Рішення № 76796897, 27.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2018 року № 753/21569/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації

про зобов'язання вчинити певні дії

представники позивача - ОСОБА_1;

сторін: відповідача - Бабенко Т.І.,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (надалі - відповідач або Дарницька РДА), в якому просить суд:

зобов'язати здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 28.09.2017 звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання в садовому будинку, який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2008. Однак, 29.09.2017 позивач отримав відмову від відповідача, яка мотивована неподанням необхідних документів щодо належності садового будинку до об'єкту житлової нерухомості. Позивач вважає таку відмову відповідача незаконною, оскільки в чинному законодавстві відсутня норма, яка б забороняла ОСОБА_1 зареєструвати місце проживання у будинку, який придатний до проживання. Крім того, постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22.10.2014 у справі № 753/18990/14-а встановлено факт проживання ОСОБА_1 у цьому будинку з вересня 2012 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.03.2018 справу № 753/21569/17 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями вказану справу передано судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 (суддя Пащенко К.С.) справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 05.06.2018.

14.05.2018 через канцелярію Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов відзив на адміністративний позов від Дарницької РДА, у якому відповідач зазначає, що ОСОБА_1 є власником садового будинку, який придатний для проживання у літній (сезонний період), а реєстрація місця проживання проводиться лише у житлових будинках. Між тим, будь-яких свідчень того, що цей будинок у порядку, визначеному чинним законодавством, був переведений в жилий будинок, позивачем не надано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.07.2018.

У судове засідання 17.07.2018 з'явилися позивач та представник відповідача, подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності за наявними у справі доказами, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що 18.04.2008 між ОСОБА_3, як продавцем, та ОСОБА_1, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_1, який посвідчено державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Радіоновою Л.І.

Відповідно до п. 1.2. цього договору, згідно з довідкою-характеристикою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 1324821 від 24.03.2008, садовий будинок цегляний, житловою площею 16,00 кв.м, зазначений на плані під літ. «А», а також сарай під літ. «Б», альтанка під літ. «В», вбиральня під літ. «Г», навіси під літ. «Д», спорудження № 1-2.

Також згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.04.2008, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, остання придбала земельну ділянку площею 0,0489 га, на якій розташований зазначений будинок.

28.09.2017 позивач звернувся до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію місця проживання в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

29.09.2018 відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви, оскільки ним не подано необхідних документів або інформації щодо належності садового будинку до об'єкту житлової нерухомості.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (по тексту - Конвенція), Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), Цивільним кодексом України (нижче - ЦК України), Житловим кодексом Української РСР (надалі - ЖК УРСР), постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» (надалі - Правила № 207), та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Згідно ст. 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 Конвенції, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

В силу приписів ст. 6 Закону № 1382-IV, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Правила № 207 визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Пунктами 3-4 Правил № 207 визначено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Згідно із пунктами 8, 9 зазначених Правил, документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику (пункт 11 Правил № 207).

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положеннями ст.ст. 379, 380 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Таким чином, у даному випадку слід виходити з таких характеризуючих ознак об'єкту нерухомості, як пристосування та придатність будинку для постійного проживання.

Відповідно ж до статті 4 Житлового кодексу УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає:

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

- жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

- жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

- квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

З аналізу вище зазначених норм ЖК УРСР вбачається, що садовий будинок не зазначений в переліку об'єктів, які не входять до житлового фонду.

Як видно з матеріалів справи, будинок за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 має присвоєну поштову адресу, знаходиться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, є об'єктом нерухомого майна, який призначений та придатний для постійного проживання у ньому та є постійним місцем проживанням позивача.

Твердження відповідача про те, що вказаний будинок є садовим будинком, тобто, придатним для проживання в ньому лише в літній (сезонний) період, є необґрунтованими, оскільки навіть за такої умови не позбавляють такий об'єкт нерухомого майна ознак, притаманних житлу, а тому підтверджує право позивача зареєструвати своє місце проживання.

Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України (справи № 801/4384/13-а, 802/4361/13-а) та Київського апеляційного адміністративного суду (справа № 756/11390/17).

Окремо, суд зазначає, що за ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22.10.2014 у справі № 753/18990/14 за позовом ОСОБА_1 до Відділу ведення державного реєстру виборців Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, дільничної виборчої комісії звичайної виборчої дільниці № 800103 одномандатного виборчого округу № 212 з виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року про включення до списку виборців на звичайній виборчій дільниці одномандатного виборчого округу № 212 - позов задоволено.

Зі змісту вказаної постанови випливає, що: «Відповідно до договорів купівлі-продажу від 18.04.2008 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та будинку за адресою: АДРЕСА_1. Фактично позивач проживає за цією адресою з вересня 2012 року».

Таким чином встановленими, згідно відповідної постанови, є обставини, зокрема, фактичного проживанням ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з вересня 2012 року.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції, справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

За правилами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

У відповідності до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 79 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В силу положень ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги зазначені правові положення законодавства та обставини цієї справи, що викладені в мотивувальній частині рішення, суд приходить до висновку про можливість проведення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою садового будинку, оскільки такий будинок, ніяким чином не позбавляє його ознак, притаманних житлу, та, відповідно, не позбавляє позивача права зареєструвати своє місце проживання в ньому. В свою чергу, надані на протиставлення доводам позивача аргументи відповідача не спростовують висновків суду про невідповідність вимогам ст. 2 КАС України рішення про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, здійснені позивачем, з огляду на задоволення позовних вимог останнього, стягуються, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 1, 6, 9, 73-77, 79, 139, 194, 229, 242, 243, 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Дарницьку районну в м. Києві державну адміністрацію (ідентифікаційний код - 37388222, адреса: 02068, м. Київ, вул. Олександра Кошиця, буд. 11) здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код - 37388222, адреса: 02068, м. Київ, вул. Олександра Кошиця, буд. 11) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі - 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко