Рішення № 7680685, 19.01.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" січня 2010 р.Справа № 5/1581

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Туйчев В.Г. - дов. від 18.01.10р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АРДА" (м. Дніпропетровськ)

до Дочірнього підприємства "Торговий дім "Житомирхліб" Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" (м. Житомир)

про стягнення 7177,57 грн.

Спір розглядається в більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 7177,57 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №510-G від 02.10.07р., з яких 5010,22 грн. - сума основного боргу, 1238,48 грн. - пеня, 160,19 грн. - 3% річних та 768,67 грн. - інфляційні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір поставки №510-G від 02.10.07р., розрахунок суми позову, видаткові накладні, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.07р. між сторонами був укладений договір поставки №510-G від 02.10.07р. (а.с. 7-8), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується передавати у власність відповідача (покупця) товар, а відповідач зобов'язаний приймати даний товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент та кількість товару, що поставляється, зазначається у накладних/специфікаціях.

Згідно з п. 3.2 зазначеного договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 21 календарного дня з дати її поставки, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником всіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 6394,76 грн., що підтверджується видатковими накладними №82522088, №82422088 від 22.08.08р. (а.с.15).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 5010,22 грн., про що свідчить розрахунок суми боргу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Як передбачено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 5010,22 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідач на свою користь 1238,48 грн. пені, 160,19 грн. 3% річних та 768,67 грн. інфляційних.

Відповідно до п.5.5 договору, у випадку порушення покупцем строків, визначених п.3.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення покупцем строків, вказаних в п.3.2 договору, нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня і штраф є штрафними санкціями, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд приходить до висновку, що пеня, інфляційні та 3% річних нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Торговий дім "Житомирхліб" Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб", 10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки, 33, код ЄДРПОУ 32520095

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арда", 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 32232867

- 5010,22 грн. - основного боргу;

- 1238,48 грн. - пені;

- 160,19 грн. - 3% річних;

- 768,67 грн. інфляційних;

- 102,00 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його прийняття.

СуддяБрагіна Я.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу