Рішення № 76795917, 27.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3756/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представник позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Актив Естейт” (65059, м. Одеса, пр.-т Адміральський, 31, код ЄДРПОУ 41424397) до Головного управління ДФС Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Актив Естейт” з позовною заявою до Головного управління ДФС Одеській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 19.06.2018 року №2703/ІПК/15-32-12-05-12.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 30 травня 2018 року було направлено до ГУ ДФС в Одеській області заяву від 21 травня 2018 р. за вих. № 21-05/1 на отримання письмової індивідуальної податкової консультації. Товариство повідомило Управління про те, що є власником такого об’єкту нерухомості як поля фільтрації, але при цьому не здійснює фактичної діяльності щодо розміщення відходів та надає цей об’єкт нерухомості в оренду, у зв’язку з чим виникло питання чи є таке товариство платником екологічного податку.

10 липня 2018 року Товариство отримало від Управління податкову консультацію від 19 червня 2018 р. № 2703/ІПК/15-32-12-05-12 зі змісту якої вбачається що «Суб’єкти господарювання, що є власниками місць видалення відходів і діяльність яких пов’язана із поводження з відходами, у тому числі з їх видаленням, зобов’язані сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів. Товариство, яке фактично не надає послуги із видалення відходів на власному полі фільтрації, однак надає вказаний об’єкт нерухомості в оренду, при калькулюванні вартості послуг з надання в оренду має враховувати й витрати на сплату ним екологічного податку за видалення відходів (прийняття до Споруди стічних вод) згідно із матеріалами паспорту місця видалення відходів та обсягів стічних вод за договором. Надання в оренду нерухомого майна не звільняє від сплати екологічного податку за розміщення відходів.».

В свою чергу позивач зазначає, що ТОВ «Актив Естейт» не здійснює жодної діяльності з поводження з відходами, у тому числі розміщення відходів і вважає, що платником екологічного податку є суб’єкт господарювання, під час провадження діяльності якого здійснюється фактичне розміщення відходів, об’єктом оподаткування є безпосередньо обсяги розміщених відходів, а базою - види (класи) відходів. Таким чином, зміст екологічного податку складає діяльність суб’єкта господарювання з розміщення відходів, але само по собі право власності на об’єкт поводження з відходами не є підставою для нарахування та сплати екологічного податку.

З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.08.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

30.08.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначає, що з наданого договору оренди від 05.10.17 року вбачається, що орендарем є ТОВ «Стронгдрінк» код ЄДРПОУ 40932872. Предметом Договору є артезіанська свердловина питної води (п. 1.1. Договору). Об’єкт надається для здійснення власної діяльності орендаря , у т.ч. виробничої, складської та іншої, відповідно до цільового призначення Об’єкту.

Відповідач зазначає, що Позивач є власником у т.ч. об’єкту «наземне поле фільтрації» та надає його в оренду, а тому повинен при калькулюванні вартості послуг з надання в оренду враховувати й витрати на сплату ним екологічного податку за видалення відходів (прийняття до Споруди стічних вод) згідно із матеріалами паспорту місця видалення відходів та обсягів стічних вод за договором, у зв’язку з чим індивідуальна податкова консультація від 19.06.2018 року №2703/ІПК/15-32-12-05-12 надана позивачу з дотриманням вимог ст. 52, ст. 240 Податкового кодексу України та є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

04.09.2018 року від Позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій додатково зазначено, що законодавець у пункті 240.1 та 240.5 статті 240 ПК України встановив таку обов’язкову вимогу як розміщення відходів, що застосовується як до платників екологічного податку (п. 240.1), так і до суб’єктів господарювання, що не є платниками екологічного податку (п. 240.5). Але ТОВ «Актив Естейт» не здійснює діяльності з розміщення відходів, що підтверджується доданим до позовної заяви договором оренди. При цьому, Позивачу не зрозуміло в результаті аналізу яких правових норм відповідач дійшов висновку про необхідність враховувати позивачем витрати на сплату екологічного податку при калькулюванні вартості послуг з надання в оренду такого об’єкту нерухомості, як поля фільтрації. Правові підстави зроблених висновків відповідачем не зазначено.

14.09.2018 року до суду надійшли заперечення відповідача, які за своїм змістом повністю дублюють зміст відзиву.

В судовому засіданні 27.09.2018 року представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 27.09.2018 року представник Відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Позивач є власником наземних полів фільтрацій, загальною площею 16,8 кв.м за адресою Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Божедарівка, вул. Виконкомівська, 16Д.

Зазначений об’єкт було передано в оренду ТОВ «Стронгдрінк» на підставі договору від 05.10.2017 року.

30.05.2018 року Позивачем було направлено до ГУ ДФС в Одеській області заяву від 21.05.2018 р. за вих. № 21-05/1 з метою отримання письмової індивідуальної податкової консультації, в якій зазначило, що ТОВ «Актив Естейт» є власником такого об’єкту нерухомості як поля фільтрації, але при цьому не здійснює фактичної діяльності щодо розміщення відходів та надає цей об’єкт нерухомості в оренду, у зв’язку з чим виникло питання чи є таке товариство платником екологічного податку.

Листом від 19 червня 2018 р. № 2703/ІПК/15-32-12-05-12 ГУ ДФС в Одеській області надала Позивачу податкову консультацію зі змісту якої вбачається що «Суб’єкти господарювання, що є власниками місць видалення відходів і діяльність яких пов’язана із поводження з відходами, у тому числі з їх видаленням, зобов’язані сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів. Товариство, яке фактично не надає послуги із видалення відходів на власному полі фільтрації, однак надає вказаний об’єкт нерухомості в оренду, при калькулюванні вартості послуг з надання в оренду має враховувати й витрати на сплату ним екологічного податку за видалення відходів (прийняття до Споруди стічних вод) згідно із матеріалами паспорту місця видалення відходів та обсягів стічних вод за договором. Надання в оренду нерухомого майна не звільняє від сплати екологічного податку за розміщення відходів.».

Не погодившись із вказаною податковою консультацією, Позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пп. 19-1.1.28 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 52.1 ст. 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до п. 53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору

Як встановлено судом, позивач просив надати податкову консультацію з наступного питання: «Чи є власник такого об’єкту нерухомості як поля фільтрації платником екологічного податку, за умови, якщо він не здійснює фактичної діяльності щодо розміщення відходів та надає цей об’єкт нерухомості в оренду?»

Згідно з пп. 14.1.57. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до пп. 240.1.3 п. 240. 1 ст. 240 Податкового кодексу, що платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання);

Згідно пп. 14.1.223. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Законом України «Про відходи» передбачено, що розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Статтею 17 Закону України «Про відходи», серед іншого, закріплено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів.

Згідно пп. 242.1.3. п. 242.1 ст. 242. Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

Системно проаналізувавши вищезазначені норми, з огляду на те, що за договором оренди надається в оренду саме нерухоме майно (поля фільтрації), а не право щодо розміщення відходів чи видалення відходів, суд дійшов висновку, що власник такого об’єкту нерухомості як поля фільтрації є платником екологічного податку навіть за умови, якщо він не здійснює фактичної діяльності щодо розміщення відходів та надає цей об’єкт нерухомості в оренду, оскільки розміщення відходів відбувається на місці видалення відходів, яке належить власнику.

Загальні вимоги з підготовки та порядку надання платникам податків письмових податкових консультацій органами ДПС України встановлюють Методичні рекомендації щодо надання органами ДПС України письмових податкових консультацій, затверджені 21.01.2011 року ДПА України за № 1600/7/10-1017/220.

Згідно з п.5 зазначених рекомендацій консультація повинна відповідати таким вимогам: 1) надаватися згідно з цими Рекомендаціями виходячи з положень Податкового кодексу України та економічного змісту того чи іншого виду податку, збору (обов'язкового платежу), інших законів, що регулюють справляння відповідних зборів/плати; 2) містити у назві посилання на конкретну статтю або пункт акта законодавства, щодо якого вона надається; 3) відповідати вимогам Типової інструкції з діловодства в органах ДПС, затвердженої наказом ДПА України від 01.07.98 року № 315, із змінами та доповненнями, розробленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 року N 1153 “Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади”.

Оскаржувана консультація не суперечить економічному змісту того чи іншого виду податку, збору (обов'язкового платежу), інших законів, що регулюють справляння відповідних зборів/плати.

Враховуючи, що в силу приписів підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація – це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону, суд вважає, що відповідь контролюючого органу була надана Позивачу в межах його запиту та в межах повноважень Відповідача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що індивідуальна податкова консультація надана Відповідачем листом від 19.06.2018 року №2703/ІПК/15-32-12-05-12 складена у відповідності до норм Податкового кодексу та законодавства України.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Актив Естейт” (65059, м. Одеса, пр.-т Адміральський, 31, код ЄДРПОУ 41424397) до Головного управління ДФС Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 19.06.2018 року №2703/ІПК/15-32-12-05-12 – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.09.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.