Рішення № 76795747, 25.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2425/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Львів

16 год. 27 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю., представника відповідача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, стягнення коштів, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2В.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якому з врахуванням нової (остаточної) редакції позовної заяви (а.с.41-42), яка надійшла відповідно до заяви за вх. № 24950 від 08.08.2018, просив суд про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення сплаченого ОСОБА_2 збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12364,40 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 248 від 13.04.2018 року. Судові витрати просив покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначено те, що збір на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено помилково, за відсутності обов’язку здійснювати такий платіж. Відтак, кошти в сумі 12364,40 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню. Оскільки відповідач відмовив у поверненні коштів добровільно, вказана відмова є протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 23.07.2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з’явився, явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

В судовому засіданні 25.09.2018 судом прийнято нову (остаточну) позовну заяву до розгляду, ОСОБА_3 управління державної казначейської служби України у Львівській області виключено з числа відповідачів та змінено його процесуальний статус на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області проти позову заперечив повністю, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 02.08.2018 за вх. № 24330 (а.с.34-36). Зазначив, що основним завданням управління є призначення (перерахунок) пенсії та підготовка документів для їх виплати. ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Львівській області не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно, така інформація надається Державною реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції. Крім того, позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували, що майно придбане вперше. Громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду, відтак це питання слід було з’ясовувати при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. Витрати на правову допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідача, вважає безпідставними та не обґрунтованими. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. Позиція третьої особи викладена у відзиві на позовну заяву від 09.08.2018 за вх. № 25013 (а.с.43). Зазначено, що подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів і платежів подаються і виконуються відповідним органом Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень. У даному випадку таким відповідним органом Казначейства є управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області, оскільки кошти у сумі 12364,40 грн. сплачувались саме на його рахунки.

Суд не встановив підстав для відкладення розгляду справи, що передбачені ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд заслухав пояснення представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

13.04.2018 між позивачем та приватним акціонерним товариством «Компанія з управління активами «Карпати-інвест» укладено договір купівлі-продажу квартири № 179, що знаходиться у Львівській області, м. Львів. Вул. Угорська , будинок № 12 (а.с.9-10). Вказаний договір зареєстровано в реєстрі за № 303.

Оскільки, відповідно до Закону України «Про нотаріат» однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення встановлених законодавством платежів пов’язаних з її вчиненням особою яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, позивач був змушений сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становило 12364,40 грн., підтвердженням чого є квитанція від № 248 від 13.04.2018 (а.с.11).

Оскільки житло позивачем придбавалось вперше, він, керуючись п. 9 ст 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про повернення безпідставно сплаченого збору (а.с.13).

Втім, листом від 22.05.2018 за № 9420/05-78 позивачу відмовлено у задоволенні його вимог та повідомлено про підстави такої відмови (а.с.14), які позивач вважає протиправними, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 9 ст.1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов’язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об’єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 (далі – Порядок).

Згідно з абз. 1 п. 15-1 Порядку збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм слідує, що із загального правила про обов’язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем нерухомого майна вперше підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 24.04.2018 (а.с.12), згідно якої позивач є власником квартири № 179, що знаходиться в будинку № 12 за адресою: м. Львів, вул. Угорська, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.04.2018, серія та номер: 303.

Так, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі – Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) – за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФ України покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України №29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов’язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, покликання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

З огляду на наведене, суд зазначає про наявність правових підстав для зобов’язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органу Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12364,40 грн.

Також суд вважає обґрунтованими покликання Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо того, що відповідно до п. 3 Порядку № 787, з відповідним поданням відповідачу – Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області з відповідним поданням слід звернутись саме до управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області, оскільки кошти у сумі 12364,40 грн. сплачено на рахунок бюджету, відкритий саме у цьому управлінні, що додатково підтверджується квитанцією № 248 від 13.04.2018.

Суд при вирішенні справи враховує аналогічну правову позицію, викладену Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17 (адміністративне провадження № К/9901/412/17), від 31 січня 2018 року у справі № 819/1667/17 (адміністративне провадження № К/9901/400/17), 20 березня 2018 року у справі № 819/1249/17 (адміністративне провадження № К/9901/396/17), від 19 червня 2018 року у справі № 607/14722/16-а (адміністративне провадження № К/9901/45763/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 дійсно 13.04.2018 вперше придбав житло за договором купівлі-продажу квартири за № 179 яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Угорська, і при оформленні документів безпідставно сплатив збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12364,40 грн. грн. згідно з квитанцією № 248 від 13.04.2018 року, який підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів справи долучено квитанції про сплату судового збору на загальну суму 1409,60 грн., відповідно до квитанції № 0.0.1054238275.1 від 07.06.2018 на суму 704,80 грн. та № 0.0.1086611693.1 від 18.07.2018 на суму 704,80 грн., які підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з тим, пред’являючи позов, позивач також просив повернути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, про що додатково зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 ст. 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз вищенаведених норм, дає змогу дійти висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Правова позиція суду у даній справі також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до приписів ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, згідно з висновком Європейського Суду з прав людини, сформованим у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy)», заява №34884/97).

У зв’язку з ненаданням позивачем будь-якого письмового підтвердження факту понесення відповідних витрат, суд дійшов висновку, що заява представника позивача та позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення сплаченого ОСОБА_2 збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12364,40 грн., сплаченого згідно квитанції № 248 від 13.04.2018.

3. Стягнути на користь ОСОБА_2 (46000, м. Тернопіль, вул. Винниченка, 1/74; ІПН: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 80 коп.

4. У задоволенні решти вимог позову - відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2018 року.

Суддя Качур Р.П.