Рішення № 76795661, 27.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. справа № 0940/1524/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27.08.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив суд: визнати неправомірними дії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1980 по 31.12.1984 згідно архівної довідки №05-4208 від 17.08.2008 та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 10.08.2002 згідно довідки від 10.04.2015 №695 без обмеження заробітку коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні та обмеження заробітної плати максимальною величиною на день отримання зазначених сум, та виплачувати пенсію в подальшому згідно такого перерахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 02.07.2018 звернувся до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з заявою про здійснення перерахунку пенсії, знявши застосоване відповідачем обмеження заробітку коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати та обмеження заробітної плати максимальною величиною за відповідні періоди з 01.01.1980 по 31.12.1984 та з 01.07.2000 по 10.08.2002. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що під час отримання заробітної плати позивачем за вищевказаний період не існувало обмежень максимальної величини заробітної плати. Листом №250/П-15 від 04.07.2018 відповідач відмовив в перерахунку пенсії позивачу. Вважаючи наведену відмову Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 14.09.2018, відповідно до якого Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області заперечило щодо заявлених позовних вимог (а.с.20-22). Згідно відзиву представник відповідача зазначив, що відповідно до статті 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та Указу Президента України №506/98 від 25.05.1998, у разі перевищення заробітною плати максимальної величини, з якої нараховується збір, для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку та обчислення пенсії враховуються наступні суми: до 01.07.1998 – 5,6 середньої заробітної плати, після 01.07.1998 – 1000 грн., в подальшому вказані питання регулювалися окремими урядовими постановами. Представник відповідача зазначив, що Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області правомірно відмовило позивачу в перерахунку пенсії, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

В 2015 році ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. Позивач перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

Згідно копії архівної довідки відкритого акціонерного товариства «Нижневартовскнефтегаз» від 17.08.2005 №05-4208 про заробітну плату, ОСОБА_1 працював в період з 01.01.1980 по 31.12.1984 в районах Крайньої Півночі (а.с.13). Відповідно до довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Самотлортранс» про заробітну плату, позивач працював з серпня 2000 року по квітень 2001 року на території Російської Федерації, страхові внески утримувались до Пенсійного Фонду Російської Федерації (а.с.14).

02.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії, знявши застосоване відповідачем обмеження заробітку коефіцієнтом 5,6 та обмеження заробітної плати максимальною величиною (а.с.15).

04.07.2018 Надвірнянське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом №250/П-15 відмовило позивачу в перерахунку пенсії (а.с.12). Зокрема, в зазначеному листі №250/П-15 від 04.07.2018 відповідач вказав, що для розміру пенсії ОСОБА_1 враховано заробіток за період з 01.01.1980 по 31.12.1984 та з 01.07.2000 по 10.08.2002 відповідно до поданих позивачем довідок, а обмеження коефіцієнтом 5,6 застосовано на підставі пункту 2 статті 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Вважаючи відмову Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області в перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив зобов’язати відповідача зняти застосоване до заробітної плати обмеження коефіцієнтом 5,6 для обчислення пенсії ОСОБА_1 за періоди з 01.01.1980 по 31.12.1984 та з 01.07.2000 по 10.08.2002, і виплачувати пенсію в подальшому згідно такого перерахунку без обмеження максимального розміру заробітної плати.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно абзацу 1 пункту 2 статті 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Частиною 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Обмеження максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу на місяць у розрахунку на кожного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду було передбачено Указом Президента України № 506/98 від 25.05.1998 “Про обмеження максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів”, яким установлено, що максимальна величина фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування України, Державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду України та Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, для цілі визначення розміру цих зборів (внесків), встановлюється Кабінетом Міністрів України і переглядається в міру зростання середнього рівня заробітної плати (доходів) працівників, зайнятих в галузях економіки.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1064 “Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподаткованого доходу, з яких сплачуються збори (внески) до соціальних фондів” (в редакції, чинній до 07.03.2001) було встановлено максимальну величину фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу у розмірі 1000 гривень на місяць у розрахунку на одного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України “Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески до соціальних фондів” №225 від 07.03.2001 постанова Кабінету Міністрів України №1064 втратила чинність.

Новою постановою Кабінету Міністрів України №225 від 07.03.2001 установлено максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких відповідно до законів України справляються страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в розмірі 2660 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №225 від 07.03.2001 встановлено, що обчислення суми страхових внесків, у тому числі на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та їх сплата здійснюється щомісяця згідно з додатками 1 і 2.

Відтак, якщо заробітна плата перевищує максимальну величину, з якої нараховується збір, для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку та обчислення пенсії враховуються наступні суми: до 01.07.1998р. - 5,6 середньої заробітної плати, після 01.07.1998р. - 1000 грн., після 07.03.2001р. – 2660 грн. тощо.

Вказане підтверджується пунктом 2 частини 1 статті 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01.07.1998) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

В свою чергу обмеження максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу на місяць у розрахунку на кожного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1064 “Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподаткованого доходу, з яких сплачуються збори (внески) до соціальних фондів”.

Відтак, на час отримання позивачем заробітної плати у період з 01.01.1980 по 31.12.1984 обмежень щодо сум оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справлялись збори (внески) до соціальних фондів не існувало, так як такі були встановлені 13.07.1998 постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1064 “Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподаткованого доходу, з яких сплачуються збори (внески) до соціальних фондів”, а тому до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії повинні враховуватись суми виплат (доходу) отримувані особою у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Таким чином дії відповідача щодо нарахування пенсії позивачу із обмеженням заробітної плати за вказаний період коефіцієнтом 5,6 є правомірними.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини стосуються призначення та перерахунку пенсії, останні настають в момент виникнення в особи права на призначення пенсії та її перерахунок. У даному випадку позивачу призначено пенсію в 2015 році, а відтак пенсійним органом правомірно застосовано до розглядуваних правовідносин частину 2 статті 41 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", норми якого чітко та однозначно (без виключень) передбачають застосування обмеження 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум для періодів до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір).

При цьому, посилання позивача на те, що під час отримання заробітної плати з 01.01.1980 не існувало обмежень максимальної величини заробітної плати суд відхиляє, оскільки у вказаний період не виникало правовідносин щодо призначення або перерахунку пенсії позивачу.

Також зміни, які були внесені до пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (пункт 2 доповнений абзацом другим) відповідно до Закону України №2343-ІV від 13.01.2005 “Про внесення змін до статті 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” стосуються осіб, які отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць. Тобто, її дія на розглядуваний випадок не поширюється.

Таким чином, суд вважає, що відповідач правомірно застосував обмеження 5,6 розміру середньої заробітної плати та наступні обмеження максимального розміру заробітної плати при обчисленні складових пенсії ОСОБА_1

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Новопроектна, 11, с. Пнів, Надвірнянський район, Івано-Франківська обл., 78431, код - НОМЕР_1) до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (майдан Шевченка, 3, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78405, код ЄДРПОУ - 40386749) про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.