Постанова № 76797655, 27.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14071/17 Суддя першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 28 січня 2016 року № 58 о/с про звільнення зі служби в поліції згідно з п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві поновити його на посаді начальника Голосіївського управління поліції з 29 січня 2016 року зі сплатою грошових коштів за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2018 року вказаний адміністративний позов був залишений без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права. Скаржник вказує на те, що в даному випадку строк звернення до суду становлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Також позивач зазначає, що наказ про звільнення з посади та трудова книжка йому не вручені.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від Головного управління Національної поліції у м. Києві не надходив.

Під час судового засідання представник позивача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2018 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що ОСОБА_1 проходив службу в Голосіївському управлінні поліції ГУ НП у м. Києві на посаді начальника управління поліції.

Військовою прокуратурою Центрального регіону України 14 грудня 2015 року за фактом організації протиправної діяльності, направленої на вимагання і періодичне одержання від керівників суб'єктів господарської діяльності Деміївського ринку міста Києва та СТО неправомірної вигоди за не проведення посадовими особами Голосіївського управління поліції перевірок вищевказаних об'єктів господарювання відкрито кримінальне провадження № 42015110330000101 за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 369 та ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_1 16 січня 2016 року повідомлено про підозру, а 18 січня 2016 року обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак 19 січня 2016 року позивача звільнено з-під варти й застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Наказом ГУ НП у м. Києві від 28 січня 2016 року № 58 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Голосіївського управління поліції згідно з п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі поданого ним рапорту від 27 січня 2016 року.

Також суд першої інстанції встановив, що у матеріалах особової справи позивача міститься супровідний лист від 28 січня 2016 року № 419/125/47-2016 з повідомленням ОСОБА_1 про звільнення та необхідність прибуття до Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві для отримання трудової книжки і військового квитка із приписом на постановку на військовий облік. Разом з тим доказів надсилання чи вручення позивачу копії наказу та самого листа відповідачем не надано. В ухвалі суду від 24 липня 2018 року зазначено, що в судовому засіданні представник ГУ НП у м. Києві повідомила про неможливість вручення таких документів через перебування позивача під вартою.

Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту звільнення позивача з посади до моменту подання позову минуло майже два роки. Наведені позивачем причини пропуску строку звернення з позовом суд першої інстанції визнав необґрунтованими.

Клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними обґрунтоване, зокрема тим, що представник позивача ОСОБА_2 дізналася про його звільнення з листа ГУ НП у м. Києві від 10 липня 2017 року № 86-аз/125/26/10-2017, до якого була додана копія наказу від 28 січня 2016 року № 58 о/с, однак позивачу передала такий документ лише 30 жовтня 2017 року.

Оцінюючи такі доводи позивача, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України у редакції, чинній на час подачі даного позову, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У зв'язку з цим суд першої інстанції під час розгляду і вирішення даної справи встановив обставини, які вказують на момент, з якого ОСОБА_1 повинен був дізнатися про своє звільнення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно визначив момент, з якого слід обчислювати строк звернення до суду з даним позовом.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 99 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з даним позовом, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зазначена норма права вказує на те, що за загальним правилом строк звернення до суду розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, положення ч. 3 ст. 99 КАС України також передбачають, що іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений інший підхід до визначення початку перебігу строку звернення до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, ч. 1 ст. 233 КЗпП України визначає особливий момент, з настанням якого розпочинається перебіг строку звернення до суду з позовом у справах про звільнення, який є відмінним від загального правила, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що з метою перевірки дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду необхідно встановити дату вручення йому копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки, а не дату, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про звільнення з роботи.

Аналогічний висновок щодо особливостей обчислення строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі посадової особи органів Національної поліції викладений у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 815/4532/16 та від 23 травня 2018 року у справі № 820/7112/15. У вказаних судових рішеннях міститься висновок про те, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України та Кодексу законів про працю України встановлено, що для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління Національної поліції у м. Києві не вручало безпосередньо ОСОБА_1 копію наказу про звільнення та трудову книжку.

Разом з тим, копія наказу від 28 січня 2016 року № 58 о/с була направлена представнику позивача листом від 10 липня 2017 року № 86-аз/125/26/10-2017. Позивач стверджує, що був ознайомлений із зазначеними листом і наказом лише 30 жовтня 2017 року. Суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним доводам ОСОБА_1 та не здійснив їх перевірку, обмежившись посиланням на те, що визначальним для вирішення даної справи є встановлення дати, коли позивач міг дізнатися про винесення такого наказу.

Отже, внаслідок порушення норм процесуального права, яке полягає у невірному визначенні моменту початку перебігу строку звернення до суду, суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питання щодо дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду.

Так, судом першої інстанції не було перевірено обставини ознайомлення позивача з листом ГУ ПН у м. Києві від 10 липня 2017 року № 86-аз/125/26/10-2017 та додатком до нього, не з'ясовано причини несвоєчасної передачі представником таких документів ОСОБА_1

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що ухвала суду від 24 липня 2018 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі та є підставою для її скасування.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2018 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді О.М. Кузьмишина

В.В. Файдюк

Постанова складена у повному обсязі 27 вересня 2018 року.