Рішення № 7679731, 25.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 січня 2010 р.           Справа 14/2-10

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС", вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13304871

до: Приватного підприємства "Торговий дім "Едельвейс", пр. Юності, 24, кв. 109, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ 31542867 ( юридична адреса : вул. Стельмаха, 17, кв. 3, м. Вінниця, Ленінський район, 21010 )

про стягнення 342626,98 грн.

За участю представників сторін:

позивача : Волошенюк О.В., представник за дорученням

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємством "АВІС" подано позов про стягнення з Приватного підприємства "Торговий дім "Едельвейс" 342 626,98 грн., з яких 336 750 грн. сума основного боргу, 2 694 грн. інфляційні нарахування та 3 182,98 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 30.11.2009 р. було порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 12.01.2010 р., яке в зв'язку з неявкою представника відповідача було відкладено на 25.01.2010 р.

На визначену дату відповідач повторно не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не подав, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить вихідна кореспонденція суду № 74 р. - 76 р. від 13.01.2010 р. Також факт належного повідомлення відповідача про дату та час судового засідання засвідчується повідомлення про вручення поштового відправлення № 183657, яке наявне в матеріалах справи (а.с. 33).

За вказаних обставин суд вважає, що ним вжито усіх заходів для забезпечення відповідачу права на судовий захист своїх інтересів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подавши одночасно клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

08.08.2008 р. позивачем на підставі отриманого від відповідача рахунку-фактури № ЕД-0000026 від 08.08.2008 р. було здійснено попередню оплату за цукор-пісок з мішком у кількості 115 000 кг на суму 350 750 грн., що на разі засвідчується банківською випискою № АУ-0001400 від 08.08.2008 р. (а.с. 11).

В свою чергу, доказів виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки на адресу позивача попередньо оплаченого цукру, матеріали справи не містять.

Внаслідок та для усунення вказаного ТОВ - підприємством "АВІС" на адресу ПП "Торговий дім "Едельвейс" була надіслана вимога № 786, якою запропоновано в строк до 10.07.2009 р. у добровільному порядку повернути перераховані у відповідності до рахунку-фактури № ЕД-0000026 від 08.08.2008 р. кошти й сплатити штрафні санкції за невиконання взятих на себе зобов'язань. Дана вимога була отримана відповідачем 06.07.2009 р., що засвідчується повідомленням про вручення поштового відправлення № 751100 (а.с. 15).

Разом з тим, як вбачається з банківських виписок № АУ-0001287 від 02.07.2009 р. та № АУ-0001331 від 10.07.2009 р. ПП "Торговий дім "Едельвейс" здійснило часткове повернення отриманих від ТОВ - підприємства "АВІС" коштів в сумі 14 000 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи судом, борг відповідача перед позивачем становить 336 750 грн.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 173 КГ України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання, згідно із ст. 174 ГК України, можуть виникати, окрім іншого, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 202, ст. 205 та ст. 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

До того ж, положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 336 750 грн. попередньо сплачених коштів у відповідності до отриманого рахунку-фактури № ЕД-0000026 від 08.08.2008 р. підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем було заявлено до стягнення 2 694 грн. інфляційних нарахувань та 3 182,98 грн. 3% річних.

Положеннями ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

Відповідно ж до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, дослідивши надані в судовому засіданні докази і розрахунки, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 2 694 грн. інфляційних нарахувань та 3 182,98 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача 342 626,98 грн., з яких 336 750 грн. сума основного боргу, 2 694 грн. інфляційні нарахування та 3 182,98 грн. 3% річних є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Едельвейс" (пр. Юності, 24, кв. 109, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ 31542867 (юридична адреса : вул. Стельмаха, 17, кв. 3, м. Вінниця, Ленінський район, 21010 ), п/р 26003032088900 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13304871, п/р 2600330194 в ОД УСБ м. Вінниця, МФО 302010) 336 750 грн. (триста тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят грн.) боргу, 2 694 грн. (дві тисячі шістсот дев’яносто чотири грн.) інфляційних нарахувань, 3 182,98 грн. (три тисячі сто вісімдесят дві грн. 98 коп.) 3% річних, 3 426,27 грн. (три тисячі чотириста двадцять шість грн. 27 коп.) витрат на сплату державного мита; 236 грн. (двісті тридцять триста п'ятнадцять грн.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 січня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037

3 - відповідачу - пр. Юності, 24, кв. 109, м. Вінниця, Вінницька область, 21100