Постанова № 76798033, 27.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/7197/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Рибачука А. І.,

суддів – Багрія В. М., Старунського Д. М.

за участю секретаря – Болюк Н. В.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Фірма” ДВД” на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 0940/1340/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства “Фірма” ДВД” до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Фірма” ДВД” звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 04 жовтня 2016 року ВП № 52006447.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року позовну заяву Приватного підприємства “Фірма” ДВД” залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не враховано того, що йому не було відомо про існування оскаржуваної постанови, оскільки така державним виконавцем йому не надсилалась, а відповідно суд безпідставно залишив без розгляду подану ним позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 27 квітня 2016 у справі № 922/1134/16 19 травня 2016 року було видано наказ в частині стягнення солідарно з Приватного підприємства “Фірма “ДВД” та Приватного підприємства Фірма “Інтерлок” на користь Публічного акціонерного товариства “Мегабанк” заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 05/2008, що станом на 26 грудня 2015 року складала 410814,56 доларів США та 3876179,01 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 52006447 з приводу виконання зазначеного наказу.

З огляду на невиконання боржником судового рішення добровільно у визначений державним виконавцем строк, 04 жовтня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 41 081,45 дол. США та 387 617,90 грн.

12 травня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання від 18 квітня 2017 року № 13-3267. Виконавче провадження ВП № 52006447 завершено.

На виконання частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 17 травня 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53958033 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 04 жовтня 2016 року ВП № 52006447. Цього ж дня головним державним виконавцем у згаданому виконавчому провадженні винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Вказана постанова про арешт майна боржника була предметом судового оскарження.

Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у справі № 922/1134/16, яку ухвалою Харківського апеляційного Господарського суду від 27 листопада 2017 року залишено без змін, відмовлено у задоволенні скарги Приватного підприємства “Фірма” ДВД” про скасування зазначеної постанови.

Постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року вказані постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано та закрито провадження у справі, оскільки такий спір не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства.

27 липня 2018 року Приватне підприємство “Фірма “ДВД” звернулося до суду з даним позовом.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що про спірну постанову головного державного виконавця від 04 жовтня 2016 року позивачу було відомо на момент розгляду справи № 922/1134/16, а відтак ним не доведено поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним з огляду на наступне.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є спеціальною нормою при розгляді вказаної категорії справ.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У пункті 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як зазначалося вище постанова про арешт майна боржника від 17 травня 2017 року, що була винесена у виконавчому провадженні ВП № 53958033 з примусового виконання постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 04 жовтня 2016 року, була предметом судового оскарження за результатами якого Верховним Судом скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та закрито провадження у справі, що свідчить про те, що позивачу про існування оскаржуваної у даній справі постанови про стягнення виконавчого збору було відомо принаймі з моменту звернення до суду із зазначеним вище позовом, а відтак ним пропущено передбачений частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду та не наведено поважних причин його пропуску.

За наведених обставин суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Фірма” ДВД” залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 0940/1340/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 27 вересня 2018 року.