Рішення № 7680149, 26.01.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.10р.Справа № 39/241-09 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

до відповідача-1: Приватного підприємства "РІВ", м. Кривий Ріг

до відповідача-2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг

про відшкодування майнової шкоди у сумі 22 700,00грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_3, до від 24.10.2008

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся з позовом до Приватного підприємства „РІВ” (надалі Відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі Відповідач-2), в якому просив суд зобовязати Відповідачів солідарно по 1/2 частині відшкодувати Позивачеві завдану неправомірними діями майнову шкоду на загальну суму 21462 грн. 00 коп.

Протягом розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги, в останній редакції доповнень, поданих суду 20.01.2010 року, Позивач просить суд винести рішення про зобовязання Відповідачів солідарно по 1/2 частині відшкодувати Позивачеві завдану їх неправомірними діями майнову шкоду на загальну суму 29233 грн. 72 коп., яка складається з переданої Відповідачам суми грошових коштів на розробку робочої документації на будівництво в розмірі 15210 грн. 35 коп., в тому числі 49% інфляції, та 14013 грн. 37 коп. збитків в результаті повного демонтажу кіоску, в тому числі 122,7% інфляції.

Відповідач-1 та відповідач-2 проти позову заперечують, посилаючись на не доведення Позивачем факту спричинення матеріальної шкоди саме неправомірними діями ПП „РІВ” та ФОП ОСОБА_2

Представники відповідачів в судове засідання 26.01.2010 не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи наявність в матеріалах справи відзивів на позовну заяву, а також закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд вважає можливим розглянути справу без участі представників відповідачів.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 26.01.2010 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, та представника відповідача-1, який був присутній в попередніх судових засіданнях, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, в період із квітня 2001 року по грудень 2005 року Позивач являвся орендатором земельної ділянки площею 5,0 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Миру біля зупинки громадського транспорту „1 міська лікарня”, яка була надана йому для розміщення торгівельного кіоску у складі зупиночного комплексу.

Після закінчення терміну оренди, позивач продовжував фактичне користування земельною ділянкою на підставі тимчасової угоди про сплату за фактичне користування земельною ділянкою від 13.04.2006 року.

22.09.2006 року між Позивачем, Відповідачем-1 Відповідачем-2, а також іншими власниками кіосків по пр. Миру в м. Кривому Розі, був укладений договір про дольову участь власників торгівельних обєктів, предметом якого являлася дольова участь в спільній діяльності в цілях організації та будівництва торгівельного комплексу, розташованого в. м. Кривому Розі на розі пр. Миру та вул. Рєзанова, та отримання у власність торгівельних обєктів, розташованих в зазначеному торгівельному комплексі.

З метою виконання умов зазначеного вище договору Позивач передав Відповідачу-1 грошові кошти в розмірі 10215 грн. 30 коп. на погодження робочого проекту будівництва торгівельного комплексу, що підтверджується доданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 27.02.2007 року (а.с. 37).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 31/301-09, договір про дольову участь власників торгівельних обєктів від 22.09.2006 року визнано недійсним.

В звязку із визнанням судом недійсним договору про дольову участь власників торгівельних обєктів від 22.09.2006, Позивач просить суд повернути грошові кошти, передані на розробку робочої документації на будівництво в рамках зазначеного вище договору, шляхом зобовязання Відповідачів солідарно по 1/2 частині відшкодувати шкоду завдану неправомірними діями відповідачів у розмірі 15210 грн. 35 коп. (з урахуванням 49% інфляції).

Суд не убачає підстав для задоволення позову в частині вимог щодо відшкодування шкоди в розмірі 15210 грн. 35 коп., виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У раз недійсності правочлину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Повернення виконаного за недійсним правочином відбувається, зокрема, в порядку передбаченому ст. 1212 ЦК України, яка визначає загальні положення про зобовязання у звязку з набуттям, збереженням майна без достатніх правових підстав.

Таким чином, визначаючи одержані Відповідачами на виконання недійсного правочину грошові кошти як майнову шкоду, Позивач невірно визначив спосіб захисту порушеного права, в звязку з цим у суду відсутні підстави для задоволення позову у такий спосіб.

Окрім того, в своєму позові ФОП ОСОБА_1 просить суд зобовязати Відповідачів солідарно по 1/2 частині відшкодувати збитки, завдані в результаті повного демонтажу кіоску Позивача, які оцінені ним у 14013 грн. 37 коп.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, під збитками. Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробили або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, яке включає в себе протиправну поведінку, дію чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний звязок між протиправною поведінкою та шкодою, вину правопорушника.

Отже для задоволення позову про відшкодування збитків Позивач має належними та допустимими доказами довести розмір завданих збитків, факт спричинення цих збитків протиправними діями відповідача, та існування причинного звязку між цим діями та шкодою.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В підтвердження своїх доводів щодо здійснення демонтажу належного ФОП ОСОБА_1 кіоску за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Миру біля зупинки громадського транспорту „1-а міська лікарня”, саме неправомірними діями відповідачів, позивач надав суду повідомлення Відповідачів про необхідність звільнення зазначеної території в звязку з необхідністю початку проведення будівельних робіт (а.с. 97, 98), а також лист Відповідачів на адресу ТОВ „Валкос групп” з прохання провести демонтаж та вивезення аварійних металоконструкцій із земельної ділянки про пр. Миру, та договір № 04/02-1 від 02.02.2008 року про надання послуг із переробки, сортування лома та відходів чорних металів, укладений між ТОВ „Валкос групп” (Замовник) та ТОВ „Сиріус ферит” (Виконавець).

Суд не приймає в якості належних доказів в обґрунтування вимог позивача листи з вимогою про звільнення земельної ділянки, оскільки, по-перше, такі листи носять лише попереджувальний характер, та не свідчать про вчинення відповідачами протиправних дій щодо знесення кіоску позивача, по-друге, такі вимоги були обумовлені необхідність виконання припису Криворізького міжрайонного відділу по контролю за використанням та охороною земель по Дніпропетровській області від 29.05.2008 року про усунення поршень земельного законодавства (а.с. 65).

Не можуть бути прийняті суд в якості належних доказів вчинення відповідачами протиправних дій щодо знесення кіоску позивача і лист на адресу ТОВ „Валкос групп” з прохання провести демонтаж та вивезення аварійних металоконструкцій із земельної ділянки про пр. Миру, та договір № 04/02-1 від 02.02.2008 року про надання послуг з переробки, сортування лома та відходів чорних металів, який укладено між ТОВ „Валкос групп” (Замовник) та ТОВ „Сиріус ферит” (Виконавець), оскільки суду не надано доказів вчинення будь-яких фактичних дій на підставі зазначених документів.

Окрім того, позивачем в порушення вимог ухвали суду від 03.12.2009 та від 22.12.2009 так і не було надано обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення збитків.

Таким чином, Позивач не довів розмір завданих збитків, та факт спричинення цих збитків протиправними діями відповідача, в звязку із чим у суду відсутні правові підстави для покладення на відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування збитків в розмірі 14010 грн. 37 коп.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин позовні вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 46 ГПК України, в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита оплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Як убачається з матеріалів справи, під час предявлення позову позивачем було сплачено державне мито в розмірі 227 грн. 00 коп., згідно з новою ціною позову (в редакції позовної заяви від 19.01.2010), державне мито має складати 292 грн. 23 коп.

Таким чином. відповідно до вимог ч. 2 ст. 46 ГПК України, із позивача підлягає стягненню в доход державного бюджету недоплачена сума державного мита в розмірі 65 грн. 23 коп. (292,23-227,00=65,23).

З огляду на викладене, керуючись, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 46, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50027, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області ЄДРПОУ 24246786 МФО 805012 р/р 31118095700005) 65 грн. 23 коп. державного мита, видати наказ.

Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (50027, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 79 грн. 00 коп. суму зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яка перерахована до державного бюджету згідно квитанції № 14635.122.4 від 08.07.2009 року, видати довідку.

СуддяО.В. Ліпинський Рішення підписано 29.01.2010