Рішення № 7680573, 22.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.10 р.                     Справа № 26/162                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталі-Сервіс”, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Содетель”, м.Донецьк

Про стягнення 24 720 грн. 98 коп.

Суддя Нестеренко Ю.С.

В засіданні суду брали участь

Представники:

Від позивача: Гаврилко О.В., директор

Від відповідача: Кірячок І.О. на підставі довіреності

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Наталі-Сервіс”, м. Донецьк (далі – позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Содетель”, м.Донецьк (далі- відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 15676,13 грн., 3% річних у розмірі 1335,01 грн., інфляційних витрати у розмірі 7709,84 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором №04/01-045 від 04.01.2007р. щодо оплати поставленої продукції в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.

В процесі розгляду справи позивач зменшив суму позовних вимог у зв”язку з частковим погашення відповідачем заборгованості та просив стягнути з відповідача основну суму боргу в сумі 14400,00 грн., інфляційні у сумі 7709,84 грн., 3% річних у сумі 1335,01 грн.

В порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №01-21/01-2010 від 21.01.2010р. змінив підставу позову та просив стягнути заборгованість за поставлений товар у розмірі 14400,00 грн., на підставі видаткових накладних №РН-0000006 від 10.01.2007р., №РН-0000021 від 16.01.2007р., №РН-0000028 від 20.01.2007р., інфляційні у сумі 502,13 грн., 3% річних у сумі 224,88 грн.

Отже, судом прийняті до розгляду позовні вимоги з урахуванням вищенаведених заяв.

Відповідач підтвердив здійснення позивачем поставки товару на його користь за видатковими накладними №РН-0000021 від 16.01.2007р. на суму 367,99 грн., №РН-0000028 від 20.01.2007р. на суму 908,14 грн., однак проти отримання товару за накладної №РН-0000006 від 10.01.2007р.на суму 14400грн. заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Позивач за усною домовленістю з відповідачем поставив останньому товар за видатковими накладними №РН-0000006 від 10.01.2007р., №РН-0000021 від 16.01.2007р., №РН-0000028 від 20.01.2007р. на загальну суму 15676,13 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи в зазначених накладних, печаткою підприємства та довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМЮ №490871 від 10.01.2007р. від позивача.

За приписами ч.1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов’язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов’язки.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару на спірну суму.

Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до ч.1 ст 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем були виписані наступні рахунки-фактури №СФ-0000041 від 19.01.2007р., №СФ-0000033 від 10.01.2007р., №СФ-0000036 від 10.01.2007р. для оплати відповідачем, проте доказів отримання відповідачем зазначених рахунків позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, позивачем надано до суду копії відповідних податкових накладних, у яких є посилання на вищевказані рахунки.

За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Враховуючи, що сторонами не визначено термін виконання відповідачем свого обов’язку щодо оплати вартості поставленого товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст.530 ЦК України.

Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про оплату суми боргу №06/05 від 06.05.2009р., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії опису вкладення кореспонденції та фіскальний чек. Одночасно, 06.05.2009р. позивачем разом з вимогою про оплату було надіслано відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000041 від 19.01.2007р., №СФ-0000033 від 10.01.2007р., №СФ-0000036 від 10.01.2007р. для оплати.

Отже, відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 16.05.09р. включно.

Зазначена вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Проте в процесі розгляду справи відповідачем було частково погашено суму боргу у розмірі 1276,13 грн. про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка.

Таким чином, у зв”язку з частковим погашенням боргу, суд вважає за необхідне припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1276,13 грн.

Решта поставленого товару відповідачем сплачена не була у зв’язку з чим за останнім виникла заборгованість у сумі 14400,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 14400,00 грн. не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 14400,00 грн. підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталі-Сервіс”, м.Донецьк, суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача з того приводу, що ним не отримувався товар за видатковою накладною №РН-0000006 від 10.01.2007р. на суму 14400,00 грн. судом до уваги не приймаються, оскільки на даній накладній стоїть підпис уповноваженого представника та печатка підприємства відповідача. Крім того, в матеріалах справи наявна довіреність відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМЮ №490871 від 10.01.2007р. від позивача, яка видана саме 10.01.2007р. Відсутність у відповідача спірної видаткової накладної та податкової накладної не є підтвердженням того, що він не отримував товар.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та технічної експертиз спірних документів, то суд відмовляє у їх задоволенні через недоцільність.

За приписом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем було нараховано та пред’явлено до стягнення інфляційні в сумі 502,13 грн. (з 13.05.2009р. по 19.11.2009р.) та три проценти річних в сумі 224,88 грн. ( з 13.05.2009р. по 19.11.2009р.).

Вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 224,88 грн., суд вважає, такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 221,33грн. з огляду на наступне.

Як вбачається із наданого розрахунку 3% річних та індексу інфляції, позивач нарахування зазначених сум здійснював за період з 13.05.2009р. по 19.11.2009р., проте відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 16.05.2009р. включно, отже нарахування штрафних санкцій повино здійснюватись з 17.05.2009р.

Вимоги позивача про стягнення інфляції в сумі 502,13 грн., суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, хоча і визначений позивачем період нарахування зазначеної складової є помилковим, проте це не призвело до визначення неправильної суми інфляційних.

Щодо вимог позивача про застосування заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту в сумі позовних вимог у розмірі 23928,06 грн. на розрахунковий рахунок відповідача №260025624 в ДОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 335076, код ЄДРПОУ 32164528, то суд відмовляє у задоволенні заявлених вимог у зв”язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, у зв”язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита у розмірі 151,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 144,38 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталі-Сервіс”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Содетель”, м.Донецьк про стягнення основної суми боргу в сумі 14400,00 грн., інфляційних у сумі 502,13 грн., 3% річних у сумі 224,88 грн.задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Содетель”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталі-Сервіс”, м.Донецьк суму боргу в сумі 14400,00 грн., інфляційні в сумі 502,13 грн., 3% річних в сумі 221,33грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 151,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 144,38 грн.

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Содетель”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталі-Сервіс”, м.Донецьк суми боргу у розмірі 1276,13 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 25.01.2010р.

Суддя