Постанова № 76807181, 27.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

27 вересня 2018 року

ОСОБА_1

справа № 644/8320/17

провадження № 22-ц/790/4567/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2,

відповідач: ОСОБА_3

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, постановлене 12 червня 2018 року, під головуванням судді Бабенко Ю.П., в залі суду в місті ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що 11.06.2016 року о 15.20 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 на перехресті нерівнозначних доріг вул.І.Камишева та пр.Л.Ландау, рухаючись по другорядній дорозі вул.І.Камишева, виїжджаючи на пр.Л.Ландау в бік пр.Ювілейного не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз». Але у зазначений діючим законодавством тремін, виплату матеріальної шкоди по страховому полісу ПрАТ «Європейський страховий союз» так і не здійснив, відповідач також відмовився відшкодовувати завдану шкоду, тому позивач вимушена була звернутися до суду з вказаним позовом.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 80 389 грн. 62 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що між ОСОБА_3 та СК ПрАТ «Європейський Страховий Союз» укладено поліс № АЕ № 8185342 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Даним полісом забезпечений транспортний засіб автомобіль «Volkswagen Passat» н.з. АХ 37 22 ВВ та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн. Звертає увагу суду на те, що непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові. Таким чином, в ході розгляду справи позивачем не пред’являються вимоги до страхової компанії ПРАТ «Європейський Страховий Союз», а тому відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП 80 389, 63 грн. задоволенню не підлягають.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 вказує на те, що позивач неодноразово звертався до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» про здійснення виплати, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, а саме: копії листів та претензія з вимогою здійснити виплату – відповіді ні на листи ні на претензії не отримано. Зазначає, що у зв’язку з тим, що ПрАТ «Європейській Страховий союз» з 2016 року і по теперішній час призупинило господарську діяльність і не здійснює регламентних виплат страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач звернулася з позовом про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи – ОСОБА_3

Також вказує на те, що у лютому 2018 року позивачу стало відомо, що: МТСБУ розпочинає врегулювання страхових випадків за зобов’язаннями ПрАТ «Європейський страховий союз». Відшкодування за невиконаними зобов’язаннями страховика відбуватиметься в межах залишку коштів страховика у фондах МТСБУ та згідно п.З Порядку повернення гарантійних внесків страховиків до фонду захисту потерпілих у ДТП шляхом врегулювання страхових випадків. Загальний розмір відшкодувань потерпілим, заявлених до МТСБУ, склав близько 30 млн. грн. Оскільки наявних в МТСБУ коштів у вигляді гарантійних внесків СК "Європейський страховий союз" недостатньо для задоволення вимог потерпілих у повному обсязі, Президія МТСБУ визначила граничні суми виплати, в межах яких МТСБУ може на цьому етапі задовольнити вимоги потерпілих. Розрахунок граничних сум відбувався на основі кількості поданих звернень, заявленої суми збитків та суми коштів страховика у ФЗП. Гранична сума виплати визначена у розмірі 6 тис. грн. на одну потерпілу особу. Ця суму аж ніяк не покриває завдану у разі ДТП майнову шкоду, яка складає 79 093,69 грн. у зв’язку з чим, позивач звернулась з позовом про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи.

У відповіді на відзив ОСОБА_3 звертає увагу суду на те, що непред’явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до завдавала шкоди у відповідному розмірі. Зазначає, що такі висновки кореспондуються з висновками, викладеними у Постанові ОСОБА_5 Верховного Суду № 755/18006/15-ц.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем абсолютним і позивач мав право обрати спосіб захисту порушеного права, зокрема, звернувшись з позовом до відповідача, вина якого у настанні ДТП встановлена.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що суб’єктом, який має задовольнити вимогу позивача є саме завдавач шкоди – відповідач.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.06.2016 року о 15.20 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 на перехресті нерівнозначних доріг вул.І.Камишева та пр.Л.Ландау, рухаючись по другорядній дорозі вул.І.Камишева, виїжджаючи на пр.Л.Ландау в бік пр.Ювілейного не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення.

ОСОБА_3 порушив п.16.11 Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та заподіяна матеріальна шкода.

Постановою Московського районного суду м.Харкова від 15.08.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП.

Матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_2, в результаті його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди складає 79 093 грн. 69 коп. Викладене підтверджується звітом дослідження спеціаліста-автотоварознавця №316/2016 від 17.08.2016 року, протоколом огляду транспортного засобу від 15.06.2016 року з фототаблицею до нього, ремонтною калькуляцією №316/2016 від 17.08.2016 року (а.с.25-30).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз», що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8185342 від 27.05.2016 року.

13.06.2016 року позивач зверталася до страхувальника ПрАТ «Європейський страховий союз» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 11.06.2016 року

Листом від 19.09.2016 року ПрАТ «Європейський страховий союз» повідомив позивачу, що розмір страхового відшкодування згідно полісу №АЕ/8185342 від 27.05.2016 року за вирахуванням суми податку на додану вартість та франшизи 2 000 грн. складає 61 274 грн. 95 коп.

26.10.2017 року ОСОБА_2 зверталася до ПрАТ «Європейський страховий союз» з листом з вимогою про проведення виплати страхової компенсації за нанесення матеріальної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 11.06.2016 року. Із вказаної претензії також вбачається, що позивач 13.06.2016 року подала до ПрАТ «Європейський страховий союз» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, проте станом на 08.09.2017 року страхова компенсація їй не виплачена.

Крім того, 07.11.2017 року позивач ОСОБА_2 зверталась до відповідача ОСОБА_3 з листом з вимогою про добровільне відшкодування відповідачем спричинених позивачу збитків у розмірі 79 093 грн. 69 коп. у зв’язку з тим, що ПрАТ «Європейський страховий союз» не здійснив позивачу страхову виплату.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов'язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Так, підпункт 33.1.4 (до набрання чинності Законом № 3045-VI від 17 лютого 2011 року - підпункт 33.1.2) пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов'язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1 статті 38 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інститутустрахування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Такі висновки відповідають постанові ОСОБА_5 Верховного Суду № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, який заперечував проти відшкодування, оскільки вважав, що саме на страховика відповідача покладений відповідний обов’язок у межах суми страхового відшкодування.

Позивач вказує, що звертався до страховика з листом, який містить вимогу про добровільне відшкодування збитків.

Між тим, позивач не отримував відмови у виплаті такого відшкодування, тому зазначені обставини висновків суду не спростовують.

Позивач вказує, що з 2016 року і по теперішній час ПрАТ «Європейський Страховий Союз» призупинило господарську діяльність і не здійснює регламентних виплат.

Водночас, згідно п 20.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки по договорах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки, для виконання яких у страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами МТСБУ.

Пунктом 41.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно п. 51.7 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов'язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 1.3 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, бюро за рахунок коштів захисту потерпілих відшкодовує шкоду, на умовах встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Встановлено, що МТСБУ розпочало врегулювання страхових випадків за зобов’язаннями ПрАТ «Європейський страховний союз». Відшкодування за невиконаними зобов’язаннями страховика відбувається згідно п. 3 Порядку повернення гарантійних внесків страховиків до фонду захисту потерпілих у ДТП шляхом врегулювання страхових випадків.

Так, рішенням Президії МТСБУ від 22 березня 2018 року затверджено граничну суму виплати потерпілим за договорами ОСЦПВ, укладеними з СК «Європейській страховний союз». Рішення про виплату прийняте відповідно до Положення про порядок виплат потерпілим за зобов’язаннями колишніх членій МТСБУ, по відношенню до яких не здійснюються процедури ліквідації (банкрутства) за рахунок залишку їх базових гарантійних внесків у фонді захисту потерпілих (ФЗП), затверджене Президією МТСБУ у лютому 2017 року. Президія МТСБУ визначила гранічні суми виплати, в межах яких МТСБУ може на першому етапі задовольнити вимоги потерпілих. Гранична сума виплати визначена у розмірі 6000 грн. Між тим, потерпілі, чиї звернення буде задоволено частково – зможуть в подальшому звернутись до МТСБУ та отримати повну суму відшкодування після завершення процедури банкруцтва та/або ліквідації СК «Європейський страховний союз».

Отже, діючим законодавством, рішеннями МТСБУ врегульований порядок отримання відшкодування потерпілим шкоди, спричиненої особою, що застрахувала свою цивільну відповідальність, навіть у разі ліквідації та/або банкруцтва страховика.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим, а тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволенні позову.

Частиною 1 ст. 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.2, 376, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п.1, 390 ч.1 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 червня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий – Н.П.Пилипчук

Судді – С.С. Кругова

ОСОБА_6