Постанова № 76797874, 25.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4910/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі № 807/306/18 (м. Ужгород, суддя Шумей М.В.) у справі за адміністративним позовом адвоката ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

10 квітня 2018 року адвокат ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо ненадання їй, адвокату ОСОБА_1, відповіді на адвокатський запит від 21.02.2018 року, отриманий Ужгородським відділом поліції ГУНП в Закарпатській області 23.02.2018 року.

Також позивач просила зобов'язати Ужгородський відділ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області надати позивачу - адвокату ОСОБА_1 запитувану інформацію, а саме: надати інформацію про стан досудового розслідування у кримінальній справі №1109102 від 28.01.2002 року та копію процесуального рішення про зупинення досудового розслідування у кримінальній справі №1109102 від 28.01.2002 року.

22 травня 2018 року за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо ненадання адвокату ОСОБА_1 відповіді на адвокатський запит від 21.02.2018 року та зобов'язав Ужгородський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області розглянути адвокатський запит ОСОБА_1 в порядку, визначеному Законом України ,,Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 р. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що Ужгородський відділ ГУ НП в Закарпатській області розглянув адвокатський запит та надав відповідь листом від 28.02.2018 року за № 38/аз/106/-2018.

В листі було зазначено, що у кримінальній справі №1109102 від 28.01.2002 року згідно наявної інформації 25.02.2002 року було прийнято рішення про зупинення досудового розслідування відповідно до п. З ст. 206 КПК України (в редакції КПК України від 1960 року). Станом на день надання відповіді рішення про поновлення досудового розслідування не приймалось.

Цього ж дня лист був направлений адресату простим поштовим відправленням від 28.02.2018 року, про що зроблено відмітку у Журналі реєстрації адвокатських запитів в графі ,,Номер реєстру (розносної книжки) за яким відправлено документ" з зазначенням номеру № 38/аз/106/25/1 -2018, а тому позивач безпідставно вказує про ненадання відповіді на адвокатський запит.

При цьому відповідач акцентує увагу на тому, що № 38 а/з є порядковим обліковим номером журналу реєстрації адвокатських запитів Ужгородського відділення ГУ НП, за яким зареєстрований адвокатський запит від 21.02.2018 р. (адвокат ОСОБА_1.), а тому суд помилково дійшов висновку про те, що відповідь від 28.02.2018 № 38/аз/106/25/1 не є відповіддю на адвокатський запит від 21.02.2018 року.

Посилання позивача на те, що відповідь від 28.02.2018 № 38/аз/106/25/1-2018 фактично є відповіддю на адвокатський запит від 26.10.2017 не відповідає дійсності, оскільки на адвокатський запит від 26.10.2017 року позивачу була надана відповідь за №194/ а/з /106/25/1-2017 від 02.11.2017 року.

З огляду на викладене відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач, адвокат ОСОБА_1, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого відповідачем рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.05.2015 р. № 105.

01.09.2016 року адвокат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про надання правової допомоги від 01.09.2016 р. б/н, у зв'язку з чим позивач видала ордер від 31.01.2018 р. №34591.

23 лютого 2018 року адвокат ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_2, звернулася до Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з адвокатським запитом від 21.02.2018 р., в якому з метою захисту прав та інтересів клієнта просила:

- надати інформацію про стан досудового розслідування у кримінальній справі №1109102 від 28.01.2002 р.;

- надати копію процесуального рішення про зупинення досудового розслідування у кримінальній справі №1109102 від 28.01.2002 р. (а.с. 11) .

До запиту позивач долучила копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру.

Запит отримала посадова особа Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області 23 лютого 2018 року, що засвідчується підписом та печаткою.

Однак, відповідь на направлений адвокатський запит Ужгородський відділ поліції ГУНП в Закарпатській області не надав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не надавши відповідь на адвокатський запит в порядку, передбаченому законодавством, Ужгородський відділ поліції ГУ НП в Закарпатській області допустив бездіяльність та порушив право позивача, передбачене Законом №5076-VI.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України та Законом України ,,Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Підпунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону №5076-VI визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 2 Закону №5076-VI закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Статтею 20 Закону №5076-VI визначені професійні права адвоката, згідно яких під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно частини першої статті 24 Закону №5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Абзацом першим частини другої вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Частиною третьою статті 24 Закону №5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Суд першої інстанції встановив, що до адвокатського запиту додано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер на ведення справи, а тому адвокатський запит відповідав вимогам статті 24 Закону та мав бути розглянутий відповідачем у встановленому законом порядку.

Оскільки відповідач всупереч наведеним нормативно-правовим актам не надав інформацію на адвокатський запит, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язав належним чином розглянути адвокатський запит в порядку, визначеному Законом №5076-VI.

Доводи відповідача про те, що на адвокатський запит від 21.02.2018 р. була надана відповідь, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки суд першої інстанції належним чином дослідив вказані обставини та встановив, що відповідач не надав жодного доказу вручення адвокату ОСОБА_1 відповіді на запит.

Колегія суддів допускає можливість надсилання відповідачем простою кореспонденцією відповіді позивачу, однак відповідач не надав жодного доказу на спростування доводів позивача про неотримання відповіді на свій запит.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Оскільки згідно приписів п.2 ч.2 ст. 12 КАС України дана справа є справою незначної складності, а тому судові рішення за наслідками її розгляду не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 243, 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі № 807/306/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Н.В. Ільчишин

Постанова в повному обсязі складена 27 вересня 2018 року.