Рішення № 7679720, 26.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 січня 2010 р. Справа 2/175-09

за позовом: Прокурора м.Вінниці (21050, м.Вінниця, пров.Цегельний, 8) в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі", 21008, м.Вінниця, вул.Пирогова, 174

до: ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 9599,60грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Панчук Б.В. - за довіреністю;

відповідача: ОСОБА_1 - приватний підприємець;

прокуратури: Мельниченко В.М. - за посвідченням.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі ВАТ "АК "Вінницяобленерго" СО "Вінницькі міські електричні мережі" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 9599,60 грн. за спожиту електричну енергію.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20 серпня 2009 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 16.09.2009 р.

Ухвалою суду від 16.09.2009 р. відкладено розгляд справи до 11 листопада 2009 р. з викликом в судове засідання інспектора електропостачальної організації, для дачі пояснень по складанню актів контрольного знімання показань лічильників №14521 та № 14522 від 16.04.09 р. для вирішення справи по суті.

11.11.09 р. в судове засідання прибули представник прокуратури та відповідач.

Позивач та викликаний попередньою ухвалою суду інспектор ВАТ АК "Вінницяобленерго" Вінницьких міських електричних мереж, по складанню актів контрольного знімання показань лічильників №14521 та № 14522 від 16.04.09 р. не з'явились. Разом з тим, через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання за № 1757 від 11.11.09 р. про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою уповноважених представників по справі.

Ухвалою суду від 11.11.2009 року за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 09.12.2009 року.

В судове засіданні 09.12.2009 року представники позивача та відповідача, а також інспектор ВАТ АК "Вінницяобленерго" Вінницьких міських електричних мереж по складанню актів контрольного знімання показань лічильників №14521 та № 14522 від 16.04.09 р. не з"явились, вимоги попередньої ухвали суду не виконали.

За таких обставин, з метою повного та всебічного розгляду справи, належного повідомлення сторін про день і час розгляду справи в суді, враховуючи неявку в судове засідання представників позивача та відповідача, викликаного інспектора, розгляд справи було відкладено на 18.01.2010 року.

18.01.2010 року з метою надання сторонами додаткових доказів по справі в судовому засіданні оголошено перерву на 26.01.2010

26.01.2010 р. в судовому засіданні прокурор, представник позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили суд задовільнити його в повному обсязі.

Разом з тим, прокурор та позивач подали до суду заяву № 54 від 18.01.2010 року про зменшення позовних вимог, згідно якої просили суд стягнути з відповідача 8196,56 грн.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки він був відсутній під час контрольного знімання показань лічильників, а тому не погоджується із нарахованим позивачем обсягом електроенергії та її вартістю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

09 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір постачання електричної енергії № 4170.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 13 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 5.1. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік з помісячним розподілом.

Відповідно до звітів споживача про використану електричну енергію та згідно даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених у Актах контрольного знімання показань лічильників за квітень 2009 року за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рахується борг за спожиту електричну енергію в сумі 9599,60 грн.

Згідно п. 2.2.3 договору споживач зобов'язаний проводити оплату вартості спожитої електричної енергії напротязі 5-ти днів з дня отримання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок постачальника.

Відповідач в порушення умов укладеного договору в добровільному порядку оплату за спожиту електроенергію не здійснив. У зв"язку з цим, прокурор звернувся до суду із вказаним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 4170 від 09.07.2008 року є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по постачанню електричної енергії відповідачу належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за спожиту електричну енергію у встановлені договором строки. В зв'язку з цим, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 9599,60 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію підлягають задоволенню з урахування заяви № 54 від 18.01.2010 року.

За наслідками розгляду поданої позивачем та прокурором заяви № 54 від 18.01.2010 року суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення боргу в сумі 1403,04 грн., оскільки за наслідками здійсненої між позивачем та відповідачем взаємозвірки розрахунків було встановлено, що заборгованість відповідача складає 8196,56 грн., так як позивачем помилково було зараховано оплату в сумі 1403,04 грн. на особовий рахунок іншої особи, а не на рахунок ФОП ОСОБА_1, а від так провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 8196,56 грн., в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При покладенні судових витрат на відповідача суд також врахував рекомендації, які містяться в п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в яких зазначено зокрема, що приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з того, що у разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Із приписів ст.4 Декрету КМ від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" не вбачається, що в даному випадку у відповідача є пільга по сплаті державного мита.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 610, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" Структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі", 21008, м. Вінниця, вул. Пирогова, 174 (ідентифікаційний код - 25509880, п/р № 260363305038 в Промінвестбанк м. Вінниця, МФО - 302571) 8196,56 грн. - боргу.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 87,09 грн. - витрат повязаних зі сплатою державного мита та 201,50 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Припинити провадження в частині стягнення 1403,04 грн. боргу відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 січня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу- Прокурору м.Вінниці (21050, м.Вінниця, пров.Цегельний, 8) в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (21008, м.Вінниця, вул.Пирогова, 174);

4 - відповідачу - ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).