПК України підстав для його скасування чи зміни, при перевірці справи в апеляційному порядку, не виявлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п 1 ч.1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 31 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.

Головуючий :

Судді :