Постанова № 76797669, 26.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2018 рокусправа № 808/932/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя - доповідач: Олефіренко Н.А.

судді: Білак С.В., Шальєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_2

Відповідача - Костяновська Ю.О.

Відповідача - Шевченко А.Ю.

Відповідача - Темір С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_6 та Прокуратури Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 р. (суддя Конишева Олена Василівна) в адміністративній справі № 808/932/17 за позовом ОСОБА_6 до Прокуратури Запорізької області про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду із адміністративним позовом до до Прокуратури Запорізької області, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області від 07.03.2017 № 121 про звільнення позивача з посади начальника слідчого відділу Прокуратури Запорізької області та органів прокуратури Запорізької області у зв'язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури;

2) поновити позивача на посаді начальника слідчого відділу Прокуратури Запорізької області;

3) визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області від 16.01.2017 № 19ц в частині зміни позивачу розміру надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років та встановлення її у розмірі 10% з 16.01.2017;

4) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати позивача з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років у повному обсязі відповідно до займаної посади за період з 16.01.2017 до вирішення судом справи по суті;

5) стягнути з відповідача, нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток з 16.01.2017 по 07.03.2017 з урахуванням перерахунку надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років у повному обсязі відповідно до займаної посади та без урахування виплачених за цей період коштів;

6) стягнути з відповідача, нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.03.2017 до вирішення судом справи по суті з урахуванням перерахунку надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років у повному обсязі відповідно до займаної посади;

7) визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області від 20.01.2017 № 37ц в частині преміювання позивача у розмірі 10% фонду оплати праці пропорційно відпрацьованому часу за січень 2017 року;

8) стягнути з відповідача, нарахувати та виплатити позивачу премію за січень 2017 року у повному обсязі відповідно до займаної посади без урахування виплачених за цей період коштів;

9) визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області від 24.02.2017 № 110-ц в частині преміювання позивача у розмірі 10% фонду оплати праці пропорційно відпрацьованому часу за лютий 2017 року;

10) стягнути з відповідача, нарахувати та виплатити позивачу премію за лютий 2017 року у повному обсязі відповідно до займаної посади без урахування виплачених за цей період коштів.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він проходив службу в органах прокуратури та на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення обіймав посаду начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області. Позивач зазначає, що рішення прокурора Запорізької області про його звільнення з посади заступника начальника слідчого відділу прийнято в супереч вимог чинного законодавства України. Зазначає, що ліквідації посади начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області фактично не відбулось, як і не відбулось зменшення кількості штатного розпису утвореного Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області, до складу якого увійшов слідчий відділ та відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях. Крім того, вважає безпідставними твердження відповідача про те, що на новоутворене Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області, до якого увійшов також слідчий відділ, після проведеної реорганізації було покладено інші функціональні обов'язки ніж ті які виконував позивач в складі слідчого відділу як самостійного підрозділу прокуратури Запорізької області. Крім того, позивач вказував на ту обставину, що перелік основних обов'язків начальника слідчого відділу після проведеної організації залишився не змінним, оскільки такі обов'язки та повноваження напряму визначаються процесуальним законодавством, в даному випадку Кримінальним процесуальним кодексом України. Також, позивач вважає, що відповідач приймаючи оскаржуваний наказ про його звільнення, у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, порушив приписи Кодексу Законів про працю України, оскільки під час вирішення питання про звільнення не було враховано переважне право позивача на залишення на службі. Позивач зазначає, що він має малолітню дітину, а також має гарний послужний список, у зв'язку з чим мав переважне право на залишення на службі в органах прокуратури. Крім того, позивач вказував на ту обставину, що під час його звільнення з посади йому не було запропоновано всіх наявних на той час вакантних посад в прокуратурі Запорізької області, що суперечить вимогам закону.Також, позивач вказує на те, що перед його звільненням прокурором Запорізької області приймались безпідставні та необґрунтовані накази №19ц від 16.01.2017, №37ц від 20 січня 2017 року та №110ц від 24 лютого 2017 року, якими позивача було позбавлено частини належної йому заробітної плати шляхом зменшення розміру надбавки та премії. При цьому, позивач вказує на те, що ним жодних проступків чи не належного виконання посадових обов'язків у вказаних період не допускалось, що зумовлює відсутність підстав для зменшення розміру його надбавки та премії. Більш того позивач вказав, що саме протиправними діями керівництва прокуратури Запорізької області було створено умови за яких позивач фактично був відсторонений від займаної посади, без наявності відповідного наказу та підстав, та не мав змоги виконувати покладені на нього посадові обов'язки.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області від 07.03.2017 № 121ц про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_6 з посади начальника слідчого відділу Прокуратури Запорізької області та органів прокуратури Запорізької області у зв'язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України; поновлено старшого радника юстиції ОСОБА_6 на посаді начальника слідчого відділу Прокуратури Запорізької області; стягнуто з Прокуратури Запорізької області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.03.2017 до 30.05.2018 у розмірі 113 264,18 грн. (сто тринадцять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 18 коп.); в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, та ухвалити в зазначеній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована, тим що перед його звільненням прокурором Запорізької області приймались безпідставні та необґрунтовані накази №19ц від 16.01.2017, №37ц від 20 січня 2017 року та №110ц від 24 лютого 2017 року, якими позивача було позбавлено частини належної йому заробітної плати шляхом зменшення розміру надбавки та премії. При цьому, позивач вказує на те, що ним жодних проступків чи не належного виконання посадових обов'язків у вказаних період не допускалось, що зумовлює відсутність підстав для зменшення розміру його надбавки та премії. Більш того позивач вказав, що саме протиправними діями керівництва прокуратури Запорізької області було створено умови за яких позивач фактично був відсторонений від займаної посади, без наявності відповідного наказу та підстав, та не мав змоги виконувати покладені на нього посадові обов'язки.

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції Прокуратура Запорізької області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що Позивача було своєчасно, з дотриманням вимог ст. 49-2 КЗпП України, попереджено про майбутнє вивільнення у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників та запропоновано вакантні посади, які відповідали професії та спеціальності позивача. Оскільки, від вказаних пропозицій позивач відмовився, то його було звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та проти апеляційної скарги відповідача заперечив.

Представники відповідача в судовому засіданні просили задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, 19 жовтня 2016 року Генеральним прокурором України видано наказ №150ш, пунктом 2 якого наказано, з метою удосконалення організації роботи прокуратури Запорізької області, ліквідувати у структурі та штатному розписі прокуратури Запорізької області такі структурні підрозділи: слідчий відділ; відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури, а їх загальну штатну чисельність 33 одиниці з відповідним фондом заробітної плати зарахувати до резерву Генеральної прокуратури України.

06 січня 2017 року позивача ознайомлено з Попередженням про вивільнення від 05.01.2017 №11-21вих-17, в якому зазначено про те, що відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру", п.1 ч.1 ст.40 та ст.49-2 КЗпП України, ОСОБА_6 попереджено про звільнення із займаної посади у зв'язку з її скороченням не раніше ніж через два місяці з дня ознайомлення з попередженням. Позивачем підписано Попередження про вивільнення із запереченнями.

Наказом прокурора Запорізької області від 16.01.2017 №19ц, на підставі рапорту начальника управління прокуратури області Гуртовенко О.В., згоди заступника прокурора області - начальника управління представника інтересів громадянина або держави в суді Юрченка Ю.С., рапорту заступника начальника управління прокуратури області Булавіна С.О., позивачу змінено розмір надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років, та встановлено її у розмірі 10% з 16.01.2017.

Крім того, наказом прокурора Запорізької області від 20.01.2017 №37ц, на підставі рапорту начальника управління прокуратури області Гуртовенко О.В., згоди заступника прокурора області - начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Юрченка Ю.С., рапорту заступника начальника управління прокуратури області Булавіна С.О., позивача премійовано за січень 2017 року у розмірі 10% фонду оплати праці пропорційно відпрацьованому часу.

24 лютого 2017 року наказом прокурора Запорізької області №110ц, на підставі рапорту заступника начальника управління - начальника відділу прокуратури області Усатого О.П., начальника управління прокуратури області Гуртовенко О.В., згоди заступника прокурора області - начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Юрченка Ю.С., рапорту заступника начальника управління прокуратури області Булавіна С.О., згоди заступника прокурора області - начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Шаповалова А.В., ОСОБА_6 премійовано за лютий 2017 року у розмірі 10% фонду оплати праці пропорційно відпрацьованого часу.

Наказом прокурора Запорізької області від 07.03.2017 №121ц, на підставі наказу Генерального прокурора України №150ш від 19.10.2016, попередження про вивільнення ОСОБА_6 від 05.01.2017, звільнено старшого радника юстиції ОСОБА_6 з посади начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, у зв'язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Позивач, не погодившись з правомірністю наказів від 16.01.2017 №19ц, від 20.01.2017 №37ц, від 24.02.2017 №110ц, а також наказом про звільнення від 07.03.2017 №121ц, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що фактично в прокуратурі Запорізької області відбулися зміни у структурі, у зв'язку з чим було скорочено посаду начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області та органів прокуратуру Запорізької області, яку обіймав позивач, та створено нову посаду начальник слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області. Однак скорочення штатної посади начальника слідчого відділу, яку обіймав ОСОБА_6, фактично не відбулось. При цьому, було порушено його переважне право на зайняття нововведеної посади, тотожної по виконуваним обов'язкам, оскільки на вказану посаду було призначено іншу особу.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії відповідності рішення суб`єкта владних повноважень законодавчим вимогам встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Правові засади організації і діяльності органів прокуратури України, статус прокурорів, система та структура органів прокуратури України, в т.ч. порядок зайняття посади прокурора та звільнення з цієї посади, визначається Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697 (далі - Закон № 1697-VII).

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина друга статті 40 КЗпП України встановлює, що звільнення з підстав, зазначених зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою-третьою статті 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення" , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Стаття 222 КЗпП України. Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько - слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII)

Пункт 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII. Прокурор звільняється з посади у разі:

…9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

За приписами статті 222 КЗпП України, особливості розгляду трудового спору, який виник в межах спірних правовідносин, врегульовано Законом №1697-VII.

Отже, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Наказом Генерального прокурора України від 19.10.2016 № 150 ш змінено структуру і штатну чисельність прокуратури області, а саме: посаду першого заступника прокурора області, 3 посади заступників прокурора області, 1 - начальника управління нагляду у кримінальному провадженні та 1- начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді. Також у структурі та штатному розписі ліквідовано два самостійних структурних підрозділи - слідчий відділ та відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, їх загальну чисельність 33 одиниці зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Одночасно цим же наказом у штатному розписі прокуратури області введено 38 посад прокурорів.

Відтак відбулося скорочення штату прокуратури області, зокрема кількості прокурорів на 1 одиницю. При цьому таке скорочення кількості прокурорів відбулось саме за рахунок посад слідчого відділу, оскільки до ліквідації його штатна чисельність складала 14 одиниць, а після створення слідчого відділу в складі управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва - 13 одиниць.

Крім того, відбулись значні зміни в організації роботи загалом та у новоутвореному слідчому відділі зокрема. Так кардинально змінено статус указаного структурного підрозділу, організацію його діяльності та функціональні обов'язки адміністративних посад, до яких відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону віднесено начальника слідчого відділу.

Так, якщо згідно з Положенням про слідчий відділ прокуратури Запорізької області, затвердженого наказом в.о. прокурора Запорізької області від 03.10.2016 № 145 слідчий відділ прокуратури області мав статус самостійного структурного підрозділу, то відповідно до Положення про управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області, затвердженого наказом прокурора області 17.01.2017 № 11, він вже входить до складу останнього. Окрім того, якщо до проведених змін у структурі та штатному розписі прокуратури області позивач, обіймаючи свою посаду, підпорядковувався лише заступнику прокурора області згідно з розподілом обов'язків, то в новоутвореному відділі діяльність начальника слідчого відділу координується та контролюється додатково заступником начальника управління (п. 4.2).

Одночасно зазнали змін службові повноваження такої посадової особи.

На даний час щодо вказаної посадової особи не передбачено виконання повноважень у частині організації роботи по своєчасному, повному і достовірному внесенню заяв і повідомлень про вчинення правопорушень, дотримання слідчими вимог Положення про порядок ведення ЄРДР; безпосереднє надання пропозицій до планів роботи прокуратури області; перевірку стану збереження речових доказів і схоронності тимчасово вилученого майна достовірність та повноту записів у книгах їх обліку.

Натомість більше розширились повноваження нововведеної посади начальника слідчого відділу. Зокрема, вказана посадова особа забезпечує виконання підлеглими працівниками наказів та інших організаційно - розпорядчих документів Генерального прокурора та прокурора області; лише через начальника Управління вносить пропозиції до планів роботи прокуратури області, здійснює контроль за своєчасним і якісним їх виконанням; організовує та забезпечує підготовку матеріалів до нарад при керівництві Управління; забезпечує розгляд скарг на дії та рішення слідчих або прокурорів у кримінальних провадженнях, заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, здійснює контроль за повнотою, своєчасністю та якістю розгляду; вносить пропозиції керівництву про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників відділу; забезпечує та контролює своєчасне, повне та об'єктивне внесення відомостей про результати роботи відділу до інформаційно-аналітичної системи «Облік та статистика органів прокуратури»; відповідає за стан внутрішньої безпеки у відділі; працює з документами, які містять цілком таємну (таємну) інформацію згідно з ЗВДТ ст. ст. 4.4.1, 4.12.1,4.12.3, 4.12.4, 4.12.5; контролює розслідування кримінальних правопорушень, підслідних слідчим прокуратури, у тому числі проведення негласних слідчих (розшукових) дій; подає для затвердження заступнику начальника управління складених слідчими планів досудового розслідування у кримінальних провадженнях; здійснює безпосередній контроль за станом розслідування злочинів слідчими слідчого відділу, виконанням наданих у провадженнях вказівок, вказівок прокурорів - процесуальних керівників, рішень оперативних нарад з питань досудового розслідування кримінальних проваджень; лише за дорученням керівництва прокуратури області, Управління особисто проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні чи очолює групу слідчих; перед передачею документів керівництву Управління, прокурорам - процесуальним керівникам, а також до інших структурних підрозділів прокуратури області особисто вивчає їх якість, у тому числі підготовлених слідчими проектів процесуальних рішень, міжнародно-правових клопотань, а також контролює достовірність викладеної інформації; готує керівництву управління необхідні матеріали, статистичні дані та інші відомості про проведену слідчу роботу, несе відповідальність за достовірність наданої інформації; забезпечує підготовку матеріалів для заслуховування у керівництва прокуратури області, Управління стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях, контролює виконання рішень оперативних нарад із цих питань; забезпечує впровадження позитивного досвіду слідчої роботи, методичних рекомендацій, надає слідчим практичну допомогу у вирішенні конкретних завдань і доручень.

Отже, посадові обов'язки начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області та посадові обов'язки начальника слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області не є тотожними, у зв'язку з чим висновок суду про те, що у спірному випадку, з урахуванням незмінності процесуальних повноважень, фактично мала місце лише зміна назви посади, а не її скорочення є безпідставним.

Крім того, суд апеляційної інстанції не може погодитися з позицією суду першої інстанції про порушення переважного права позивача на зайняття посади начальника слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, в контексті вказаної норми, переважне право особи слід розуміти як право залишитися на роботі у разі скорочення чисельності чи штату працівників.

У спірному випадку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що переважне право позивача полягає не у залишенні на роботі, а у працевлаштуванні на новостворену посаду (адміністративну посаду), до сфери відповідальності якої входять близькі за сутністю посадові обов'язки попередній посаді.

Однак, на думку колегії суддів, такий висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки суперечить самому змісту статті 43 КЗпП України та не узгоджується з порядком призначення на адміністративні посади в органах прокуратури. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що позивачу були запропоновані посади з метою працевлаштування у прокуратурі Запорізької області.

Відповідно до ч.1 ст..49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Як свідчать матеріали справи позивача персонально було повідомлено про наступне вивільнення 06.01.2017 року, а наказ про звільнення видано 07.03.2017 року № 121ц.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про дотримання відповідачем вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України.

Згідно із ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

З урахуванням положень ст.49 КЗпП України можливо дійти висновку про те, що власник або уповноважений ним орган вважається таким, що виконав вимоги ч.2 ст.40 КЗпП України, якщо запропонував працівнику наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві (установі, організації), незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Листом від 13.02.2017 року позивачу повідомлено про наявність вакантної посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва (на період відпустки для догляду за дитиною іншого працівника). Згода ОСОБА_6 на призначення на вказану посаду до відділу роботи з кадрами не надходила. Інші вакантні посади, які можливо було запропонувати позивачу з урахуванням його кваліфікації, ділових якостей та прорахунків роботи слідчого відділу, де він займав одну з керівних посад напередодні його звільнення в апараті прокуратури області, були відсутні.

За позицією позивача йому повинні були запропонувати посади того рівня, яку він обіймав, оскільки він має переважене право на зайняття такої посади.

Таку позицію позивача суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою, оскільки на роботодавця покладено обов'язок запропонувати посади, які відповідають професії чи спеціальності особи, яка вивільняється, а не посади, які є ідентичними чи схожими за своїми посадовими обов'язками. При цьому, згідно Закону України «Про прокуратуру» позивач має статус прокурора, а відповідно до ч.2 ст.15 Закону прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що запропонована позивачу вакантна посада відповідали його професії, статусу і кваліфікації. При цьому, колегія суддів враховує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку призначати на новоутворену посаду саме ту особу, попередня адміністративна посада, яку вона обіймала, була скорочена.

Посилання позивача на те, що у відповідності до ст.49-2 КЗпП України йому повинно бути запропоновано усі посади, суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.

Статтею 16 Закону України «Про прокуратуру» визначено. що питання призначення на посаду прокурора, звільнення з цієї посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності регулюється особливим порядком.

Призначення прокурорів на адміністративні посади врегульовано Положенням про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України 12 жовтня 2016 року №357 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.11.2016р. за №1450/29580).

Пунктом 10 Положення передбачено. що призначення прокурорів на посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів, керівників та заступників керівників підрозділів у складі управлінь регіональних прокуратур, управлінь та департаментів Генеральної прокуратури України здійснюється за вмотивованими рекомендаціями їхніх керівників, погодженими із заступниками керівників відповідних органів прокуратури.

Отже, висування прокурора на адміністративні посади не може розглядатися як складова обов'язку, передбаченого ст.49-2 КЗпП України, оскільки призначення на такі посади вирішується роботодавцем відповідно до встановлених Законом положень з метою комплектування керівних кадрів.

Покладений на роботодавця обов'язок повинен мати реальний зміст, а саме пропонування тієї чи іншої посади повинно супроводжуватися реальною можливістю працевлаштування особи на запропоновану посаду. При визначеному ж законодавством порядку призначення на адміністративні посади в органах прокуратури України не можливо стверджувати про те, що у разі запропонованого особі працевлаштування на адміністративну посаду, така особа буде на цій посаді працевлаштована, оскільки призначенню на адміністративну посаду передує певна процедура, як то надання вмотивованих рекомендацій, які мають бути погодженні із заступниками керівників відповідних органів прокуратури. Тобто, у разі відсутності таких рекомендацій чи у разі їх не погодження, особа не бути мати реальної можливості працевлаштуватися на адміністративну посаду. (ст. 49 КЗпП України)

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає правомірним відсутність пропозицій позивачу щодо працевлаштування на адміністративних посадах.

Під час розгляду справи позивач стверджував про те, що не всі вакантні посади йому були запропоновані для працевлаштування.

Дослідивши вказані доводи позивача, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Працевлаштування інших осіб у період з 19.10.2016 р. по 07.30.2017р., які зазначені позивачем у позові, стосувалося адміністративних посад у прокуратурі Запорізької області.

Оскільки, як зазначено вище, працевлаштування осіб, які вивільняються, на адміністративні посади не є обов'язком роботодавця у розумінні ст.49-2 КЗпП України, то суд приходить до висновку про безпідставність таких доводів позивача.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позивача про те, що його звільнення відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим наявні правові підстави для судового захисту порушеного права.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог чинного законодавства. Натомість, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачами були дотримані вимоги як спеціального законодавства, так і вимоги трудового законодавства під час звільнення позивача, яке мало місце внаслідок змін у структурі прокуратури Запорізької області.

Беручи до уваги, що заявлені позовні вимоги з приводу поновлення позивача на посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вищевказаних вимог, то вони також не підлягають задоволенню.

Щодо відмови у задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Запорізької області №19ц від 16.01.2017 в частині зміни старшому раднику юстиції ОСОБА_6 начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, розміру надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років та встановлення її у розмірі 10% з 16.01.2016; визнання протиправним та скасування наказу прокурора Запорізької області №37ц від 20 січня 2017 року в частині зміни старшому раднику юстиції ОСОБА_6 начальнику слідчого відділу прокуратури Запорізької області, розміру премії, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років та встановлення її у розмірі 10%; визнання протиправним та скасування наказу прокурора Запорізької області №110ц від 24 лютого 2017 року в частині зміни старшому раднику юстиції ОСОБА_6 начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, розміру премії , з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років та встановлення її у розмірі 10%; стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за період з 16.01.2017 по 07.03.2017 включно, з урахуванням перерахунку премій, надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу і вихідної допомоги при звільненні працівника, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років у повному обсязі відповідно до займаної посади без урахування дії протиправного наказу прокурора області №19ц від 16.01.2017, протиправного наказу прокурора області №37ц від 20.01.2017 і протиправного наказу №110ц від 24.02.2017, невиплати премії у березні 2017 року і без урахування виплачених за цей період коштів, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч.1 ст.81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваними наказами №19ц від 16.01.2017, №37ц від 20.01.2017 та №110ц від 24.02.2017, позивачу встановлено у розмірі 10% розмір надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу та премії, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років.

Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 8 Закону України від 24.03.95 №108/95-ВР "Про оплату праці") визначаються умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету.

На виконання вищевказаної норми Кабінетом Міністрів України 31.05.2012 прийнято постанову №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова №505).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Постанови №505 керівникам органів прокуратури, у межах затвердженого фонду оплати праці, надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Порядок та розміри преміювання працівників визначені у Положенні про преміювання працівників органів прокуратури України, затвердженому наказом Генерального прокурора України від 18.06.2015 №84 (далі - Положення N 84).

У відповідності до пункту 1.4. Положення №84 премії виплачуються працівникам щомісяця на підставі наказів Генерального прокурора України, прокурорів обласного рівня, ректора Національної академії прокуратури України.

Розмір премій визначається відповідно до об'єктивної оцінки роботи працівника та його особистого вкладу в загальні результати роботи у відсотках до місячної заробітної плати працівника та грошового забезпечення військовослужбовця без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами (пункт 1.5. Положення №84).

Водночас, критеріями оцінки особистого вкладу у загальні результати роботи всіх категорій працівників органів прокуратури є, зокрема, своєчасне та якісне виконання завдань і доручень керівників органів прокуратури (пункт 2.1. Положення №84).

У відповідності до пункту 1.8. Положення №84 у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується у меншому розмірі або не виплачується.

Наведене свідчить, що преміювання працівників органів прокуратури є правом керівника.

При цьому, розмір премій працівників залежить в першу чергу від якості виконання працівником покладених на нього обов'язків, їх обсягів та від внеску кожного робітника в загальні результати праці.

Матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_6 протягом січня-березня 2017 року фактично не виконував посадові обов'язки начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, у зв'язку з проведенням реорганізації та ліквідації слідчого відділу, як самостійного підрозділу.

Позивач стверджував про те, що його було позбавлено фактичної можливості виконувати покладені обов'язки, зокрема позбавлено доступу до Єдиного реєстру досудових розслідувань, позбавлено постійного робочого місця, тощо.

Разом з тим, позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, як і не надано доказів на підтвердження того, що позивач звертався до керівництва прокуратури Запорізької області чи до суду з заявами про усунення перешкод у виконанні функціональних обов'язків начальника слідчого відділу.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем протягом періоду проведення реорганізації слідчого відділу посадові обов'язки не виконувались, відповідачем правомірно прийнято рішення про зменшення розміру премії та надбавки до 10% (мінімуму передбаченого Законом України "Про прокуратуру").

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст.315, ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Прокуратури Запорізької області- задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 р. в адміністративній справі № 808/932/17 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Прокуратури Запорізької області про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено 27.09.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва