Постанова № 76797870, 27.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/7414/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

за участю секретаря - Болюк Н. В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Народної республіки Бангладеш ОСОБА_7 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2018 року у справі № 161/12920/18 (рішення ухвалене у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Пушкарчук В. П.) за адміністративним позовом Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служи України, управління Державної міграційної служби України у Волинській області до громадянина Народної республіки Бангладеш ОСОБА_7 про затримання та примусове видворення,

ВСТАНОВИВ:

Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служи України (далі - Луцький прикордонний загін), управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - управління ДМСУ у Волинській області) звернулися до суду з адміністративним позовом до громадянина Народної республіки Бангладеш ОСОБА_7, в якому просили суд прийняти рішення про примусове видворення відповідача за межі України та затримати його з поміщенням у Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на термін до шести місяців.

Позов обґрунтовували посиланням на те, що відповідач незаконно перебуває на території України, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Республіку Польща та, що є обґрунтовані підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про його примусове повернення з України, а тому підлягає примусовому видворенню та з метою забезпечення такого видворення поміщенню у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на незаконність рішення суду першої інстанції просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що на момент винесення рішення про примусове повернення з України він перебував у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, що фактично унеможливило реальне добровільне виконання ним вказаного рішення.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча їх належним чином повідомлено про дату, час та місце його проведення, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 серпня 2018 року о 19:10 в рамках цільових профілактичних заходів «Мігрант» спільною міжвідомчою групою на ділянці відділу прикордонної служби «Рівне», близько 5 км до лінії державного кордону України, за спробу незаконного перетинання державного кордону України, з України в Республіку Польща, поза пунктом пропуску та за порушення прикордонного режиму в адміністративному порядку (на підставі статті 263 Кодексу про адміністративні правопорушення України) було затримано на термін до 3 діб громадянина Народної Республіки Бангладеш, зі слів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в складі групи іноземців, двох громадян Народної Республіки Бангладеш та одного громадянина Ісламської Республіки Пакистан, без документів, що посвідчують особу.

10 серпня 2018 року начальник Луцького прикордонного загону М. Скарвінко звернувся з листом № 81/9053 до Начальника Департаменту консульського відділу забезпечення захисту юридичних та фізичних осіб КУ МЗС України з повідомленням про вищевказані обставини та з проханням сприяння у встановленні особи затриманого громадянина, зі слів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця Бангладеш, та направлення заяви анкети на видачу паспорта або іншого документа, що посвідчує особу затриманого.

10 серпня 2018 року Луцьким прикордонним загоном було прийнято рішення про примусове повернення громадянина Народної Республіки Бангладеш, зі слів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України до 12 серпня 2018 року.

Вважаючи, що рішення про примусове повернення іноземець не виконає через відсутність паспорту для законного перетинання державного кордону України, відсутність коштів на придбання квитка та наявність намірів в подальшому потрапити до країн Західної Європи, незаконно перетнувши державний кордон України, позивачем подано до суду позовну заяву про затримання та видворення за межі України відповідача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має законних підстав для перебування на території України, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Республіку Польща та, що є обґрунтовані підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про його примусове повернення з України, а тому його слід примусово видворити та помістити у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні для забезпечення такого видворення.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно з частинами п'ятою - шостою статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Згідно з частиною четвертою статті 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно з частиною першою статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Відтак вказаними вище нормами встановлено, що видворенню з України підлягають іноземці, які незаконно перебувають на території України і в установлений строк без поважних причин не виконали рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виконання такого рішення.

В свою чергу затримання іноземця з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні є одним із заходів забезпечення примусового видворення, який застосовується у випадку наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його втечі, а так само у разі відсутності в нього документів, що дають право на виїзд з України.

Статтею 31 Закону № 3773-VI визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країни де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Також забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Враховуючи те, що відповідач незаконно перебував на території України, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону, у нього відсутній документ, що дає право на виїзд з України і є обґрунтовані підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення з України та зважаючи на відсутність встановлених Законом № 3773-VI заборон про примусове видворення відповідача, суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та необхідності примусового видворення за межі території України громадянина Народної республіки Бангладеш ОСОБА_7 та його затримання з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення такого видворення.

За наведених обставин суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу громадянина Народної республіки Бангладеш ОСОБА_7 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2018 року у справі № 161/12920/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А. І. Рибачук судді В. М. Багрій Д. М. Старунський